Постанова

від 16.07.2015 по справі 802/1706/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2015 р. Справа № 802/1706/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, суддів: Яремчука Костянтина Олександровича Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" до: Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" до Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язати вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.03.2015р. Державною реєстраційною сліжбою України протиправно прийнято рішення за № 19849938 та за № 19849273 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за державним підприємством "Гайсинське лісове господарство" державних земельних ділянок, розташованих на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровими номерами 0520885400:03:001:0069 та 0520885400:03:001:0064.

Оскільки вказані рішення є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, відтак останній звернувся до суду щодо їх скасування та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки.

В судовому засіданні 30.06.2015р. протокольною ухвалою колегією суддів задоволено клопотання представника позивача та замінено Державну реєстраційну службу України її правонаступником - Міністерство юстиції України.

Крім того, в судовому засіданні 08.07.2015р. протокольною ухвалою колегія суддів також задовольнила клопотання представника позивача та замінила третю особу Головне управління Держземагенства у Вінницькій області її правонаступником - Головне управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій просила розгляд даної адміністративної справи провести за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведенні норми, суд вважає за можливе провести розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, фіксування судового засідання, згідно з ст. 41 КАС України, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагентсва у Вінницькій області від 31.12.2014р. за № 2-4621/15-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування приписано надати у постійне користування державному підприємству "Гайсинське лісове господарство" земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу - малопродуктивні та деградовані землі площею 9,2028 із кадастровим номером 0520885400:03:001:0069, площею 9,9242 га із кадастровим номером 0520885400:03:001:0064 на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району зі зміною цільового призначення - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг (код цільового призначення - 09.01) (а.с. 6).

У зв'язку з чим, у березні 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 19800181 та № 19800931 (а.с. 21-22).

06.03.2015р. Державною реєстраційною службою України прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 19849938 та № 19849273 земельних ділянок із кадастровим номером 0520885400:03:001:0069 та з кадастровим номером 0520885400:03:001:0064 на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області (а.с. 8, 15).

Оскільки вказані рішення є протиправними, необгрунтованими, а також такими, що порушують права та законні інтереси позивача, відтак останній звернувся до суду щодо їх скасування та зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря регулюються Земельним кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Частина 1 статті 19 Земельного кодексу України визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Положення ч. 2 даної статті закріплюють, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, що зазначено у ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

З системного аналізу даних правових норм слідує, що саме до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення і у тому випадку, якщо рішенням цього органу затверджується проект землеустрою, яким змінюється цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для всіх потреб, в тому числі для потреб лісництва.

Як свідчать матеріали справи, відмовляючи у державній реєстрації прав та їх обтяжень, відповідач послався на те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Окрім того, зазначив, що, з урахуванням ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядником земель лісогосподарського призначення є обласні державні адміністрації.

Однак суд критично ставиться до вказаних посилань відповідача з огляду на таке.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Повноваження органу державної реєстрації прав визначено ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у відповідності до ч. 1 якої, орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" встановлено, що у разі подання до територіальних органів Мін'юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на підприємства як єдині майнові комплекси; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності (крім випадків державної реєстрації права власності на об'єкти житлової нерухомості за фізичними особами); на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Проаналізувавши зміст вказаних норм чинного законодавства, суд зазначає, що у разі подання до територіальних органів Мін'юсту заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення) рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Тобто, ДП "Гайсинське лісове господарство", звертаючись до органу державної реєстраційної служби з метою здійснення державної реєстрації прав постійного користування земельних ділянок лісогосподарського призначення, загальна площа яких складає більше, ніж 1 га (9,2028 га та 9,9242 га), діяв в межах чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на доведеність факту протиправності рішень про відмову у державній реєстрації від 06.03.2015р. за № 19849938 та за № 19849273, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування вказаних рішень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та видати відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельні ділянки, що розташовані на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області площею 9,9242 га за кадастровим номером 0520885400:03:001:0064 та площею 9,2028 га за кадастровим номером 0520885400:03:001:0069, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Разом із тим, суд не вправі втручатись у діяльність суб'єкта владних повноважень, переймати на себе виконання повноважень та прийняття рішень, які за законом покладені на такого суб'єкта владних повноважень.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням наведеного, а також беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів позивача, порушених протиправною відмовою відповідача у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд вважає необхідним зобов'язати Міністерство юстиції України як правонаступника Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2015р. щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520885400:03:001:0069 та заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2015р. щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520885400:03:001:0064.

Згідно із ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 19849273 від 06.03.2015р. щодо земельної ділянки, що розташована на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області (кадастровий номер 0520885400:03:001:0064.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 19849938 від 06.03.2015р. щодо земельної ділянки, що розташована на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області (кадастровий номер 0520885400:03:001:0069.

Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2015р. щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520885400:03:001:0069 та заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2015р. щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Семиріцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області за кадастровим номером 0520885400:03:001:0064.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" 36,54 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3