Рішення від 23.03.2009 по справі 20/33/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23.03.09                                                                         

Справа №  20/33/09

Суддя   Гандюкова 

Л.П.

м.Запоріжжя 

За позовом Державного

підприємства “Національна атомна енергогенеруюча  компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого

підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м.

Енергодар;

до

Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Енергодар;

Третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача -Регіональне

відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя.

про розірвання угоди, зобов'язання

повернути майно та стягнення суми 16 039,75 грн.

Суддя  Гандюкова Л.П. 

Представники сторін:

Від позивача     -   

Кузьменко В.Ю. (довіреність № 3279, від 29.10.2008р.);

Від відповідача 

-   не з'явився;

Від третьої особи  -Тувайкін Р.В. (довіреність № 01/185, від

30.12.2008р.).

СУТНІСТЬ

СПОРУ:

Заявлений позов про розірвання

укладеної між Відокремленим підрозділом “Запорізька атомна електрична

станція”  Державного підприємства

“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та Приватним

підприємцем ОСОБА_1угоди про розрахунки № 75/156-06 від 25.09.2005р.,

зобов'язання повернути склад допоміжних матеріалів інв. № 5473, що розташований

за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова,127 та стягнути

з ПП ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню прибутків у сумі 2 196,27 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2009р.

позовна заява прийнята до розгляду, 

порушено провадження у справі № 20/33/09, судове засідання призначено на

25.02.2009р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на

16.03.2009р., потім  - на 23.03.2009р.

23.03.2009р. за згодою

представників позивача та третьої особи 

оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

16.03.2009р. від позивача отримано

заяву про уточнення позовних вимог, відповідно 

до якої останній фактично збільшив розмір позовних вимог (стягуваної

суми) та просить розірвати укладену між сторонами угоду про розрахунки №

75/156-06 від 25.09.2005р.,  зобов'язати

відповідача повернути майно та стягнути суму 13 684,14 грн. заборгованості по

відшкодуванню прибутків станом на 01.03.2009р., суму 2 147,06 грн. пені, суму

174,54 грн. втрат від інфляційних процесів та суму  34,01 грн. 3% річних.

Заява про збільшення позовних вимог

в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду. Позов мотивовано

порушенням відповідачем зобов'язань за угодою, обґрунтовано

ст.ст.530,610,611,612,625,782,785,795 ЦК України, ст.ст.193,198,218,220,291 ГК

України.

Відповідач у судові засідання не

з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і

місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялися

відповідачу на адресу, вказану в позовні заяві та довідці з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців:АДРЕСА_1

Третя особа по суті спору пояснила

наступне. Договір оренди між  сторонами у

справі та Регіональним відділенням  ФДМУ

не укладався. У регіонального відділення відсутні відомості щодо укладення

угоди про розрахунки від 29.09.2005р. №75/156-06, тому надати пояснення по суті

спору не має можливості.

Суд визнав можливим розглянути

справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в

ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні. 

Розглянувши матеріали справи та

вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          25.09.2006р. між  ВП “Запорізька АЕС” ДП “Національна атомна

енегогенеруюча компанія “Енергоатом” та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено

“Угоду про розрахунки” №75/156-06.

Відповідно до п.1 Угоди ВП ЗАЕС

зобов'язується передати ПП ОСОБА_1нерухоме майно (склад допоміжних матеріалів,

інв. №5473), а ПП ОСОБА_1 зобов'язується відшкодовувати ВП ЗАЕС прибутки від

володіння нерухомим майном без достатніх правових підстав, який розраховується

відповідно до “Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду

державного майна”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від

04.10.1995 року № 786.

На підставі акту приймання-передачі

майна №13 від 17.10.2006р. позивач передав майно відповідачу.

Згідно з  ст.ст.11,509 ЦК України   цивільні права та обов'язки виникають із дій

осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що

не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від

боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною ст.35 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням

господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при

вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом Запорізької

області розглянуто справу №28/313/08. У рішенні суду від 27.10.2008р., яке

набрало законної сили,  встановлено, що

угода про розрахунки №72/156-06 від 25.09.2006р.  фактично 

є договором оренди.

В силу ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом. 

Таким чином, до спірний відносин

застосовуються положення параграфа 5 глави 30 ГК України та параграфа 1 глави

58 ЦК України.

Згідно з 283 ГК України за

договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні

(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення

господарської діяльності. Аналогічні приписи містить ст.759 ЦК України.

Згідно з ст. 762 ЦК України за

користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється

договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не

встановлено договором.

Позивачем заявлено вимоги про

стягнення з відповідача суми 13 684,14 грн. заборгованості по відшкодуванню

прибутків.

 Згідно з п.2 Угоди ВП ЗАЕС щомісячно надає ПП

ОСОБА_1 рахунок на відшкодування прибутків. Розмір суми за кожен наступний

місяць розраховується шляхом корегування суми з попередній місяць на індекс

інфляції за поточний. ПП ОСОБА_1 зобов'язується не пізніше 10 числа кожного

наступного місяця, в якому виставлено рахунок, сплатити рахунок у повному

обсязі.

Оскільки судом встановлено, що

укладена сторонами угода є договором оренди складського приміщення, встановлені

угодою щомісячні платежі є орендною платою за користування цим майном.  

Сторонами було укладено додаткові

угоди №1 від 13.02.2007р. та  №2 від

20.02.2008р., на підставі яких внесено зміни та доповнення  щодо щомісячних платежів. Так, встановлено,

що плата, що підлягає відшкодуванню з 01.01.2007р. складає 1304,3 грн. в

місяць  без ПДВ.  Угодою №2 встановлено, що ПП ОСОБА_1 зобов'язується

також сплачувати  виставлені рахунки на

компенсацію суми земельного податку під об'єктом. Оплата здійснюється до 10

числа кожного наступного місяця, в якому виставлено рахунок.   

Матеріали справи свідчать, що

відповідно до умов угоди ПП ОСОБА_1 були виставлені для оплати рахунки-фактури:

№136 від 31.10.2008р. на суму 86,81грн., №144 від 31.10.2008р. на суму

2109,46грн., №157 від 28.11.2008р. на суму 86,81грн., №165 від 28.11.2008р. на

суму 2145,31грн., №173 від 30.12.2008р. на суму 86,81грн., №180 від

30.12.2008р. на суму 2177,50грн., №17 від 31.01.2009р. на суму 2246,09грн., №18

від 31.01.2009р. на суму 64,24грн., №25 від 31.01.2009р на суму 86,81грн., №35

від 27.02.2009р. на суму 2311,22грн., №40 від 27.02.2009р. на суму 86,81грн.на

сплату орендної плати та витрат по сплаті земельного податку за період жовтень

2008р. -лютий 2009р. на загальну суму 11487,87грн.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України

зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону,

умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається

крім випадків, передбачених законом.

 Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193

Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо

у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.629 ЦК України

встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів

належного виконання договірних зобов'язань і сплати вищезазначених рахунків,

внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 11487,87грн.

 За таких обставин позовні вимоги  про стягнення суми заборгованості з орендної

плати  та 

відшкодування земельного податку заявлені обґрунтовано, однак підлягають

задоволенню частково на суму 11487,87грн., оскільки позивачем допущено технічну

помилку при розрахунку  (двічі включено

до розрахунку  суму боргу 2196,27грн. за

рахунками №136 на суму 86,81грн. та №144 на суму 2109,46грн.).

Також до стягнення заявлено суму 2

147,06 грн. пені  за період з

11.12.2008р. по 16.03.2009р. на підставі п.3 угоди, згідно з яким  за несвоєчасну оплати рахунку ПП ОСОБА_1

сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,5% від суми, яка підлягає до сплати, за

кожен день прострочки виконання зобов'язань 

згідно п.2 угоди.  

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК

України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені

договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.ст.549,551  цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є

грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання  за кожен день прострочення виконання. Якщо

предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або

актом цивільного законодавства.

Оскільки позивач і відповідач є

суб'єктами господарювання, їх майнові відносини регулюються з особливостями,

визначеними Господарським кодексом України (ст.ст.4, 7 ГК України).

      Згідно з ст.230 ГК України штрафними

санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів

зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за

погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті визначено,

що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у

відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку

України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків

не передбачено законодавством або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник 

грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку

платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у

період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між

платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань регулюються також Законом України “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Статями 1, 3

цього Закону  встановлено, що платники

грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу

пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється

від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової

ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується

пеня.

            Таким чином, розмір неустойки,

встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення

розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція

викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2008р. у

справі №21/277.

            Враховуючи встановлений факт

порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення

суми пені за період з 11.12.2008р. по 16.03.2009р. (по кожному рахунку окремий

період, вказаний у розрахунку позивача) є обґрунтованими, однак підлягають

задоволенню частково на підставі приписів наведеного вище Закону. Розрахунок

пені проведений позивачем відповідно до п.3 угоди у розмірі 0,5% від суми

заборгованості за кожен день прострочки.

Суд вважає, що підлягає до

стягненню пеня у сумі 282 грн. 30 коп., тобто у розмірі подвійної облікової

ставки НБУ, яка діяла у цей  період  (12% х 2).

Позивач також просить стягнути з

відповідача суму 174,54 грн. інфляційних втрат та 34,01 грн. 3% річних за

період з жовтня 2008р. по лютий 2009р.  

