Рішення

від 25.07.2015 по справі 663/434/15-ц

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/434/15-ц

Провадження № 2/663/295/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2015 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді - Ведмідської Н.І.,

при секретарі - Пенза Н.І., Селюка С.О.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Лазурненський селищний Будинок культури", третя особа ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з позовом про скасування наказів про накладання дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представниця позивача позов підтримала та пояснила, що наказом №9 від 23.10.2014 року ОСОБА_1 в порядку переведення з селищного будинку культури Лазурненської селищної ради прийнято на посаду керівника драматичного гуртка Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» з випробувальним строком три місяці. З даним наказом позивачку вчасно не ознайомили. Наказами директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» №4-а від 31.10.2014 року, №2 від 16.01.2015 року, №5 від 20.01.2015 року на позивачку накладено дисциплінарні стягнення у виді догани, а наказом №3 від 22.01.2015 року її звільнено з посади на підставі п.3 ст.40 та ст.28 КзпП України. Вважає, що накази про накладення стягнення винесені незаконно, отже порушень з боку позивачки трудових обов’язків не допущено, тому звільнена вона незаконно. Враховуючи, що позивачку належним чином не ознайомлювали з відповідними наказами про переведення з випробувальним строком, та оголошення доган, про них стало відомо позивачці після отримання трудової книжки та наказу про звільнення, просить поновити їй строк звернення до суду пропущений з поважної причини, скасувати вказані накази, поновити позивачку на посаді яку вона займала, стягнути середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 24 січня 2015 року до дня завершення розгляду справи виходячи з довідки про середню заробітну плату, відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Позивачка позов підтримала, пояснила, що про переведення на роботу з випробувальним строком та про наявність наказів про оголошення доган, їй стало відомо після отримання наказу про звільнення. Вважає, що всі посадові обов’язки вона виконувала належним чином. З жодним наказом її не ознайомили, копію не вручили та не пропонували отримати, тому від підпису щодо ознайомлення з наказами вона не відмовлялась. Вважає, що свідки є підлеглими особами керівнику закладу ОСОБА_2, тому дають не правдиві покази. Крім цього, вважає, що свідки які не розуміються на її обов’язках, об’єктивно не можуть стверджувати про їх невиконання. З часу звільнення вона не працевлаштована, діями відповідача їй завдана моральна шкода яка полягає в душевних стражданнях з приводу незаконних дій стосовно неї. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача - директор Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» ОСОБА_2, позов не визнала та пояснила, що позивачку звільнено законно, беручи до уваги численні догани які вона не оскаржувала, будучи ознайомлена з наказами від підпису відмовлялась в присутності свідків. Невиконання позивачкою своїх посадових обов’язків та її прогули доведені наданими актами, протоколом зборів колективу. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 пояснив, що доводи викладені в позовній заяві спростовуються актами складеними на підтвердження порушень допущених позивачкою та поясненнями свідків. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює акомпаніатором в комунальному закладі «Лазурненський селищний будинок культури». Він посвідчив акт про відсутність позивачки на роботі 23 та 27 жовтня 2014 року та відмову позивачки від підпису. Крім цього, він посвідчив також інші акти складені керівником закладу щодо порушень допущених ОСОБА_1 які виявлені керівником ОСОБА_2 Так як ОСОБА_2 не надавала йому друкувати звіт складений позивачкою, він дійшов висновку, що його дійсно позивачкою не складено. Коли саме, за яких обставин ОСОБА_1 надавалась можливість ознайомитись з актами та наказами, конкретно пояснити не може.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює прибиральницею в комунальному закладі «Лазурненський селищний будинок культури». Вона підписала акт про відсутність позивачки на роботі 23 та 27 жовтня 2014 року. Факт відсутності позивачки вона перевірила особисто. Також вона підписала інші акти щодо виявлених керівником порушень допущених позивачкою. Вказати конкретно обставини та дати за яких позивачці надавались накази про оголошення догани для підпису не може.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює двірником. Підписала акт про відсутність позивачки на роботі в жовтні 2014 року та інші акти які складені керівником. Яким чином нею перевірено достовірність актів, які стосуються невиконання позивачкою посадових обов’язків, пояснити не змогла.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що між ним та позивачкою 31.12.2014 року виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 ображала його. Він довів це до відома керівника установи, через що поведінка позивачки була предметом обговорення трудового колективу.

Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.

Так, у відповідності до наказу №9 від 23.10.2014 року ОСОБА_1 в порядку переведення з селищного будинку культури Лазурненської селищної ради прийнято на посаду керівника драматичного гуртка Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» з випробувальним строком три місяці.(а.с. 09)

Беручи до уваги, що ст.26 КЗпП України встановлення випробувального строку для працівника який приймається на посаду шляхом переведення, не передбачено, суд погоджується з доводами позивача що вказаний наказ суперечить діючому законодавству.

Частиною 1 ст.233 КЗпП України передбачений тримісячний строк щодо звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу або трудової книжки.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску строку встановленого ст.233 КЗпП України, з поважної причини, суд може поновити ці строки.

Письмових доказів про ознайомлення та вручення позивачці копій наказів про оголошення доган та прийняття на роботу з випробувальним строком судові не надано. Допитані свідки не спромоглися конкретно, чітко пояснити за яких обставин, а саме в присутності кого, приблизний час, дату, коли ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з наказами під підпис.

Суд звертає увагу, що акти про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під підпис з наказами про оголошення доган підписано ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_5 Тобто вказані особи теоретично мали бути всі присутніми при відмові позивачки від підпису, однак про такі факти жоден зі свідків судові не повідомив, отже обставини за яких пропонувалось ознайомитися ОСОБА_1 з наказами не згадав. З урахуванням зазначеного, суд критично ставиться до показів свідків враховуючи, що вони дійсно є підлеглими керівника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ні покази свідків, ні підписані ними акти, не доводять безперечно факти відмови ОСОБА_1 від підпису наказів про оголошення доган, а тому можна погодитись, що про їх наявність достеменно позивачці стало відомо після отримання копії наказу про звільнення який містить перелік наказів про оголошення доган.

При цьому, виходячи з обставин справи суд вважає, що позивачка могла дізнатися про накази щодо оголошення їй доган, так як згідно протоколів зборів трудового колективу від 30.10.2014 року, 15.01.2015 року вона була присутня на обговоренні її поведінки, розуміла напруженість обстановки та могла в подальшому передбачити наслідки у виді накладення дисциплінарних стягнень, але не зробила цього у зв’язку з юридичною необізнаністю.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням обставин справи, сукупності доказів, суд дійшов висновку про можливість поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду щодо оскарження всіх наказів про оголошення догани та наказу про прийняття на роботу з випробувальним строком.

По суті, стосовно вимог про незаконність наказів про оголошення догани, суд дійшов до наступного.

Наказом директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» №4-а від 31.10.2014 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на роботі 23 та 27 жовтня 2014 року, невиконання посадових обов’язків 29 жовтня 2014 року, з посиланням на відповідні акти та протокол зборів колективу.(а.с.11)

В якості правомірності оголошення догани відповідачем надані акти від 23 та 27 жовтня 2014 року(а.с.53, 54) якими зафіксовані факти відсутності позивачки на робочому місці у зазначені дні, протоколом зборів колективу (а.с.23), витягом з журналу фіксування часу приходу на роботу.(а.с.57)

Від позивачки відібрано пояснення згідно якого остання пояснила свою відсутність 23 та 27 жовтня 2014 року на робочому місці роботою на виборчій дільниці. Факт невиконання посадових обов’язків 29.10.2014 року, а саме відсутність позивачки на робочому місці доведений актом від 29.10.2014 року (а.с.59) та показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Беручи до уваги, що звільнення позивачки від виконання прямих посадових обов’язків під час її роботи на виборчій дільниці, в будь-який законний спосіб не здійснювалось, робота на виборній дільниці не є автоматичною підставою для звільнення від виконання посадових обов’язків, суд погоджується з обґрунтованістю накладання на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани.

При цьому, суд не бере до уваги твердження позивачки щодо наявності наче б то усної домовленості з керівником установи про можливість відсутності на роботі в зазначені дні, отже така домовленість суперечить діючому законодавству.

Таким чином, в задоволенні вимоги про скасування наказу директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» №4-а від 31.10.2014 року слід відмовити.

Наказом №2 від 16.01.2015 року позивачці знову оголошено догану. З наказу вбачається, що підставою для накладання стягнення стало невиконання наказу керівника закладу №6 від 10.12.2014 року та наказу від 08.01.2015 року в частині надання журналу обліку роботи гуртка «Художнє слово» на перевірку директору закладу, що розцінено як порушення трудової дисципліни.(а.с.12)

Судові не надані копії наказів №6 від 10.12.2014 року та 08.01.2015 року, не доведено ознайомлення з ними позивачкою. З цього, суд робить висновок про необґрунтованість посилання на необхідність їх виконання. Будь яких інших доказів на підтвердження строків та необхідності надання позивачкою журналу саме до 30.12.2014 року на затвердження керівнику, судові не надано. Представник відповідача визнав, що вказаний журнал наданий позивачкою 23.01.2015 року.

Посадова інструкція позивачки, та Положення про клубне формування не містять зазначення строків виконання тих чи інших обов’язків.(а.с.46 звор. бік., а.с.169-172)

За таких обставин, суд дійшов висновку про незаконність накладання на позивачку стягнення у виді догани зазначеним наказом.

Також суд не вбачає підстав погодитись із законністю наказу №5 від 20.01.2015 року яким на позивачку накладено дисциплінарні стягнення у виді догани.(а.с.10)

В якості підстави зазначено невиконання позивачкою обов’язків, а саме: не проведення занять дитячого гуртка «Художнє слово», відсутність системи стабільності проведення занять і постійно діючого колективу, відсутність репертуару і ніяких досягнень в колективі.

Дослідженням посадової інструкції позивачки, з’ясовано, що вона містить загальні норми. Будь-яких строків виконання тих чи інших обов’язків, їх обсяг, порядок затвердження планів, звітів чи надання керівництву, тощо, Інструкція не передбачає.

Інших доказів щодо деталізації обов’язків позивачки не надано.

Відповідачем надані Положення про клубне формування, Положення про клубне формування «Художнє слово», однак докази ознайомлення з ними позивачки, відсутні.(а.с. 169-172)

До того ж зазначені Положення не містять конкретних норм щодо строків виконання тих чи інших пунктів, їх системність, порядок обліку виконаної роботи, звітності. Враховуючи, що графіку занять гуртка судові не надано, встановити факт невиконання обов’язків по його проведенню неможливо.

За таких обставин, звинувачення позивачки у не проведенні занять дитячого гуртка «Художнє слово» в той чи інший день, відсутність системи стабільності проведення занять і постійно діючого колективу, відсутність репертуару і досягнень в колективі, не можна вважати об’єктивними, отже дисциплінарне стягнення може бути накладене тільки за невиконання конкретних посадових обов’язків, розпоряджень керівника зроблених у відповідності до закону та правил внутрішнього трудового розпорядку. За таких обставин, акти від 16 та 19 січня 2015 року не доводять вину ОСОБА_1 в допущенні порушень на яких ґрунтується наказ. Отже вказаний наказ також слід визнати незаконним.

Щодо звільнення позивачки та стягнення середнього заробітку, з’ясовано наступне.

На підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства або уповноваженим органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу в установленому порядку.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму ВСУ, що містяться в п.22 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України суд повинен з’ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз’яснив Пленум ВСУ в п. 23 зазначеної постанови, із передбачених п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок. Вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни або невиконання працівником без поважної причини покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, який не втратив юридичної сили за давністю або не був достроково знятий, а не фактична сукупність застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи зміст наказу №3 від 22.01.2015 року, суд дійшов висновку про його невідповідність наведеним вище вимогам.

Так, по перше, беручи до уваги, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду шляхом переведення, як вже зазначалось, їй не можна було встановлювати випробувальний строк, а отже посилання в наказі про звільнення на ст.28 КЗпП України є незаконним.

По друге, як підстава для звільнення, а це є самостійний вид дисциплінарного стягнення, зазначені:

- наказ про прийняття на роботу з випробувальним строком, який на думку суду в цій частині є незаконним;

- протоколи зборів трудового колективу від 30.10.2014 року та від 15.01.2015 року;

- наказ про оголошення догани від 31.10.2014 року № 4-А;

- наказ про оголошення догани від 16.01.2015 року № 2;

- наказ про оголошення догани від 20.01.2015 року №5;

- заява директора КЗ «Лазурненський селищний Будинок культури» в міліцію про погрози з боку ОСОБА_1

Тобто, в даному випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, обмежився загальними посиланнями на вже вжиті заходи дисциплінарного впливу.

Зі змісту наказу вбачається, що фактично позивачку звільнено за сукупність на думку керівника установи порушень, отже протоколи зборів на які зроблено посилання використані для накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, тоді як у відповідності до ч.2 ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одно дисциплінарне стягнення. Нової підстави для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення за порушення позивачкою правил внутрішнього трудового розпорядку або невиконання посадових обов’язків, за яке дисциплінарне стягнення не накладалось, наказ не містить.

При цьому, не може вважати підставою для накладення дисціплінарного стягнення у виді звільнення, звернення керівника установи до правоохоронних органів на яке здійснено посилання в наказі, отже звернення до правоохоронних органів це право особи. Що стосується обставин, які таке звернення потягло, то з цього приводу перевірка не проводилась, пояснення від ОСОБА_1 не відбирались, докази судові не надавались.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про незаконність наказу про звільнення позивачки, так як за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а тому вона має бути поновлена на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.01.2015 року, отже саме вказана дата зазначена в наказі про звільнення як останній відпрацьований день, як передбачено ч.2 ст.235 КЗпП України, отже вона до теперішнього часу не працевлаштована.(а.с.17)

Враховуючи, що позивачка звернулась до суду 23.02.2015 року, тобто в місячний строк від дня винесення наказу, вимоги ч.1 ст.233 КЗпП України в частині оскарження наказу про звільнення нею додержані.

Виходячи з довідки про заробітну плату, середня заробітна позивачки за місяць становить : 1715,04 + 1307,37 / 2 = 1511,21 грн.(а.с.19)

Таким чином, за період з 24 січня до 24 липня 2015 року сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить : 1511,21 грн. х 7 = 10 578,47 грн.

З приводу вимоги про стягнення компенсації за моральну шкоду, необхідно зауважити наступне.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи, що позивачка жодного доказу в обґрунтування завданої моральної шкоди, її розміру, не надала, суд позбавлений можливості об’єктивно та законно вирішити питання щодо стягнення такої компенсації, обґрунтувавши її розмір у відповідності до діючого законодавства, у зв’язку з чим в цій частині позов не може бути задоволений.

Щодо копій письмових звернень, актів, тощо, з приводу роботи позивачки за період 2013 рік до лютого 2014 роки, суд робить висновок, що вони не стосуються предмету позову та не доводять жодну з обставин справи.(а.с.78-107)

Керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду щодо оскарження наказів директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» ОСОБА_2, №9 від 23.10.2014 року, № 4-А від 31.10.2014 року, №2 від 16.01.2015 року та №5 від 20.01.2015 року.

Скасувати наказ директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» ОСОБА_2 №9 від 23.10.2014 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 в частині встановлення випробувального строку.

Скасувати накази директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» ОСОБА_2 №2 від 16.01.2015 року та №5 від 20.01.2015 року про оголошення догани ОСОБА_1.

Скасувати наказ директора Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» ОСОБА_2 №3 від 22.01.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника драматичного гуртка Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури».

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника драматичного гуртка Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» з 24.01.2015 року.

Стягнути з Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» код ЄДРПОУ №39440949, розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Металургів, 56 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2015 року до 24 липня 2015 року в сумі 10 578,47 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Комунального закладу «Лазурненський селищний Будинок культури» код ЄДРПОУ №39440949, розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Металургів, 56 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. І. Ведмідська