Рішення

від 02.04.2009 по справі 3/24/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

02.04.09                                                                                       

Справа №  3/24/09

Суддя   Соловйов 

В.М.

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Молдім”, Київська область,                 м. Сквира

до відповідача:

Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Бердянськ

про стягнення

суми 10 561, 08 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Купа

Н.П., представник, довіреність № б/н від 25.02.2009р.

від відповідача:

не з'явився         

ТОВ “Молдім” звернулося до

господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про

стягнення суми 10 561, 08 грн. заборгованості за договором поставки № 414-6 від

01.06.2006р.

Позовні вимоги мотивовані

обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 525, 526, 549,

625 ЦК України, ст. 193, 198, 216-220, 222-223 ГК України, ст. 5-8 ГПК України,

договором поставки № 414-6 від 01.06.2006р.

Ухвалою господарського суду від

10.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі

№ 3/24/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на

16.02.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою в.о голови господарського

суду Запорізької області Немченка О.І. від 16.02.2009р., у зв'язку із хворобою

судді Соловйова В.М. розгляд справи № 3/24/09 перенесено на 03.03.2009р. о

14год. 20 хв.

Ухвалою в.о. голови господарського

суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 03.03.2009р. строк вирішення

спору по справі № 3/24/09 продовжено на один місяць -до 03.04.2009р.

Ухвалою від 03.03.2009р. у зв'язку

із неявкою відповідача розгляд справи був відкладений на 23.03.2009р. о 15 год.

30 хв.

20.03.2009р. від позивача надійшло

клопотання про припинення провадження у справі № 3/24/09 в частині стягнення 7

391, 01 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у сумі 7

391, 01 грн.

Ухвалою від 23.03.2009р. у зв'язку

із неявкою сторін розгляд справи було відкладено на 02.04.2009р. о 12 год. 00

хв.

Під час розгляду справи представник

позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не заявив.

За згодою представника позивача в

судовому засіданні 02.04.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини

рішення.

В судовому засіданні 02.04.2009р.

представник позивача надав заяву про зміну предмету позову та просить стягнути

з відповідача заборгованість в розмірі 3 170, 07 грн., в тому числі: 2 798, 90

грн. - втрати від інфляції грошових коштів та 371, 17 грн. - три проценти

річних від простроченої суми.

Заява про зміну предмету позову

прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону

(ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач відзив на позовну заяву,

витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти

позову, не надав, в судове засідання жодного разу не з'явився. Заяв про розгляд

справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29

Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок,

квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель

тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає

постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено,

що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається

суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за

умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи

відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону

України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце

проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як

суб'єкта господарювання.

Згідно довідки з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 927490, станом

на 03.03.2009р. ПП ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Саме ця адреса відповідача

зазначена у позовній заяві ТОВ “Молдім”.

Приймаючи рішення за відсутності

відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей

про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Копія ухвали про порушення провадження у справі від 10.01.2009р. направлена

відповідачу рекомендованим листом та вручена 13.01.2009р. Копії ухвал від

16.02.2009р. про перенесення розгляду справи, від 03.03.2009р. про продовження

строку вирішення спору, від 03.03.2009р. та від 23.03.2009р. про відкладення

розгляду справи, надіслані за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до

канцелярії господарського суду не поверталися.

Крім того, до повноважень

господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу

на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні

документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами

учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує,

що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування,

знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем

матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню

спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в

ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Молдім” (постачальник) та

ПП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 414-6 від 01.06.2006р.,

за яким постачальник зобов'язується виробляти і передавати у власність покупця

товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати

його на умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору).

Постачальником було поставлено

відповідачу товар на загальну суму 195 310, 03 грн.

Відповідач частково сплатив суму

боргу у розмірі 187 919, 02 грн.

Згідно п. 7.1 договору розрахунки

за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем в строк не більше 14

днів з моменту отримання товару.

В порушення вимог договору

відповідач не здійснив оплату товарів на суму 

          7 391, 01 грн.

Таким чином, станом на 05.01.2009р.

у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 7 391, 01 грн.

Господарський суд вважає, що

позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є

господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського

кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові

зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні

господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну

господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а

управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають

між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України

встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

До виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх

заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи

інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій

до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку

виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом

або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання

зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,

встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України,

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних

прав та обов'язків, зокрема, є:

1)  

договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх

творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)  

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)  

інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть

виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з

актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або

органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення

суду.

У випадках, встановлених актами

цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та

обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою

виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися

належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є

договір поставки № 414-6 від 01.06.2006р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК

України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк

(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій

діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або

іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і

сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються

загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,

законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за

договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується

передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець

приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну

грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України,

покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття

товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного

законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач повинен

здійснити розрахунки за кожну поставлену партію продукції покупцем в строк не

більше 14 днів з моменту отримання товару.

Згідно ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України,

одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір

є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення

зобов'язання за договором поставки № 414-6 від 01.06.2006р., які визначено

главою 50 ЦК України, відсутні.

09.09.2008р. позивачем на адресу

відповідача було надіслано претензію № 210 від 09.09.2008р. з вимогою в

десятиденний строк з дня отримання претензії, погасити заборгованість,

підписавши при цьому акт звірки.

Відповідач борг визнав, що

підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.06.2007р., підписаним

сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК

України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання

ним грошового зобов'язання.

У зв'язку із сплатою відповідачем суми

основного боргу у розмірі 7 391, 01 грн. позивач зменшив позовні вимоги і просить

стягнути з відповідача 2 798, 90 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 %

річних від простроченої суми -371, 17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК

України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт

несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 2 798, 90

грн. втрат від інфляції грошових коштів та 371, 17 грн. - 3 % річних від

простроченої суми є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача в

позовній заяві і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України

судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його

неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК

України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю “Молдім” (09000, Київська область,                          м. Сквира, вул.

Леніна, б. 19 кв. 13, р/р 26002120096711 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 305017,

код ЄДРПОУ 32693170) 2 798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 90 коп. втрат

від інфляції грошових коштів, 371 (триста сімдесят одну) грн. 17 коп. - три

проценти річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на

держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Суддя:                                                                    

В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги

або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84

ГПК України - 06.04.2009р.