Постанова

від 15.07.2015 по справі 872/6667/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2015 рокусправа № 808/13/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі: Портненко М.В.,

за участю представника позивача Корочевського О.О. та представника відповідача Воронкова Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Деметра» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 808/13/15 за позовом Приватного підприємства «Деметра» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, треті особи: Приватне підприємство «Рупас-Пак»,Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропростір-ЛД Плюс», Головне управління ДФС у Запорізькій області,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 0001442201, яким ПП «Деметра» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 104416 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 130520 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що викладені у акті перевірки від 3.09.2014 року №935/22/31845203 висновки є безпідставними, оскільки спростовуються належним чином оформленими первинними документами, а тому винесене податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по оформленим податковим накладним на поставку товарів від імені контрагентів, оскільки не підтверджено факту поставки. Крім того, у позивача на момент проведення перевірки відсутні належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують факт перевезення товару, а також не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання, та не виявлено документів, які підтверджують прийняття та оприбуткування товару.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Деметра» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Рупас-Пак» (код ЄДРПОУ 24381366) за період 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, та з ТОВ «Агропростір-ЛД Плюс» (код ЄДРПОУ 37595626) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, за результатами якої складено акт №935/22/31845203 від 3.09.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 п. 201.4 ст. 201, п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в сумі 104 416 грн., в т.ч., за лютий 2012 - на суму 19911 грн., квітень 2012р. - на суму 50703 грн., червень 2012р. на суму 25352 грн., серпень 2012р. - на суму 8450 грн.; п. 209.2 ст. 209 п. 185.1 ст. 185 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по спеціальній декларації в сумі 104 416 грн., в т.ч. за лютий 2012 - на суму 19911 грн., квітень 2012р. - на суму 50703 грн., червень 2012р. на суму 25352 грн., серпень 2012р. - на суму 8450 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001442201 від 19.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 234936 грн., в тому числі за основним платежем - 104416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130250 грн.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Агропростір-ЛД Плюс» (Продавець) укладено договір від 01.02.2012 №84-12 на поставку сільгоспзапчастин та сільгосптехніки, за умовами якого товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару, та постачання товару. Умови постачання товару - самовивезення.

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: договором поставки товару № 84-12 від 1.02.2012 року; рахунком-фактурою № АП-0000075 від 07.02.2012 року; рахунком-фактурою № АП-0000077 від 07.02.2012 року; рахунком-фактурою №АП-0000078 від 07.02.2012 року; податковою накладною № 122 від 27.02.2012 року; податковою накладною № 123 від 27.02.2012 року; податковою накладною № 124 від 27.02.2012 року; витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 1; витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №2; витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 3; видатковою накладною № АП-0000193 від 2.03.2012 року; видатковою накладною № АП-0000210 від 09.03.2012 року; видатковою накладною № АП-0000242 від 16.03.2012 року; видатковою накладною № АП-0000495від 31.03.2012 року; платіжним дорученням № 4 від 27.02.2012 року; платіжним дорученням № 96 від 27.02.2012 року; платіжним дорученням № 97 від 27.02.2012 року; платіжним дорученням № 98 від 27.02.2012 року.

Подальше використання приватним підприємством «Деметра» у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Агропростір-ЛД» сільгоспзапчастин підтверджується наданими позивачем лімітними картками на відпуск зі складу підприємства вказаних запчастин для тракторів та сільськогосподарських знарядь. (т. № 1 а.с. 201-250, т. № 2 а.с. 1-70).

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Рупас-Пак» (Виконавецем) укладено укладено договір № 4/04 від 10.04.2012 на поставку обладнання., а саме, печі подової газової «Alisei 4C/3P-250», завантажувальних рам для неї та візку. Відповідно до умов цього договору загальна вартість обладнання становить 507033 грн., в т.ч. ПДВ - 84505,5 грн. і включає проведення пуско-налагоджувальних робіт (п. 2.1). Поставка продукції здійснюється на мовах доставки товару на склад Замовника, витрати на доставку сторони беруть на себе в рівних частинах (п. 4.1). Пусконалагоджувальні роботи на території Замовника здійснюються спеціалістами Виконавця, (п. 6.2). Передача продукції Замовнику і здійснення пуско-налагоджувальних робіт Виконавцем оформлюється відповідним Актом, засвідченим двома сторонами (п. 6.5). (т. № 1 а.с. 104-105).

