Постанова

від 01.07.2015 по справі 808/1375/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2015 рокусправа № 808/1375/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №808/1375/14 за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №0000012211, №0000022211.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, на підстави яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Формування податкового кредиту з податку на додану вартість та сум податку на прибуток здійсненні у відповідності до норм діючого законодавства. Податок з доходів фізичних осіб також обчислений у відповідності до законодавства та своєчасно перерахований до бюджету.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №808/1375/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнятті відповідачем у відповідності до норм Податкового кодексу України, з дотриманням законодавчо встановлених строків їх прийняття.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофрапак», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №808/1375/14 та задовольнити вимоги адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначив, що в постанові суду лише продубльовано висновки акту перевірки, а доводи позивача не прийнято до уваги. Позивач вказує, що ним в повному обсязі було надано первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами. Зазначає, що відповідно до діючого законодавства показники податкової звітності формуються на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів суб'єкта господарювання. В той же час, податковий орган та суд висновки про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП «Фриланс», ПП «Арикон», ПП «Ардея-Тех» обґрунтовують посиланням на технічні норми списання сировини та матеріалів на виробництво. При цьому в акті перевірки і постанові суду першої інстанції жодним чином не зазначено, які саме технічні норми списання ТМЦ не застосовані ТОВ «Гофрапак», якими нормативно-правовими документами зазначені норми затвердженні, та чи існують такі технічні норми, затверджені нормативними документами взагалі. В той же час процес виготовлення гофротари (зокрема гофрованого ящику) носить суто індивідуальний характер в залежності від вимог замовників щодо розмірів гофротари та інших характеристик. В зв'язку із зазначеним відсутні нормативно затверджені технічні норми списання.

Також підприємство зазначає, що господарські операції ТОВ «Гофрапак» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» здійснені у межах господарської діяльності, є реальними та підтверджуються належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема договором надання послуг з ремонту №030211 від 03 лютого 2011 року, договором надання послуг з ремонту №0104/5 від 01 квітня 2011 року, актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0001467 від 25 лютого 2011 року, актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №152 від 29 квітня 2011 року, податковою накладною №1467 від 25 лютого 2011 року, податковою накладною №512 від 29 квітня 2011 року, банківськими виписками. Та обставина, що при складнні актів здачі-прийняття робіт підприємством не було дотримано норм Наказу Мінстату України від 29 грудня 1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», яким затверджено форму №03-2 «акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів», не може розглядатись як відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення законодавства, оскільки Наказ Мінстату від 29 грудня 1995 року №352 не зареєстровано в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92 від 03 жовтня 1992 року. Отже, названий наказ носить рекомендаційний характер. Крім того, як вказує позивач, з податкового повідомлення-рішення №0000022211 від 14 січня 2014 року незрозуміло яку саме суму податковий орган пропонує сплатити 144487,00 грн. чи 144447,00 грн.

Відповідачем письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача не надано.

Відповідач, двічі повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, свого представника для участі у її розгляді не направив, подавши клопотання про зупинення провадження для надання додаткових доказів.

Вказане клопотання відхилено судом, виходячи з норм ч.2 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також вважає, що клопотання не є обґрунтованим, оскільки про конкретні докази та причини їх несвоєчасного подання відповідач не зазначає.

Отже, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №808/1375/14 та задовольнити вимоги адміністративного позову.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 23 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом №01/2211/35147531 від 10 січня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, пп.14.1.27, п.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1ст.139, п.149.1 ст.149, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на 144 486,00грн., в т.ч. по періодах: 1 квартал 2011 року на 11 886,00грн.; 2 квартал 2011 року на 111 263,00грн.; 2-3 квартали 2011 року на 132 600,00грн. (в т.ч. 3 квартал 2011 року - 21 337,00грн.);

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на 124 812,00грн., в т.ч. по періодам: лютий 2011 року на 4 175,00грн.; березень 2011 року на 65 333,00грн.; квітень 2011 року на 34 067,00грн.; травень 2011 року на 1 350,00грн.; червень 2011 року на 1 333,00грн., липень 2011 року на 9 065,00грн.; вересень 2011 року на 9 489,00грн.

14 січня 2014 року на підставі акту перевірки №01/2211/35147531 від 10.01.2014 року відповідачем по відношенню до позивача прийнятті податкові повідомлення - рішення:

- №0000012211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124 812,00грн. та застосовані штрафні (фінансової) санкції у сумі 4 639,50грн. (всього на суму 129 451,50грн.);

- №0000022211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 144 486,00грн. та застосовані штрафні (фінансової) санкції на суму 1,00грн.

Відповідач в акті вказує, що перевіркою не встановлено реальності придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Гофрапак» у ПП «Фріланс» на суму 139720 грн. (ПДВ 27994 грн.), у ПП «Арикон» на суму 129190,50 грн. (ПДВ 25838,10 грн.), у ПП «Ардея-Тех» на суму 300000 грн. (ПДВ 60000 грн.), у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на суму 41735 грн. (ПДВ 8347 грн.). Крім того, до перевірки не надано документів (товарно-транспортні накладні), які підтверджують здійснення перевезень ТОВ «Вінер» за маршрутом с.Камишеваха (Запорізька область) - м. Луцьк (Волинська область) та підтверджують обґрунтованість віднесення до складу витрат підприємства в 2 кварталі 2011 року в сумі 6750 грн. та до складу податкового кредиту травня 2011 року суми ПДВ в розмірі 1350 грн.

