Ухвала

від 15.07.2015 по справі 2а-4842/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/9991/25958/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 по справі №2а-4842/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс констракшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренейссанс констракшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010 №0008772307/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби 07.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 1, 2 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статей 216, 228, 664 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ««Ренейссанс констракшн» з питань дотримання вимог податкового по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» за період з липня 2007 року по вересень 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 6121941,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 12.11.2010 №4286/2307/32254160 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010 №0008772307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9182912,00грн., в тому числі за основним платежем 6121941,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3060971,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий кредит позивача підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором; податковими накладними; актами про цільове використання матеріалів замовника; актами приймання-передачі устаткування; актами про цільове використання устаткування замовника; актами приймання-передачі матеріалів; актами приймання виконаних підрядних робіт; довідками про вартість виконаних будівельних робіт; звітами про цільове використання матеріалів замовника; платіжними дорученнями та виписками з банку.

На момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» було належним чином зареєстроване як юридична особа, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

Крім того, судами встановлено, що підрядні роботи з монтажу металоконструкцій дробильного відділення з галереєю та проведення будівельно-монтажних робіт для відкритого складу вугілля, вагоноперекидувача та вугільного млина на території заводу «ЮгЦемент» та «Волинь-Цемент», до виконання яких залучалося Товариство з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп», виконано відповідно до проектної документації, конструкції відповідають державним стандартам та нормам та готові до експлуатації.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання податкового органу на постанову Печерського районного суду міста Києва, якою щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, як на підтвердження нікчемності укладених правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» є необґрунтованим, оскільки вказаною постановою не встановлено фіктивної фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп». Формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій з вказаним контрагентом у постанові також не встановлювалось, первинні документи по взаємовідносинам не досліджувалися,.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп».

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 по справі №2а-4842/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв