Рішення

від 01.04.2009 по справі 14/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

----------------------------------------

* 10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" квітня 2009 р.

Справа № 14/72

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О. 

за участю представників сторін

від позивача Стрілецький С.Д. - директор (був присутній в

судовому засіданні 24.03.2009р.)

від відповідача ОСОБА_1 - приватний підприємець (був

присутній в судовому засіданні 24.03.2009р.) 

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Приватного підприємства "Віптехсервіс" (м.Здолбунів Рівненської

області) 

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1(м.Житомир)

про стягнення 44904,40 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні

24.03.2009р. оголошувалась перерва до 01.04.2009р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з

відповідача 44904,40грн., з яких: 41000,00 грн. перерахованих, як передоплата

за цемент марки М-500 Д-0, 1804,00 грн. інфляційних нарахувань, 420,08 грн. 3%

річних, 1680,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2009р. позовні

вимоги підтримав в повному обсязі.

23.02.2009р. відповідач подав суду письмове заперечення на позовну

заяву, в яких позовні вимоги не визнав, з підстав викладених в запереченні.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.03.2009р.

підтримав свої заперечення викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Сторони своїх представників в засідання суду 01.04.2009р. не

направили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та

належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача,

дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

На оплату цементу марки М-500 Д-0 в кількості 20 тон, суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1(відповідач у справі)

23.05.2008р. факсимільним зв'язком виставив приватному підприємству

"Віптехсервіс" (позивач у справі) рахунок за № 17 від 23.05.2008р.

про сплату коштів в сумі 20000,00грн. (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2008р., 04.06.2008р. та

09.06.2008р. позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 17 від

23.05.2008р. (а.с. 17) перерахував відповідачу, в якості попередньої оплати за

цемент марки М-500 Д-0 суму в розмірі 41000,00 грн., що підтверджується

платіжними дорученнями: № 84 від 23.05.2008р., № 81 від 04.06.2008р., № 84 від

09.06.2008р. (а.с. 11,12), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо

продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у

встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або

повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк

(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу

України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) (поштове повідомлення

про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 88220) (а.с. 8,16))

про відвантаження товару або повернення суми попередньої оплати в розмірі

41000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України,

якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора,

він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування

збитків.

Згідно ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками

розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її

майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі

належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської

діяльності другою стороною.

Оскільки, зобов'язання відповідача передати позивачу цементу марки

М-500 Д-0 втратило для позивача інтерес, останній правомірно ставить вимогу про

сплату коштів в сумі в сумі 41000,00 грн.

Таким чином, станом на день пред'явлення позову, утворилась

заборгованість перед позивачем в сумі 41000,00 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого 

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних

від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором

або законом.

Згідно обгрунтованого розрахунку позивача 3% річних становить

420,08 грн., інфляційних нарахувань - 1804,00 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача

1680,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, посилаючись у

позовній заяві на ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні  санкції  

за   порушення   грошових  

зобов'язань встановлюються  у  відсотках, 

розмір  яких визначається

обліковою ставкою Національного банку України, 

за  увесь  час 

користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено

законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому

Кодексі   визнаються господарські санкції

у вигляді грошової  суми  (неустойка, 

штраф, пеня),  яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил  здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень

неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного

виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у

ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання

за кожен день прострочки.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично йдеться про пеню,

а не про відсотки за користування чужими грошовими коштами, оскільки дані

відсотки за користування чужими грошовими коштами були нараховані за кожний

день прострочення та у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою

Національного банку України, що може стосуватися лише пені.

Однак, господарський суд вважає, що сума пені нарахована

необґрунтовано, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського

кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Абзацом 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язані" встановлено, що цей закон регулює

договірні правовідносини між платниками 

та одержувачами  грошових коштів

щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р.

№02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової

відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових

зобов'язань" зазначається, що оскільки 

пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного

виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна

застосовуватись до  несправних  платників 

тільки  по  відповідних зобов'язаннях за укладеними

договорами.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо

забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вже зазначалось вище, за даними позивача, сума коштів була

перерахована відповідачу на підставі виставленого відповідачем рахунку № 17 від

23.05.2008р.

Отже, правочин між сторонами в письмовій формі не укладався.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на

нарахування пені відповідачу.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача

відсотків за користування чужими грошовими коштами (пені) в сумі 1680,32 грн.

задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних

умовах ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова

від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших

вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які викладені у письмових

запереченнях на позовну заяву (а.с. 21), як необгрунтовані на підставі

наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України - за платіжним дорученням

банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що

розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на

рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у

строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не

передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У відповідності до ч. 2 ст. 1090 ЦК України, банк не має права

робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено

законом або банківськими правилами.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.8 Інструкції про

безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою

Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 - (3.8, Реквізит "Призначення

платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати

повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється

перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з

урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що

зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним

у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).

Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32, передбачає лише

можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку

та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову

вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи

"Призначення платежу".

Оскільки, як вбачається з платіжних доручень (а.с. 11,12) в графі

"Призначення платежу" зазначено, що оплата проводиться за цемент

згідно рахунку 17 від 23.05.2008р., суд вважає, що твердження позивача про

зарахування коштів в рахунок оплати за поставлене фасувальне устаткування:

"Лінія розвантаження сипучих матеріалів (цементу) із залізничного вагона з

одночасним фасуванням", є необгрунтованим та таким, що суперечило б

вимогам вищезазначених нормативних актів.

Крім того, відповідач не надав суду доказів зарахування

вищезазаначених коштів в рахунок оплати за поставлене фасувальне устаткування,

а також доказів поставки позивачу даного устаткування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги

такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 43224,08 грн., з яких:

41000,00 грн. заборгованості, 1804,00 грн. інфляційних нарахувань, 420,08 грн.

3% річних. В частині стягнення 1680,32 грн. відсотків за користування чужими

грошовими коштами в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на

користь Приватного підприємства "Віптехсервіс", 35705, Рівненська

область, м.Здолбунів, вул. Л.Українки, 7а/18, ідентифікаційний код 34970695 -

41000,00 грн. заборгованості, 1804,00 грн. інфляційних нарахувань, 420,08 грн.

3% річних, 432,24 грн. витрат по сплаті державного мита, 113,58 грн. витрат на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1680,32 грн. відсотків за користування

чужими грошовими коштами в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Костриця О.О.