Як свідчить зміст акту перевірки (т.1, а.с.41-42) та рішення суду першої інстанції, порушення позивачем податкового законодавства встановлено з огляду на включення до складу витрат вартості ТМЦ, придбаних у ПП «Фріланс», ПП»Арикон», ПП «Ардея-Тех», стосовно яких не надано належних документів внутрішнього обліку, що підтверджують списання товарно-матеріальних цінностей на виробництво відповідно до технічних норм , що також призвело до необґрунтованого списання витрат.

Крім того, відповідач посилається на акти, складені Алчевською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області №299/22-300/37156768 від 15 травня 2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період З 01.09.10 по 31.05.11» та №324/236-37156815 від 10 лютого 2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11».

Порушення законодавства при формуванні показників податкової звітності, у яких йдеться про правовідносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», податкова обґрунтовує відсутністю акту виконаних робіт, оформленого відповідно до форми, затвердженої Наказом Мінстату України від 29 грудня 1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» та актом Ленінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області №129/227/3554567 від 17 травня 2012 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року».

Дослідивши названі доводи, суд встановив, що в перевіряємий податковим органом період позивач мав договірні відносини з ПП «Фриланс», ПП «Арикон», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Фриланс», ПП «Арикон», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Віннер» та ФОП ОСОБА_1 позивачем надано, зокрема, копії податкових і видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, банківських виписок, актів виконаних робіт, послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки, як і заперечення податкового органу, не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

Стосовно посилань податкового органу в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на акти документальних перевірок ПП «Ардея-Тех», ПП «Арикон», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», необхідно зазначити, що висновки таких актів не є беззаперечним доказом обставин, що викладені в них, оскільки є суб'єктивною думкою посадової особи, яка здійснила відповідну перевірку.

Доводи податкового органу стосовно того, що відсутність господарських операцій підтверджено необґрунтованістю списання витрат та відсутністю лімітно-заборних карток, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, виходячи з такого.

В акті перевірки та постанові суду першої інстанції не зазначено, які саме технічні норми списання ТМЦ не застосовані ТОВ «Гофрапак», та якими нормативно-правовими документами зазначені норми затвердженні. При цьому відповідно до положень статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесу управління підприємством.

Як свідчать пояснення позивача та матеріали справи, в ТОВ «Гофрапак» діє порядок списання ТВМЦ та його документування з врахуванням особливостей витрат по кожному замовнику та кожній партії товару. На підставі заявки матеріально відповідальна особа на виробництві здійснює отримання матеріалів для виробництва та за фактом виробництва по кожній заявці подає звіт про фактичне використання ТМЦ. Зазначені документи були долучені до позовної заяви ТОВ «Гофрапак», але не були прийняті судом першої інстанції до уваги.

Що стосується Наказів Мінстату України від 21.06.1996р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів», у якому йдеться про лімітно-заборні картки, та від 29 грудня 1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», яким затверджено форму №03-2 «акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів», необхідно зазначити, що відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92 від 03 жовтня 1992 року та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28 грудня 1992 року, затверджені названими наказами форми обліку господарських операцій носять рекомендаційний характер, оскільки названі акти Мінстату не зареєстровано Міністерством юстиції в установленому порядку.

Щодо операцій з перевезення вантажів, то матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують надання позивачу ТОВ «Віннер» та ФОП ОСОБА_1транспортно-експедиційних послуг по перевезенню сировини між ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» та ТОВ «Гофрапак».

Зазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях ТОВ «Гофрапак» у зв'язку з господарською діяльністю.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, у відповідності до пункту 4 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22 жовтня 2010 року (далі по тексту - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку, що регулює питання складення описової частини акта (довідки) документальної перевірки, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Судом встановлено, що акт перевірки №01/2211/35147531 від 10.01.2014 року не містить чітко конкретизованих відомостей стосовно того, в результаті здійснення якої саме господарської операції позивачем допущено порушення законодавства та у чому таке порушення полягає.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання, а відповідно і довести відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

У спірних правовідносинах відповідачем не надано суду достатніх доказів для підтвердження висновків щодо відсутності фактичного здійснення позивачем та контрагентами господарських операцій, що є достатньою підставою для висновку про неправомірність оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

При цьому колегія суддів виходить із положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам законодавства України, порушують законні права позивача, з огляду на що наявні правові підстави для задоволення вимог адміністративного позову. Висновок суду першої інстанції не узгоджується з нормами матеріального права і тому суд апеляційної інстанції виходить із необхідності задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №808/1375/14.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №808/1375/14 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 14 січня 2014 року №0000012211 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129451,50 грн. та №0000022211 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 144487 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

( Постанову суду складено в повному обсязі 20.07.2015р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова