Рішення

від 25.02.2009 по справі 6/6-73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2009 р.

Справа № 6/6-73

Господарський суд Тернопільської

області

у складі   судді Шумського

І.П.            

Розглянув справу

за позовом : Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача  :

Відкритого акціонерного товариства „Підволочиське АТП-16141” вул. Лисенка, 4,

смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

№1 : ОСОБА_2,

АДРЕСА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

№2 : СК

„Українська пожежно Страхова Компанія” вул. Лисенка, 4, смт. Підволочиськ,

Тернопільська область, 47800

про  стягнення 8198,37 грн.

матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди

За участю представників сторін:

           позивача: ОСОБА_3.;               

           відповідача : Остап'юк

Р.Г.;

           третьої особи №1 : ОСОБА_2.;

третьої особи №2: не з'явився;

Суть справи:

   Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся в  господарський суд Тернопільської області з

позовом до Відкритого акціонерного товариства „Підволочиське АТП-16141”,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №1 - ОСОБА_2,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2 - СК

„Українська пожежно Страхова Компанія” про стягнення 8198,37 грн. матеріальної

шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги, підтримані в засіданні його представником, позивач

мотивував заподіянням шкоди  його

автомобілю та особисто йому, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала

місце 16 серпня 2008 року з вини працівника АТП-16141 ОСОБА_2., котрий керував

транспортним засобом, належним відповідачу.

У відзиві на позов та згідно з поясненнями представника

відповідача, останній проти позову заперечив, посилаючись на порушення Правил

дорожнього руху зі сторони водія позивача та на відсутність підстав для

стягнення моральної шкоди.

Третя особа №1 підтримала твердження відповідача.

Представник третьої особи №2 пояснив, що страхові виплати

проводитись не будуть, оскільки ОСОБА_2. не був вказаний у страховому полісі,

виданому відповідачу.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 11 лютого 2009 року,

було оголошено перерву до 25 лютого 2009 року.

Представник третьої особи №2, участь якого не визнавалась обов'язковою,

в засідання 25 лютого 2009 року не з'явився, хоча про час та місце наступного

слухання справи був повідомлений належним чином, що стверджується протоколом

судового засідання від 11 лютого 2009 року

Учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки,

передбачені ст.ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотанням аудіозапис судового

засідання не здійснювався. 

          Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, у т.ч.

дані ними у попередньому судовому засіданні, судом встановлено наступне:

- згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ТР

№121693 та інших адмінматеріалів, складених працівниками ДАІ, 16 серпня 2008

року близько 12 години по вул. Білогірській в м. Тернополі сталась

дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: марки ЛАЗ-695

номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 (третя особа №1) та автомобілем ГАЗ-31105

номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4.

Сама пригода полягала у зіткненні автобуса ЛАЗ-695 номерний знак

НОМЕР_1 з припаркованою позаду машиною марки ГАЗ-31105 номерний знак НОМЕР_2.

За наслідками розгляду матеріалів про адміністративне

правопорушення, постановою Підволочиського районного суду від 01 вересня 2008

року, громадянина ОСОБА_2. визнано винним у порушенні 16 серпня 2008 року

Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Як вбачається з документів, оформлених за результатами ДТП 16

серпня 2008 року, постанови Підволочиського районного суду від 01 вересня 2008

року, довідки про дорожньо-транспортну пригоду №8184017, подорожнього листа

службового легкового автомобіля №004 від 18 серпня 2008 року, договору про

надання транспортних послуг від 03 червня 2008 року, пояснень учасників

судового засідання та інших зібраних у справі доказів, транспортні засоби марки

ЛАЗ-695 номерний знак НОМЕР_1 та ГАЗ-31105 номерний знак НОМЕР_2 належать

відповідно ВАТ Підволочиське АТП-16141 та суб'єкту підприємницької діяльності

ОСОБА_1.

Зіткнення відбулось під час виконання водієм автобуса ЛАЗ-695

ОСОБА_2. (працівником ВАТ Підволочиське АТП-16141) своїх трудових (службових)

обов'язків.

Внаслідок пригоди, транспортному засобу позивача -автомобілю ГАЗ

-31105 номерний знак НОМЕР_2 заподіяно пошкодження, які при зовнішньому огляді полягали

у деформації переднього капоту, переднього бампера, фар з показниками

поворотів, інших ушкодженнях передньої і центральної частини машини (протокол

огляду транспортного засобу від 16 серпня 2008 року, довідки ДАІ про

дорожньо-транспортну пригоду та ін.).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження

№5315 від 16 серпня 2008 року, вартість збитків, завданих позивачу, внаслідок

аварійного пошкодження, з урахуванням фізичного зносу автомобіля, складає

8198,37 грн.

Пошкоджений автомобіль на час вирішення спору, відремонтований СПД

ОСОБА_1. за власні кошти, що стверджується наданим рахунком -фактурою №21 від

04 січня 2009 року, Актом здачі-прийому виконаних робіт від 28 січня 2009 року

з відміткою про їх оплату.

Витрати на відновлення автомобіля ГАЗ -31105 склали 8118 грн.

У відповідності до страхового поліса №ВВ/9600718 від 16 травня

2008 року (зі строком дії 16.05.08-15.05.09р.р.), застрахованою є лише

відповідальність позивача за шкоду, заподіяну його автомашиною ГАЗ-31105

номерний знак НОМЕР_2 третім особам.

Такий же вид страхування, передбачений і полісом №ВА/8846071,

виданим відповідачу, яким забезпечено транспортний засіб ЛАЗ -695 номерний знак

НОМЕР_1.

Проте, за змістом полісу ВА/8846071 та пояснень представників

сторін і третьої особи №2, документи щодо можливого відшкодування позивачу

вартості ушкоджень страховою компанією в якій зареєстрований відповідач не

оформлялись. Через відсутність ОСОБА_2. у переліку осіб, чия цивільно-правова

відповідальність страхувалась.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про

необхідність часткового задоволення позову.

Згідно з ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України

кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на

яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Доведеними і незапереченими належним чином відповідачем є вимоги

позивача про стягнення 8118 грн. матеріальної шкоди (збитків).

         Так особа, якій

завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, відповідно до ст.

22 ЦК України, ч.1 ст. 224 ГК України, має право на їх відшкодування.

Статтею  22 ЦК України та

статтею 225 ГК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або

законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом, встановленим ст. 1166 ЦК України, майнова

шкода,  завдана неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (до якої належить   діяльність, 

пов'язана  з використанням,  зберіганням 

або  утриманням транспортних

засобів), відшкодовується  особою,  яка 

на  відповідній  правовій 

підставі  володіє   транспортним   засобом (ч.1,2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність,

що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не

доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу

потерпілого.

За змістом ч.1 ст. 1188 ЦК України у разі, якщо шкода завдана

внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, вона відшкодовується

винною особою.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа

відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх

трудових (службових) обов'язків.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за

заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкоду,

протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між

ними, вину.

Зібраними у справі доказами підтверджується наявність перелічених

елементів для відшкодування матеріальних збитків позивача.

А саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями

учасників ДТП, протоколами огляду транспортних засобів, схемою ДТП, прийнятою

за наслідками їх розгляду постановою Підволочиського районного суду від 01

вересня 2008 року (яка ніким не оскаржена і не скасована), довідками про ДТП,

висновком експертного дослідження та іншими матеріалами, стверджується факт

заподіяння автомобілю позивача шкоди транспортним засобом відповідача з вини

працівника останнього, при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Протилежного, у т.ч. відсутності вини в діях водія ВАТ

Підволочиське АТП-16141 у вчиненні ДТП, відповідачем не доведено достатніми

доказами.

У зв'язку з відсутністю страхового відшкодування, відповідач також

не звільняється від сплати завданих потерпілій стороні збитків.

При неможливості відшкодувати потерпілій особі збитки в натурі,

вони відшкодовуються грішми (Постанова Пленуму Верховного Суду України від

27.03.1992р. №6, із наступними змінами).

За таких обставин, згідно з ст.ст. 11,16,22,1166,1172,1187,1188 ЦК

України, ст.ст. 224-226 ГК України, вимога про стягнення 8198,37 грн. збитків

підлягає задоволенню в частині 8118 грн., фактично понесених ним витрат.

В задоволенні позову про сплату (8198,37-8118) 80,37 грн. слід

відмовити.

Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст.

23 ЦК України, постави пленуму 

Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 з наступними змінами і

доповненнями „Про судову практику у справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди”  особа має право на

відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у

зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з

протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із

знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової

репутації фізичної або юридичної особи.

Поданими матеріалами позивачем не доведено заподіяння йому, як

суб'єкту підприємницької діяльності моральної шкоди у вигляді порушення

загального процесу роботи, втрати ділової репутації, клієнтів та фінансових

втрат.

Тому, з огляду на приписи ст.ст. 23,1167 ЦК України

необґрунтованими та безпідставними є вимоги про відшкодування 5000 грн.

моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі

відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених

вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34,

43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.  Стягнути з Відкритого

акціонерного підприємства „Підволочиське АТП 16141”, (вул. Лисенка, 4, смт.

Підволочиськ, Тернопільська область, код 03118825) -

- на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) - 8118 грн. матеріальної шкоди,  81,18 грн. сплаченого держмита, 73,16 грн.

витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2.   В задоволенні решти

вимог відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право

подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів

з дня прийняття (підписання) рішення “02 ” березня 2009р., через місцевий господарський

суд. 

Суддя                                                                                         

І.П. Шумський