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: договором № 4/04 від 10.04.2012 року; рахунком-фактурою № СФ-0000099 від 13.04.2012 року; листом ТОВ «Рупас-Пак» про готовність обладнання до відправки зі складу заводу-виробника в Італії у випадку проведення попередньої оплати в розмірі 152109,9 грн. відповідно до п. 3.1.2 Договору, видатковою накладною № РН-0000126 від 25.07.2912 року; видатковою накладною № РН-0000137 від 06.08.2012 року; податковою накладною № 7 від 13.04.2012 року; податковою накладною №9 від 12.04.2012 року; податковою накладною № 4 від 6.08.2012 року; платіжним дорученням №207 від 13.04.2012 року; платіжним доручення № 343-1 від 12.06.2012 року; платіжним доручення №514 від 21.08.2012 року; платіжним доручення № 638 від 12.10.2012 року, довідкою ПП «Деметра» від 22.12.2014 року № 238 про залишкову балансову вартість печі подової «Alisei 4C/3P-250».

Фактичне отримання позивачем обладнання за вказаним договором підтверджується експертним висновком про вартість печі «Alisei 4C/3P-250» 2012 року випуску виробництва Італії для передачі під банківську заставу, з якого вбачається, що вказана піч знаходиться на території ПП «Деметра» за адресою: м. Токмак, вул. Леніна, буд. 12. Вказаний висновок також містить і фотофіксацію вказаного обладнання за цією адресою (т. № 1 а.с. 186-197).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Агропростір-ЛД» та ТОВ «Рупас-Пак» та отримання від останніх товарів за вказаними вище договорами з подальшим використанням цих товарів у власній господарській діяльності позивачем повністю доведений.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Стосовно посилання суду першої інстанції на відсутність підтвердження фактів транспортування товарів колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до п. 4.1 договору № 4/04 від 10.04.2012 (т.1,а.с.104), який укладений між Позивачем та ПП «Рупас-Пак», поставка продукції здійснювалась на умовах доставки товару на склад замовника, а відтак транспортування пекарського обладнання здійснювалось силами постачальника, позивач лише отримав товар на своїй території.

Крім того, виходячи з того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, зважаючи на той факт, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку придбаний товар, доказів порушень відображення господарських операцій з поставки товару в бухгалтерському обліку матеріали справи не містять, апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Агропростір-Лд Плюс» та ПП «Рупас-Пак».

Відсутність у позивача ТТН за наявності підтвердження факту поставки товарів іншими доказами не може бути підставою позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Щодо посилань податкового органу на акти ДПІ у Жовтневому районі ГУ Міндоходів у Запоріжжя області від 25.03.2014 № 63/08-26-22-11/37595626 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агропростір-ЛД Плюс» та ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 23.08.2013 №231-1/322-01-24381366 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рупас-Пак», колегія суддів зазначає наступне.

Вказані акти не є належним доказом, оскільки лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (п. 73.5 ст. 73 ПК України).

Разом з тим, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ТОВ «Агропростір-ЛД Плюс» та ПП «Рупас-Пак».

Доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, які за своєю суттю є доводами про нікчемність укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків є лише припущеннями відповідача і фактичними обставинами справи не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

З огляду на реальний характер операцій з придбання товару з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 вересня 2014 року № 0001442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 104416 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 130520 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Повний текст виготовлено 17 липня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Деметра» - задовольнити

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 808/13/15 - скасувати.

Позов Приватного підприємства «Деметра» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 19 вересня 2014 року № 0001442201, яким Приватному підприємству «Деметра» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 234936 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 104416 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 130520 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Деметра» сплачений при подачі позову та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2819,23 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко