Рішення

від 22.07.2015 по справі 264/2780/15-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/2780/15-ц

2/264/1536/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство», Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія Гарант-Авто", третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 18.08.2014 року на зупинці громадського транспорту, розташованої по пр.Леніна в м.Маріуполі, приблизно о 07-50год. водій ОСОБА_2, керуючи автобусом "Богдан АО9202", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство», проявив неуважність і необережність, не вірно вибрав дистанцію із автобусом "ОСОБА_3 22СП", реєстраційний номер НОМЕР_2, який зупинився, під керуванням ОСОБА_4, здійснив з ним зіткнення. В результаті зіткнення, позивачка, будучи пасажиром автобуса "ОСОБА_3 22СП" отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 постановою від 07.11.2014 року закрито. ОСОБА_1 понесла матеріальні витрати на лікування в розмірі 2186,00грн. та на вартість сонцезахисних окулярів в розмірі 1291,00грн., усього на суму 3477,00грн. Окрім матеріальної шкоди, їй спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, які вона відчувала, у зв’язку з травмуванням, протиправною поведінкою ОСОБА_2, змінився привичний образ життя, погіршився загальний стан здоров'я, обстановка в сім'ї була і залишається напруженою, перенесеним фізичним болем. Завдану моральну шкоду оцінює в 50000,00грн. На підставі викладеного просила стягнути з співвідповідачів ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство», ПАТ "Українська страхова компанія Гарант-Авто" моральну шкоду в розмірі 50000,00грн., матеріальну шкоду в розмірі 3477,00грн., судові витрати в розмірі 5000,00грн., судовий збір в розмірі 487,20грн.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що 18.08.2014 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди вдарилась об ручку на сидінні, в результаті чого отримала удар скулової кістки з права. Вийшла з автобуса та пішла на роботу, щока почала набрякати, коли побачила свій стан звернулась до нейрохірургічного відділення, після огляду і томографії, відправили у стоматологічне відділення ЛШМД, де у цей же день прооперували, знаходилась у лікарні з 18.08.2014 року по 29.08.2014 року. Після виписки відправили до офтальмолога в Міську лікарню №3, який призначив лікування. У зв'язку з больовими відчуттями звернулась до хірурга та знаходилась на лікарняному з 29.08.2014 року по 12.09.2014 року, робила фізіологічні процедури. Основний курс лікування пройшла у стоматологічному відділенні ЛШМД. Після остаточної виписки больові відчуття не турбували, окрім як на зміну погоду. Після того, що трапилось місяць не виходила з дому, день народження провела у лікарні, була вимушена змінити зачіску, з’явився страх їздити в маршрутках.

Представник позивачки ОСОБА_6, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив стягнути з ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство» матеріальну і моральну шкоду, витрати на правову допомогу в розмірі 8500,00грн. та судовий збір.

Представник співвідповідача ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство»- ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, оскільки ОСОБА_2 не мав можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді. Також надав письмові заперечення, в яких вказав, що в матеріалах справи відсутній медичний висновок, який підтверджує наявність та ступінь тяжкості травми, призначення лікаря на придбання медичних препаратів, в копіях чеків на придбання сонцезахисних окулярів відсутня дата. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відсутня копія виписки з журналу реєстрації клієнтів. Стосовно вимог відшкодування моральної шкоди, в діях учасників пригоди відсутній склад кримінального правопорушення, позивачкою не надано висновку психо-неврологічного диспансеру про наявність в неї психічних розладів і моральних страждань. ОСОБА_1 не надала суду копії або оригіналу проїзних документів, що підтверджують факт її знаходження в автобусі "ОСОБА_3 22СП" в момент зіткнення.

Представник співвідповідача ПАТ "Українська страхова компанія Гарант-Авто", в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що згідно постанови про закриття кримінального правопорушення слідчого відділу Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 07.11.2014 року, 18.08.2014 року о 07-50год. на перехресті пр.Металургів та пр.Леніна у Жовтневому районі м.Маріуполя сталося зіткнення автобусів "Богдан А09202", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, "РУТА 22СП", реєстраційний номер АН 569 ЕТ під керуванням водія ОСОБА_4, "Богдан А09202", реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8 В результаті ДТП пасажири автобусу "РУТА 22СП" ОСОБА_9 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження. Відповідно до огляду автобусу "Богдан А09202" за участю експерта та висновку судово-автотехнічної експертизи №350 від 03.09.2014 року гальмівна система вказаного автобусу на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через руйнування штоку, з'єднувального педаль гальм та блок підсилювання гальм. Виявлене під час огляду руйнування штоку приводу гальм можливо було виявити лише під час поелементного демонтажу вузлів гальмівної системи. При цьому під час щоденного огляду гальмівної системи вказане руйнування виявити було не можливо. З технічної точки зору жоден з водіїв автобусів не мав технічної можливості уникнути ДТП та дії останніх не знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

На підставі чого кримінальне провадження закрито за відсутністю в діяннях учасників пригоди складу кримінального правопорушення.

Власником автобусу "Богдан А09202", реєстраційний номер НОМЕР_5, є ТОВ "Приазовське АТП", автобусом керував водій ОСОБА_2, який під час скоєння ДТП перебував в трудових відносинах із підприємством, а тому ТОВ "Приазовське АТП" в силу вимог ч.2 статті 1188 ЦК України, як власник джерела підвищеної небезпеки, транспортного засобу "Богдан А09202", та в силу вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, як роботодавець має нести цивільно-правову відповідальність за відшкодування шкоди завданої позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно подорожного листа №000722 серії 2-86 НТ за серпень 2014 року, 18.08.2014 року на лінії знаходився ОСОБА_2 на автобусі АН5634СЕ.

Із медичної картки стаціонарного хворого №3492/426 на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 18.08.2014 року вона поступила у стоматологічне відділення зі скаргами на біль та набряклість в області правої скулової кістки. Зверталась до нейрохірургічного відділення МЛ №4, де була оглянута, у відділенні хірургічної стоматології була оглянута і госпіталізована в ургентному порядку. На рентген знімку вбачається порушення цілісності скулової кістки. Діагноз: закритий перелом правої скулової кістки зі зміщенням. 18.08.2014 року проведена операція, репозиція правої скулової кістки. 29.08.2014 року виписана з відділення у зв'язку з одужанням.

Згідно висновку експерта Маріупольського відділення СМЕ №428 від 02.10.2014 року у ОСОБА_1 перелом правої виличної кістки зі зміщенням, параорбітальний синець праворуч, які утворились одномоментно від дії тупих предметів, можливо в строк і при обставинах, зазначених у постанові про призначення експертизи і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які вимагають тривалого терміну лікування, понад 21 дня.

Допитаний свідок ОСОБА_3, пояснив що з 1999 року працює у челюстно-лицьовому відділенні ЛШМД, з 2006 року завідуючий відділення, позивачка знаходилась у нього на лікуванні. 18.08.2014 року до них у відділення звернулась ОСОБА_1, поставлено діагноз закритий перелом правої скулової кістки зі зміщенням, параорбітальна гематома. Цього ж дня їй було проведено репозицію правої скулової кістки. Приблизно через десять днів виписано з лікарні, у зв’язку з одужанням.

Позивачка ОСОБА_1 була оглянута в судовому засіданні свідком ОСОБА_3, який зазначив, що по теперішній час візуалізуються зміни кістки.

В судовому засіданні оглянуті фотографії ОСОБА_1, на яких зображено її стан після дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачкою надані товарні чеки на придбання препаратів для проведення операції на загальну суму в розмірі 1508,06грн., фіскальні чеки на придбання рентген-плівки і проведення томографії на суму 431,90грн., а також фіскальні чеки на придбання препаратів рекомендованих лікарем на суму 246,90грн.

Таким чином ОСОБА_1 на придбання медичних препаратів затрачено 2186грн.

ТОВ «Приазовське АТП» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8610029 від 06.10.2013 року, строк дії страховки до 05.10.2014 року включно з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю 100000,00грн.(на одного потерпілого), за шкоду, заподіяну майну 50000,00грн. (на одного потерпілого), франшиза на суму 1000,00грн.

05.11.2014 року ОСОБА_1 зверталась до ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" з заявою про відшкодування витрат на лікування в розмірі 2186,00грн., до вказаної заяви додано копії фіскальних чеків, направлення, виписного епікрізу, однак страхова компанія жодним чином на вказану заяву не відреагувала.

Також позивачка 18.12.2014 року зверталась з заявою до ТОВ "Приазовське АТП" про відшкодування моральної шкоди, яка також залишилась без уваги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-1У (далівЂ“ Закон №1961-1У), шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов’язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.24 Закону №1961-1У, у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

У відповідності до ст.22 Закону №1961-1У, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного пунктом 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеного судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначено у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» «з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду».

Як вказано у пункті 7 зазначеної Постанови Пленуму ВССУ «при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Як зазначено в узагальненнях судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010— 2011 роках Вищого спеціальзованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, непереборною силою слід визнавати фактори об’єктивного характеру, причинно не пов’язані з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є. Дія непереборної сили може бути спрямована як на об’єкт, діяльність з яким становить джерело підвищеної небезпеки, так і на осіб, які обслуговують цей об’єкт. Обов’язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Виходячи з вищезазначених приписів законодавства позивачка має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а особою, на якій лежить цивільно-правова відповідальність за завдану позивачці шкоду, є ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство», як володілець транспортного засобу та роботодавець, внаслідок дії якого було завдано шкоду позивачці, незалежно від наявності вини водія автобусу ОСОБА_2 у даній дорожньо-транспортній пригоді.

При цьому, будь-які докази наявності завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої у матеріалах справи відсутні.

Стосовно посилань представника позивача, що завдана позивачці шкода підлягає відшкодуванню ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство», а не зі страхової компанії, оскільки анульовано дію ліцензії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" на провадження страхової діяльності суд виходить з наступного.

Згідно відповідей Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 02.07.2015 року та від 20.07.2015 року, до ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" застосовано заходи впливу, передбачені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Положенням про застосування Національною комісією. що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20.11.2012 року №2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2112/22424, а саме тимчасово зупинено дію ліцензії Товариства на провадження страхової діяльності (розпорядження Нацкомфінпослуг від 05.03.2015 року №434), анульовано дію ліцензії Товариства на провадження страхової діяльності (розпорядження Нацкомфінпослуг від 28.05.2015 року №1169), відсторонено керівництво від управління фінансовою установою та призначено тимчасову адміністрацію Товариства дію (розпорядження Нацкомфінпослуг від 31.03.2015 року №601). Відомості стосовно банкрутства чи ліквідації Товариства відсутні.

Тимчасове зупинення та анулювання дій ліцензій на провадження страхової діяльності Товариства не звільняє від обов'язку Товариства виконувати свої зобов'язання за укладеними договорами зі споживача фінансових послуг.

Проаналізувавши надані позивачкою докази по справі, суд приходить до висновку, що розмір понесеної та документально підтвердженої матеріальної шкоди, заподіяної життю та здоров’ю позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 2186,00грн., який складається з витрат на придбання лікарських препаратів і діагностику.

Заперечення представника співвідповідача ТОВ "Приазовське АТП" проти доведеності цих сум документально, суд вважає недоцільними, оскільки, на думку суду, позивачкою доведені ці витрати копіями чеків, витягом з медичної картки амбулаторного хворого №60700, випискою із медичної картки стаціонарного хворого №3492/426.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не підтверджені належними та допустимими доказами позовні вимоги про відшкодування їй вартості сонцезахисних окулярів, а саме відсутні будь-які дані, з яких би вбачалось чи були у позивачки на момент пригоди з собою сонцезахисні окуляри.

Відповідно до ст.12 п.12.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю

та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

У зв’язку з чим в даному випадку, оскільки позивачкою заявлена вимога лише про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, а вимога про відшкодування шкоди, заподіяної майну задоволенню не підлягає, підстави для стягнення з особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована суми франшизи, передбаченої страховим полісом відсутні.

