Постанова

від 30.09.2013 по справі 811/2756/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Справа № 811/2756/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ТОВ «Віраж» до Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віраж» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Віраж») звернулося до суду з позовною заявою до Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову №019346 від 03.07.2013 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 340,00 грн.

Позивач мотивує вимоги тим, що постановою відповідача № 019346 від 03.07.2013 року до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 340,00 грн. на підставі абзацу восьмого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевіркою встановлено порушення режиму праці та відпочинку водієм транспортного засобу, що належить позивачу. З вказаними твердженнями позивач не погоджується, оскільки під час перевірки водій ТОВ «Віраж» ОСОБА_1 надав пояснення про те, що змінювався з інших водієм кожні 4 години, відповідно до вимог Наказу МТЗ України №340 від 07.06.2010 року «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів».

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти адміністративного позову, які обґрунтовані тим, що перевірка проведена правомірно, оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством України. Відповідач зазначав, що при наданні послуг з перевезення пасажирів автомобілем було порушено режим праці та відпочинку водієм ОСОБА_1 (тривалість робочого дня (зміни) перевищувала 10 годин).

В судовому засіданні 30.09.2013 року на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 04 жовтня 2013 року.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віраж» зареєстровано як юридична особа 11.11.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №086437 (а.с.15).

29.06.2013 року інспекторами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час якої виявлено, що водій позивача ОСОБА_1, який керував транспортним засобом "Mercedes-Benz ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КХС №628765 та орендується позивачем відповідно до договору оренди від 04.05.2012 року надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Сонячногірське-Олександрія» з порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт - порушення режиму праці та відпочинку водія. Вказане порушення зафіксовано актом №069364 від 29.06.2013 року (а.с.50).

Водій надав письмові пояснення, згідно яких з актом не згоден.

В зв'язку з виявленими порушеннями, в. о. начальника управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області на підставі абз. 8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийняв постанову № 019346 від 03.07.2013 року про застосування до ТОВ «Віраж» фінансових санкцій в розмірі 340,00 грн. (а. с. 9, 53).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04. 2001 року №2344-ІІІ (ст. 3 вказаного Закону).

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-IIІ від 05.04.2001 року (далі за текстом - Закон № 2344-IIІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-IIІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 39 Закону № 2344-IIІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно ст. 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: 1) організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; 2) здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; 3) забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; 4) здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

На виконання ст. 18 Закону № 2344-IIІ, 7 червня 2010 року Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106. Це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт» та «Про дорожній рух».

За приписом п.п.1.5 п.11 цього Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 р. № 340, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 (далі - Положенням), тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. даного Положення, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. До набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Судом встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний контрольним пристроєм (тахографом), який пройшов адаптацію до вимог ЄУТР та мав відповідний оформлений документ (а.с.17).

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення, що нерегулярне перевезення за маршрутом Сонячногірське-Олександрія, здійснювали два водії, які мали належно оформлений тахограф, в підтвердження даного факту позивачем надано тахограми водія ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та копію дорожнього листа. Крім того, представник позивача пояснив, що вказане перевезення відбувалось не з метою отримання прибутку, ТОВ «Віраж» пасажирськими перевезеннями взагалі не займається.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1М, пояснив, що раніше працював на ТОВ «Віраж» водієм.

29.06.2013 року разом з ОСОБА_3 здійснював перевезення пасажирів (працівників ТОВ «Віраж» та членів їх сімей) з відпочинку з с. Сонячногорське до м. Олександрії. Під час поїздки, керування транспортним засобом «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, вони здійснювали по черзі, змінюючись через кожні 3 - 4 години. Під час перевірки він та ОСОБА_3 надав всі необхідні документи співробітникам відповідача, в тому числі дві тахокарти.

Вказаний факт підтверджується наданими в судовому засіданні представником позивача тахокартами, які містять відбитки штампу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (а. с. 59)

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, пояснила, що працює на ТОВ «Віраж» бухгалтером. Їх підприємство послуги перевезення не надає. Дійсно, 29.06.2013 року вона з іншими співробітниками поверталась з відпочинку з с. Сонячногірське. Транспортним засобом керували по черзі директор ТОВ «Віраж» та водій. Крім того, пояснила, що оскільки підприємство не займається перевезеннями на комерційній основі транспортний засіб «Mercedes-Benz» вони орендують у ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вказана поїздка до моря відбувалась не на комерційній основі, тобто за поїздку кошти пасажирами не сплачувались. Транспортним засобом керували по черзі директор ТОВ «Віраж» та водій, змінюючись через кожні 3 - 4 години.

Статтею 6 Закону України №2344-ІІІ встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2008 року за № 1567 (далі - Порядок) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (у тексті Порядку слово «Головавтотрансінспекція» в усіх відмінках замінено словом «Укртрансінспекція» у відповідному відмінку, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 528, редакція діє з 22.06.2012 року).

Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Законом України № 2344 - III передбачено, що застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт (зокрема, за порушення виявлені перевіркою, в тому числі, за порушення режиму праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, ст. 60 Закону України № 2344 - III встановлено, що адміністративно - господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

Згідно до абз. 18 ст. 1 Закону України № 2344 - III дано визначення автомобільного перевізника, а саме - автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Виходячи з наведених визначень автомобільного перевізника та встановлених в судовому засіданні обставин справи, позивач не є автомобільним перевізником в розумінні норм законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку з чим до нього не можуть застосовуватись положення ст. 60 Закону України № 2344 - III, що передбачають адміністративно - господарські санкції, оскільки такі застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

Отже, суд дійшов висновку, що перевіряючими в акті перевірки від 29.06.2013 року без належних на те правових підстав зазначено про порушення позивачем вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385, і як наслідок - абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеної постанови про застосування фінансових санкцій.

Зважаючи на встановлені обставини справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про застосування фінансових санкцій № 019346 від 03.07.2013 року, винесену в.о.начальника Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області ОСОБА_6, відносно ТОВ «Віраж» .

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віраж» (код ЄДРПОУ 23225181) судові витрати з Державного бюджету в розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Чубара