Рішення

від 12.12.2013 по справі 579/1917/13-ц

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/1917/13-ц

2/579/402/13

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2013 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі судді - Сірої Г.І.,

за участі секретаря - Печенової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду 26.11.2013 року з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до повторного свідоцтва про народження, виданого виконкомом Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області 28.09.2010 року, ОСОБА_2 є його батьком, а ОСОБА_3 - його матір'ю. Оскільки по-батькові його матері зазначено як «Онисимівна», то рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.01.2012 року встановлено факт, що його матір'ю є ОСОБА_4.

20 січня 2005 року його батько ОСОБА_2 помер у с.Тулиголове Кролевецького району.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в т.ч. на дві земельні ділянки площею 2,67 га та 0,47 га, розташовані на території Тулиголівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 залишив заповітне розпорядження, згідно з яким усе своє майно, належне йому на день смерті, заповів йому - ОСОБА_2, що підтверджується дублікатом заповіту, виданим 17 вересня 2010 року замість втраченого заповіту, посвідченого секретарем виконкому Тулиголівської сільської ради 27 грудня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за №151. Вказаний заповіт не скасовувався і не змінювався.

На день смерті батька він проживав окремо, а тому, маючи намір вступити у спадкові права, у 6-місячний строк з дня його смерті він подав у ОСОБА_5 районну державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті батька, у зв'язку з чим нотаріусом була заведена спадкова справа №210/05, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданим ОСОБА_5 держнотконторою 31.05.2005 року. Таким чином, як спадкоємець за заповітом він прийняв спадщину після його смерті відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України.

На день смерті спадкодавця разом з ним проживала і була зареєстрована дружина батька, а його мати - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час відкриття спадщини після ОСОБА_2 вона була непрацездатною за віком, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України мала право на обов'язкову частку у спадщині, а отже прийняла цю частку у спадщині відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки не подала у ОСОБА_5 держнотконтору відповідну заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині. Оскільки у спадкодавця на день смерті було 4 дітей, що підтверджується довідкою виконкому Тулиголівської сільради №383 від 23.09.2013 року, а отже разом з дружиною - 5 спадкоємців за законом, обов'язкова частка спадщини, яку прийняла ОСОБА_4 після смерті чоловіка, складає 1/10.

Дочка спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на день смерті батька була непрацездатною за віком, проживала окремо від нього і не претендувала на обов'язкову частку у спадщині після його смерті відповідно до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України, будь-яких заяв до нотаріуса не подавала. Інші дві дочки спадкодавця - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на день смерті батька не були непрацездатними за віком чи по інвалідності, а тому права на обов'язкову частку у спадщині не мали, а тому і не подавали у нотконтору за місцем відкриття спадщини будь-яких заяв. Всі вони не претендують на спадщину після смерті батька. Батькові батьки померли значно раніше, однак свідоцтва про їх смерть не збереглись.

Таким чином, він як спадкоємець за заповітом після смерті батька прийняв спадщину відповідно до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України, а його мати (дружина померлого) ОСОБА_4 прийняла обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1241, ч.3 ст.1268 ЦК України.

ОСОБА_4 померла 8 березня 2011 року. Вона залишила заповіт, посвідчений 27.12.1994 року секретарем Тулиголівської сільради, згідно з яким все належне їй на день смерті майно заповіла йому. У заповіті по-батькові матері було помилково вказано як «Онисимівна», тому рішенням Шосткинського міськрайсуду від 9 липня 2012 року у справі №2-0-51/2012 встановлено факт належності цього заповіту ОСОБА_4.

На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала одна. Маючи намір прийняти після матері спадщину за заповітом, він подав у ОСОБА_5 районну державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом. У подальшому він свою заяву не відкликав та не змінював.

Дочки спадкодавиці ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на день смерті матері були непрацездатними за віком, однак проживали окремо від матері і не претендували на обов'язкову частку у спадщині після її смерті відповідно до вимог ч.І ст.1241 ЦК України, будь-яких заяв до нотаріуса не подавали. Дочка спадкодавиці ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на день смерті матері не була непрацездатною за віком чи по інвалідності, а отже права на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері не мала, не подавала у нотконтору за місцем відкриття спадщини будь-яких заяв. Всі вони не претендують на спадщину після смерті матері. Материні батьки померли значно раніше, однак свідоцтва про їх смерть не збереглись.

Після спливу 6 місяців з дня смерті матері він отримав у ОСОБА_5 райдержнотконторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері (на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що підтверджується копією вказаного свідоцтва, виданого 04.10.2012 року державним нотаріусом ОСОБА_5 рай держнотконтори.

Свідоцтво про шлюб його батьків не збереглось, однак факт перебування їх у зареєстрованому шлюбі підтверджується рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05.11.2013 року, яке набрало законної сили 18.11.2013 року.

Маючи намір оформити свої спадкові права після смерті батька, влітку 2013 року він звернувся з цього питання до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори, пояснивши, що у нього немає оригіналів державних актів про право власності на земельні ділянки, оскільки батько загубив ці документи, а є лише їх копії.

Нотаріус роз'яснила, що відповідно до пункту 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року №325, передбачено видачу спадкоємцю нового державного акту (на ім'я спадкодавця) взамін втраченого на запит нотаріуса щодо витребовування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до статті 4 Закону України «Про нотаріат», однак у дійсності вказана норма закону не діє.

На його письмову заяву до ОСОБА_5 райдержнотконтори від 9 липня 2013 року про вчинення відповідного запиту до відділу Держземагентства та повідомлення про можливість/неможливість видачі йому свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки нотаріус вчинила відповідний запит до відділу Держземагентства у ОСОБА_5 районі Сумської області про витребування нових державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2 взамін втрачених державних актів серії СМ №138552, СМ №010376.

Однак 20 серпня 2013 року нотаріус надала йому письмову відповідь про те, що відповідно до п.4.20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки проводиться нотаріусом на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку або витягу з поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, однак у відповіді відділу Держземагентства у ОСОБА_5 районі від 15.07.2013 року за №634 зазначено про неможливість видати дублікати державних актів на право власності на земельні ділянки спадкоємцю ОСОБА_1 у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр», яким відмінені державні акти, а тому правомірним шляхом отримати вказані земельні ділянки у спадщину є звернення спадкоємців до суду з позовом про визнання за ними права власності на земельні ділянки як за спадкоємцями померлого власника.

На підставі викладеного позивач просить:

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,6688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області (кадастровий номер земельної ділянки 5922687700:02:002:0146), зокрема, на 9/10 часток земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 та на 1/10 частку земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,4666 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області (кадастровий номер земельної ділянки 5922687700:02:002:0487), зокрема, на 9/10 часток земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 та на 1/10 частку земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.65).

Від відповідача - Тулиголівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника, проти задоволення позовних вимог сільська рада не заперечує (а.с.46, 66).

Від третіх осіб - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надійшли заяви, в яких вони просять проводити розгляд справи без їхньої участі та зазначили, що на земельні ділянки, які входять до складу спадщини, яка залишилась після смерті батька та матері, вони не претендують (а.с.41, 52).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження, виданого виконкомом Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області 28.09.2010 року, ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 - матір'ю позивача по справі ОСОБА_1 (а.с.8). Оскільки в свідоцтві про народження по-батькові матері позивача зазначено як «Онисимівна», то рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.01.2012 року встановлено факт, що його матір'ю є ОСОБА_4 (а.с.18).

20 січня 2005 року ОСОБА_2 помер у с.Тулиголове Кролевецького району, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим відділом РАЦС ОСОБА_5 РУЮ Сумської області 17.09.2010 року (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в т.ч. на дві земельні ділянки площею 2,67 га та 0,47 га, що розташовані на території Тулиголівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, виданими 28 травня 2003 року на підставі розпорядження голови ОСОБА_5 райдержадміністрації від 08.05.2003 року №208 (а.с.12, 13).

ОСОБА_2 залишив заповітне розпорядження, згідно з яким усе своє майно, належне йому на день смерті, заповів ОСОБА_2, що підтверджується дублікатом заповіту, виданим 17 вересня 2010 року замість втраченого заповіту, посвідченого секретарем виконкому Тулиголівської сільської ради 27 грудня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за №151 (а.с.10).

Згідно з довідками виконкому Тулиголівської сільської ради від 25.10.2010 року №541 та від 23.09.2013 року №383 (а.с.27, 28) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, був зареєстрований і постійно проживав до дня своєї смерті в с.Тулиголове Кролевецького району. ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав окремо від батька. Заповіт, посвідчений 27.12.1994р. виконкомом Тулиголівської сільської ради, реєстраційний №151, не скасовувався і не змінювався. На день смерті ОСОБА_2 разом з ним проживала і була зареєстрована його дружина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружжя ОСОБА_4 мало 4 дітей: ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_8 (до шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4

Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували між собою у шлюбі, зареєстрованому в 1944 році Тулиголівською сільською радою Кролевецького району, встановлено за рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05.11.2013 року (а.с.22, 23).

На час відкриття спадщини після ОСОБА_2 ОСОБА_4 була непрацездатною за віком, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України мала право на обов'язкову частку у спадщині, а отже, проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняла цю частку у спадщині відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки не подала у ОСОБА_5 держнотконтору відповідну заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині. Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК Україна непрацездатна вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Оскільки у спадкодавця ОСОБА_2 на день смерті було 4 дітей, що підтверджується довідкою виконкому Тулиголівської сільради №383 від 23.09.2013 року (а.с.28), а отже разом з дружиною - 5 спадкоємців за законом, обов'язкова частка спадщини, яку прийняла ОСОБА_4 після смерті чоловіка, складає 1/10.

Дочка спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на день смерті батька була непрацездатною за віком, проживала окремо від нього і не претендувала на обов'язкову частку у спадщині після його смерті відповідно до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України, будь-яких заяв до нотаріуса не подавала. Інші дві дочки спадкодавця - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на день смерті батька не були непрацездатними за віком чи по інвалідності, а тому права на обов'язкову частку у спадщині не мали, а тому і не подавали у нотконтору за місцем відкриття спадщини будь-яких заяв.

Таким чином, ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом після смерті батька прийняв спадщину відповідно до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України, а його мати - ОСОБА_4 та дружина померлого ОСОБА_2 прийняла обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1241, ч.3 ст.1268 ЦК України.

ОСОБА_4 померла 8 березня 2011 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.16). На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений 27.12.1994 року секретарем Тулиголівської сільради, згідно з яким все належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.17). У заповіті по-батькові матері позивача було помилково вказано як «Онисимівна», тому рішенням Шосткинського міськрайсуду від 9 липня 2012 року у справі №2-0-51/2012 встановлено факт належності цього заповіту ОСОБА_4 (а.с.19).

На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала одна, що підтверджується довідкою виконкому Тулиголівської сільради №383 від 23.09.2013 року (а.с.28).

Як вбачається з довідки ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори, інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), після смерті 20 січня 2005 року ОСОБА_4 ОСОБА_5 районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №210/2005. Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 за р.№281 подав 31.05.2005 року ОСОБА_1. Інформація щодо видачі дублікату заповіту від імені ОСОБА_2 занесена до Спадкового реєстру. Після смерті 08 березня 2011 року ОСОБА_2 ОСОБА_12 районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №216/2011. Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за р.№586 подав 22.06.2011 року ОСОБА_1. 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом р.№212 та р.№213. Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тулиголівської сільської ради (а.с.47-51).

Позивач, звернувшись 09 липня 2013 року до ОСОБА_12 райдержнотконтори про вчинення відповідно до ст.4 Закону України «Про нотаріат» запиту до відділу Держземагентства про витребування нових державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2 взамін втрачених державних актів серії СМ №138552, СМ №010376 (а.с.24), отримав від нотаріуса письмову відповідь про те, що відповідно до п.4.20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки проводиться нотаріусом на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку або витягу з поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, однак у відповіді відділу Держземагентства у ОСОБА_12 районі від 15.07.2013 року за №634 зазначено про неможливість видати дублікати державних актів на право власності на земельні ділянки спадкоємцю ОСОБА_1 у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр», яким відмінені державні акти, а тому правомірним шляхом отримати вказані земельні ділянки у спадщину є звернення спадкоємців до суду з позовом про визнання за ними права власності на земельні ділянки як за спадкоємцями померлого власника.

Таким чином, у позивача відсутня можливість позасудовим шляхом вирішити питання спадкування вищевказаних земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1066-VI від 05.03.2009 року, чинній на сьогодні) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України (в редакції Закону №3613-VІ від 07.07.2011 року, чинній на сьогодні) право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Вищевказані земельні ділянки, належні спадкодавцю ОСОБА_2, мають кадастрові номери, що підтверджується архівними копіями державних актів на право власності на земельні ділянки, зареєстрованих у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1316 та №1317 (а.с.12, 13).

З Технічної документації про передачі в натурі земельних часток (паїв) і видачі державних актів про право власності на земельні ділянки громадянам-власникам земельних сертифікатів на території Тулиголівської сільської ради (СТОВ «Тулиголівське») Кролевецького району вбачається, що сертифікат за №0050804 на земельну ділянку площею 3,14 га було видано ОСОБА_2 (а.с.61-63).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі ОСОБА_2 державних актів про право власності на земельні ділянки) право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом, форма якого затверджувалась Кабінетом Міністрів України, а згідно з частиною першою статті 125 указаного Кодексу право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчував право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, та якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Крім того, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що документи, якими було посвідчено право власності земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом (до 1 січня 2013 року), є дійсними. Таким чином, право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 2,67 га та 0,47 га, розташовані на території Тулиголівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було посвідчено належним чином - видачею на підставі розпорядження голови ОСОБА_12 райдержадміністрації від 08.05.2003 року №208 державних актів на право власності на земельні ділянки серії СМ №138552, СМ №010376 та їх відповідною реєстрацією в органі земельних ресурсів. Указані земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі та мають відповідні кадастрові номери, що підтверджується відповідними витягами з ДЗК про земельні ділянки, сформованими 22.11.2013 року. Згідно з указаними витягами точна площа вказаних земельних ділянок становить 2,6688 га та 0,4666 га (а.с.29-31, 32-34).

За рішенням суду не може здійснюватись перехід права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на їх відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб), встановлена п.15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Не допускається також зміна їх цільового призначення і не може набуватись право власності на земельні ділянки за рішенням суду шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Оскільки ставиться питання про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, то позовні вимоги ОСОБА_1 слід визнати обґрунтованими і його права як спадкоємця підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи докази того, що ОСОБА_2 мав у приватній власності вказані земельні ділянки і це право є дійсним, однак позивач не може оформити свої спадкові права на ці земельні ділянки у нотаріуса через зміни у законодавстві та неможливість отримання нових державних актів/їх дублікатів замість втрачених ОСОБА_2 оригіналів документів, є підстави для визнання за ОСОБА_1, який прийняв спадщину за заповітом після смерті батька та матері, права власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 - на 9/10 часток та на 1/10 частку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка успадкувала за законом обов'язкову частку після смерті чоловіка, за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст.16, 328, 373, 374, 392, 1216-1218, 1220, 1221, 1223, ч.1 ст.1225, ст.1268, ч.2 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 2,6688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області (кадастровий номер земельної ділянки 5922687700:02:002:0146), зокрема, на 9/10 часток земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 та на 1/10 частку земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,4666 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тулиголівської сільської ради Кролевецького району Сумської області (кадастровий номер земельної ділянки 5922687700:02:002:0487), зокрема, на 9/10 часток земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 та на 1/10 частку земельної ділянки - в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_13