Оскільки ТОВ «Приазовське АТП» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, на підставі ст.988 ЦК України, ст.22 Закону №1961-1У вказані матеріальні збитки підлягають стягненню зі страхової компанії.

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням принципів розумності та справедливості, тривалості фізичного болю та моральних страждань, яких позивачка зазнала у зв’язку з заподіянням її здоров’ю шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а також характеру завданих тілесних ушкоджень, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягаючими частковому задоволенню в розмірі 6000,00грн., і вважає необхідним відповідно до п.22.3 ст.22, ст.9 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у межах встановленого ліміту, стягнути суму моральної шкоди в розмірі 5000,00грн. зі страхової компанії, а різницю між сумою відшкодування, визначеного судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, стягнути з співвідповідача ТОВ «Приазовське АТП».

Стаття 88 ЦК України визначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачевівЂ“ пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В обґрунтування суми понесених витрат на правову допомогу позивачкою договір про надання правової допомоги від 01.09.2014 року, довідки про розмір гонорару від 09.04.2015 року, 2.06.2015 року, акт виконання робіт від 23.06.2015 року, перелік робіт по наданню правової допомоги, з яких вбачається, що ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8550,36грн.

Враховуючи, що розмір сплаченого гонорару не перевищує граничного розміру витрат на правову допомогу, передбаченого законом, суд приходить до висновку про задоволення вимоги відповідача про стягнення на його користь сплачених ним та документально підтверджених витрат на правову допомогу пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено, в сумі 1309,36грн. (позивачу задоволено 15,31% від заявлених вимог, відповідно на користь позивача підлягає стягненню 15,31% коштів, витрачених на правову допомогу: 8550,36грн.х 15,31%: 100= 1309,06грн.). Зі співвідповідача ТОВ "Приазовське АТП" підлягає відшкодуванню 159,71грн. (1309,06грн.х 12,2%(частина від задоволених вимог)/ 100%= 159,71грн.). Зі співвідповідача ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" підлягає відшкодуванню 1149,35грн. (1309,06грн.х 87,8%(частина від задоволених вимог)/ 100%= 1149,35грн.).

Жодною правовою нормою не встановлена межа до якої можливе зменшення частки судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та не передбачено, що у таких випадках ця частка не може бути меншою мінімальної ставки судового збору за відповідною вимогою.

Пунктом 36 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» дано роз’яснення, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже зі співвідповідача ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати за вимоги майнового характеру в розмірі 153,22грн.(сума задоволених позовних вимог матеріального характеру від заявлених вимог складає 62,9%, отже 62,9% від 243,60грн.= 153,22грн.). Та судові витрати за вимоги немайнового характеру в розмірі 24,36грн. (сума задоволених позовних вимог матеріального характеру від заявлених вимог складає 10%, отже 10% від 243,60грн.= 24,36грн.).

Зі співвідповідача ТОВ "Приазовське АТП" підлягають стягненню судові витрати за вимоги немайнового характеру в розмірі 4,87грн.(сума задоволених позовних вимог матеріального характеру від заявлених вимог складає 2%, отже 2% від 243,60грн.= 4,87грн.).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.23, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст.ст.12, 22, 23, 24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п.п.3, 9 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», узагальненнями судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010— 2011 роках Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство», Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія Гарант-Авто", третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство» (87504, Донецька область, м.Маріуполі, пров.Студентський, 1, ЄДРПОУ 33949788) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_6, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в розмірі 1000,00грн., витрати на правову допомогу в розмірі 159,71грн., судовий збір за вимоги немайнового характеру в розмірі 4,87грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія Гарант-Авто" (01042, м.Київ, пров.Новопечерський, 19/3, Ідентифікаційний код 16467237) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_6, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, матеріальну шкоду в розмірі 1186,00грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1149,35грн., судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 153,22грн. та за вимоги немайнового характеру в розмірі 24,36грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З повним текстом рішення можливо буде ознайомитися після 27.07.2015 року.

Суддя: Т. В. Пустовойт