Рішення

від 10.03.2009 по справі 9/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

10.03.09                                                                                

Справа № 9/38

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за

позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спринтер", м.

Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 45 971 грн. 22 коп.

в

присутності представників сторін:

від

позивача -Ізваріна О.Ю., дов. № б/н від 26.01.09,  Черняков О.М., дов. б/н від 02.03.09,

від

відповідача - ОСОБА_1,

СПД,  пасп. серія НОМЕР_1

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовною заявою, в якій

просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 38178,61 грн.,

пеню у розмірі 4689,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 2460,99

грн., 3% річних у розмірі 642,50 грн., всього

-45971,22 грн. за договором поставки від 09.07.08 та судові витрати.

Відповідач відзив на

позовну заяву не надав, однак проти позову заперечує в усній формі, посилаючись

на часткове погашення боргу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається

на укладений між ним та відповідачем договір поставки 09.07.08, за яким він

зобов'язався передавати товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати

його.

На виконання договору за накладною від 09.07.08 відповідач прийняв

товар на суму 71376,50 грн.

За умовами договору оплата товару повинна здійснюватись з

відстрочкою платежу у 30 календарних днів, тобто до 09.08.08, однак оплата була

здійснена частково та частково був повернутий товар на загальну суму 33197,89

грн., заборгованість на час розгляду справи складає 38178,61 грн.

Сторони передбачили у п. 5.1 договору відповідальність за

порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікового ставки

НБУ за кожен день прострочення.

За цією умовою позивач нарахував пеню у розмірі 4689,12 грн.

Позивач застосував правила ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший

розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону, оскільки відповідач не виконав

грошове зобов'язання, позивач нарахував інфляційні втрати за час прострочення

платежу за період серпень-грудень 2008 року на суму 2460,99 грн.,

крім того 3% річних - 642,50 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача та позицію відповідача,

суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК 

України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори

та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою

господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших

угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається

зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим

Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник)

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити

гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у

межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог актів

цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено

договір поставки 09.07.08, за яким він зобов'язався передавати товар, а

відповідач зобов'язався приймати та оплачувати його.

На виконання договору за накладною від 09.07.08 відповідач прийняв

товар на суму 71376,50 грн.

Оплата була здійснена частково та частково був повернутий товар на

загальну суму 33197,89 грн., заборгованість на час розгляду справи

складає 38178,61 грн.

У пункті 4.1 договору (а.с. 28) зазначено, що  оплата товару повинна здійснюватись з

відстрочкою платежу на 30 календарних днів, крім такої умови, цим пунктом

були передбачені умови: за фактом поставки, передплата, однак у

вказаному пункті договору щодо останніх умов стоїть прокреслення.

Виходячи зі змісту п. 4.1 договору суд дійшов висновку про

неузгодженість строку оплати за товар, оскільки не зазначено, з відстрочкою на

30 днів від якого моменту (момент поставки, момент укладення договору тощо)

повинна бути здійснена оплата.

За таких обставин, за правилом ч. 2 ст. 530 ЦК України кредитор

(позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник

(відповідач) повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги.

Позивач надав докази звернення з вимогою про оплату товару листом,

який отримано відповідачем 28.01.09, про що свідчить поштовий штемпель на

повідомленні про вручення.

Таким чином, зобов'язання щодо оплати товару на вимогу позивача

повинно бути виконано до 4 лютого 2009 року, а нарахування пені, інфляційних

втрат та 3% річних -з 5 лютого 2009 року.

На вимогу суду позивачем здійснений перерахунок пені, інфляційних

втрат та 3% річних.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір

відсотків не встановлений договором або законом.

За цією нормою позивач правомірно (з урахуванням перерахунку)

нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 572,68 грн. та

3% річних у розмірі 106,69 грн.

Пунктом 5.1 з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору (а.с.

36) сторони передбачили пеню за порушення строків поставки обладнання у розмірі

подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За цією умовою позивач правомірно (з урахуванням перерахунку)

нарахував пеню за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 853,53

грн.

Оскільки відповідачем не доведений факт часткового погашення

боргу, суд не приймає ці доводи до уваги.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з

покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

91028, м. Луганськ,АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_2, на користь позивача, ТОВ

"Спринтер", 91047, м. Луганськ, вул. О.Кошевого, 31д, код

31444024, суму боргу у розмірі 38178,61 грн., пеню у розмірі 853,53

грн., інфляційні втрати у розмірі 572,68 грн. та 3%

річних у розмірі 106,69 грн., всього -39711,51 грн., крім

того, витрати зі сплати держмита у розмірі 397,11 грн.,

інформаційно-технічні витрати -101,93 грн.

3. У задоволення решти вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного

строку з дня його підписання.

Рішення підписане 11.03.09.

Суддя                                                                                    

  А.Г.Ворожцов