Статтею 625 ЦК України передбачено,

що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший  розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт

несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення суми втрат

від інфляції та 3% річних є обґрунтованими. 

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок

інфляційних втрат у розмірі 174 грн. 54 коп. здійснений вірно, тому ця сума

підлягає стягненню у повному обсязі. У розрахунку суми 3% річних допущена

технічна помилка, а саме: взято кількість днів у році 365, тоді як 2008рік мав

366 днів. Таким чином,  до стягнення

підлягає сума 34 грн.  -3% річних. Суд

також зауважує, що у розрахунку 3% річних на суму 2398,03грн. за рахунками

№№35,40 допущено арифметичну помилку - 71,94 : 365 х 6 = 1,18, тоді як вказано

0,12. Оскільки відповідно до ст.22 ГПК України зміна предмету або підстав

позову, збільшення позовних вимог є правом позивача суд  не виходить за межі позовних вимог і в цій

частині стягує заявлену суму 0,12грн.

Крім того, позивач просить

розірвати угоду № 75/156-06 від 25.09.2005р., укладену між Відокремленим

підрозділом “Запорізька атомна електрична станція”  ДП 

“НАЕК “Енергоатом” і Приватним підприємцем ОСОБА_1та зобов'язати

останнього повернути склад допоміжних матеріалів інв. № 5473, що розташований

за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова,127.

Відповідно до ст.651 ЦК України

зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не

встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди

друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при

укладанні договору.

           Порядок розірвання господарських

договорів встановлений ст.188 ГК України. Відповідно до цієї норми сторона

договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за

договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у

разі неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк з урахуванням

часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на

вирішення суду.

На підставі оцінки доказів суд

вважає, що матеріалами даної справи доведено факт невиконання відповідачем

взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати платежів за період з жовтня

по лютий 2009р.  Рішенням господарського

суду у справі №28/313/08 також було встановлено факт неналежного виконання

відповідачем зобов'язань щодо внесення платежів за спірною угодою в період

квітень -вересень 2008р. Така неправомірна поведінка відповідача є істотним

порушенням умов договору.

Згідно з матеріалами справи позивач

в установленому законом порядку надіслав відповідачу повідомлення про відмову

від угоди та вимагав повернути майно (лист вих.№18-22/19386/4285 від

07.10.2008р.). Відповіді на зазначений лист відповідач не направив,  користується переданим йому майном,

продовжуючи при цьому не вносити  

встановленої угодою плати за користування майном.

Відповідно до ст.785 ЦК України у

разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона одержана, з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8 угоди встановлено, що ПП

ОСОБА_1 зобов'язаний повернути передане йому за угодою  нерухоме майно по акту приймання-передачі

протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги про його повернення. 

На підставі викладеного, позовні

вимоги про розірвання угоди про розрахунки №75/156-06 від 25.09.2005р. та

зобов'язання відповідача повернути майно є обґрунтованими, доведеними,

відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,  позов задовольняється в цілому частково.

Згідно з ст.49 ГПК України  судові витрати суд вважає за необхідне

покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його

неправильних дій.

           Керуючись ст.ст.  49, 75, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд

 ВИРІШИВ:           

          Позов

задовольнити частково.

          Розірвати угоду про розрахунки № 75/156-06

від 25.09.2005р., укладену між Відокремленим підрозділом “Запорізька атомна

електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча

компанія “Енергоатом” та Приватним підприємцем ОСОБА_1

Зобов'язати Приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 

НОМЕР_1) повернути державному підприємству “Національна атомна

енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу

“Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м.Енергодар,

код ЄДРПОУ 19355964) склад допоміжних матеріалів інв.№ 5473, що розташований за

адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова,127.

          Стягнути з  Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер  НОМЕР_1) на

користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія

“Енергоатом ”(01011, м.Київ, вул. Вєтрова, 3, п/р 26009011085980 в банку

“Фінанси та кредит”, м.Київ, МФО 300131, ЄДРПОУ 24584661) Відокремленого

підрозділу “Запорізька атомна електрична станція (71504, Запорізька область,

м.Енергодар, код ЄДРПОУ 19355964) суму 11487грн. грн. 87 коп. заборгованості з

орендної плати, суму 282 грн. 30 коп. пені, суму 174 грн. 54 коп. втрат від

інфляції, суму 34 грн. -3% річних, суму 245 грн. 40 коп.  витрат на державне мито, суму 118  витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

           В іншій частині позову  відмовити.

Суддя                                                     

Л.П. Гандюкова

          Рішення господарського суду набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення

оформлено і підписано у повному обсязі 

10.04..2009р.