Постанова

від 21.07.2015 по справі 922/2358/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 922/2358/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Левицької А.В., за довіреністю № 8208-К-О від 20 жовтня 2014 року, відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3270 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року у справі № 922/2358/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ідея", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 211641,19 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року у справі № 922/2358/15 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ідея" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 60 173 (шiстдесят тисяч сто сiмдесят три) грн. 34 коп., суму пені в розмірі 31 467 (тридцять одна тисяча чотириста шiстдесят сiм) грн. 85 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 232 (чотири тисячi двiстi тридцять двi) грн. 82 коп.

Відповідач - ТОВ "Компанія Ідея", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року у справі № 922/2358/15 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що на думку відповідача, Банк має право в односторонньому порядку змінювати умови банківського обслуговування без дотримання процедури, визначеної статтею 188 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Черленяка М.І. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

21 липня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року у справі № 922/2358/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.. 10885).

Позивач зауважує, що зі змісту банківських виписок по рахунках випливає, що відповідач неодноразово користувався кредитом за послугою «Гарантований платіж» та не здійснив внесення чергового платежу, що є порушенням умов договору банківського обслуговування, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість, що й стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не скористався, свого представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 88).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомленого представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий господарський суд, встановивши, що відповідачем були порушені умови договору банківського обслуговування, стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитом у розмірі 120000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 60173,34 грн. та на підставі умов Договору та положень статей 549, 610, 611 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України стягнув пеню в сумі 31467,85 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Як убачається із матеріалів справи, 24 січня 2014 року ТОВ «Компанія Ідея» було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № 26000052301271 на підставі письмової заяви про відкриття поточного рахунку від 24 січня 2014 року (а.с.31).

Підписавши зазначену заяву, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, http://privatbank.ua та які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 24 січня 2014 року.

Частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Отже Правила та Умови є публічною офертою по договору приєднання, що містить умови та правила надання послуг банком його клієнтам, а клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

У заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по Розрахунковим карткам, розташованими на сайті банку (https://client-bank/ www.privatbank.ua, який є загальнодоступним для ознайомлення), Тарифами банку, які разом з цією заявом і карточками зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування, який за своєю природою є публічним договором приєднання в розумінні статей 633, 634 Цивільного кодексу України.

Розділом 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Пункт 3.1.1.74 зазначених Умов передбачає, що послугу "Гарантований платіж" банк надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк". Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).

Відповідно до п. 1.1.1.91. та п. 3.1.1.76. Умов після отримання за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Іnternet Banking Приват - 24), банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні такої послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.

Згідно з п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28 % річних, 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасно проводив гарантовані платежі, ініційовані клієнтом. Кредит надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, виписками по рахунках відповідача (а.с.48-51)..

Починаючи з 15 квітня 2014 року відповідач припинив здійснювати погашення заборгованості.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за послугою «Гарантований платіж» склала, у відповідності до розрахунку позивача в додатках до позову та згідно виписок по рахунку, станом на 27 березня 2015 року - 211641,19 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 120000,00 грн.,

- заборгованість по процентам - 60173,34 грн.,

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 31467,85 грн.

18 березня 2015 року на адресу відповідача направлено позивачем відповідне повідомлення про наявність боргу № 40124 НАЕDS0DХ від 19 лютого 2015 року з вимогою про усунення допущеного порушення зобов'язання (а.с. 53), яка залишились без відповіді та виконання з боку відповідача, що стало підставою для подання позову до господарського суду.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 345 Господарського кодексу України зазначено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В частині першій статті 1050 Цивільного кодексу України зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання у строк до 30 днів включно, на 31-1 день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки у розмірі 56% річних від суми заборгованості (п. 3.2.2.2. Умов).

Враховуючи вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 120000,00 грн .та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 60173,34 грн.

Місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за порушення строків повернення кредиту у сумі 31467,85 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 3.2.2.10.5 Умов та Правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.2. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.2.2.10.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

У відповідності до статті З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України також встановлено, що пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши арифметичних розрахунок пені, який відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Банком не було дотримано процедури, встановленої статтею 188 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, в матеріалах справи міститься претензія Банку від 19 лютого 2015 року, адресована ТОВ «Компанія Ідея» (а.с. 53), де позивач повідомляє відповідача про наявність у останнього простроченої заборгованості та про те, що відповідно до п. 3.2.2.7.5 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

До того ж, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 26 травня 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року у справі № 922/2358/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 27.07.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.