Рішення

від 17.03.2009 по справі 28/92/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

17.03.09                                                                                       

Справа №  28/92/09

Суддя   Яцун О.В.

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпростар”, м.Запоріжжя

До відповідача:

суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м.Запоріжжя

Суддя    О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Дерев'янко І.О. -

представник на підставі довіреності №б/н від 09.02.2009р.

Хижний С.В. -директор на підставі

наказу №300908 від 30.09.2008р.

від відповідача: не

з'явився

10.02.2009р. позивачем заявлені

вимоги про стягнення з СПД ФОП ОСОБА_1 15500грн.00коп. попередньої оплати,

995грн.20коп. інфляційних втрат, 2620грн.79коп. 3% річних та 533грн.60 збитків

в зв'язку з простроченням виконання зобов'язань щодо поставки товару (цементу).

Ухвалою господарського суду

Запорізької області від 10.02.2009р. порушено провадження у справі №28/92/09,

судове засідання призначено на 17.03.09р.

За клопотанням представників

позивача справа розглядалась без застосування технічної фіксації судового

процесу.

В судовому засіданні 17.03.2009р.

представниками сторін було заявлене усне клопотання про уточнення позовних

вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача 15550грн.00коп. попередньої

оплати, 995грн.20коп. інфляційних втрат, 2620грн.79коп. 3% річних та 533грн.60

збитків в зв'язку з простроченням виконання зобов'язань щодо поставки товару

(цементу), а також стягнути з відповідача 1500грн. витрат на надання юридичних

послуг.

Клопотання заявлено у відповідності

до норм ст.22 ГПК України прийнято судом до розгляду та задоволено.

Представник відповідача заявлені

позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник

відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на

позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача

повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від

18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та

доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються 

повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про

порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у

позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду

представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх

участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До

повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця

знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні

документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу

розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення

спору по суті.

Суд визнав надані документи

достатніми для прийняття рішення. На підставі чого представникам позивача за їх

згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача,

вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є

господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України

майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають

між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності,

в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на

користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів;

внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду

документи, згідно рахунку №23 від 14.07.2008р. позивач перерахував на рахунок

відповідача попередню оплату за цемент у розмірі 30.000грн.00коп.

Отже між сторонами виникли  правовідносини, що породжують взаємні

зобов'язання. Позивач зобов'язався здійснити 100% попередню оплату за товар, а

відповідач в свою чергу поставити позивача товар (цемент) на суму 30.000грн.

Згідно зі ст.202 ЦК України

правочином є  дія  особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України

зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

За своєю правовою природою спірний

правочин є угодою купівлі-продажу.

Положеннями ст.ст. 638,639 ЦК

України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у

будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Частина 1 ст.656 ЦК України

передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у

продавця на момент укладання договору або буде створений  (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України

якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору

необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з

моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Однак, відповідач зобов'язань

належним чином не виконав, поставку товару 

не здійснив, суму попередньої оплати позивачу не повернув.

Так, протягом липня 2008р. по

грудень 2008р. відповідач повернув позивачу грошові кошти у сумі 14550грн.

Залишок боргу відповідача перед ТОВ

“НВД Дніпростар” складає 15550грн.00коп.

В зв'язку з невиконанням

відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивач листом №272 від

25.07.2009р. звернувся до відповідача з проханням повернути перераховану

попередню оплату та повідомив про відмову від прийняття товару.

Таким чином, в зв'язку з неналежним

виконанням відповідачем зобов'язань  сума

заборгованості (неповернутої попередньої оплати) складає 15550грн.00коп.

Згідно з ч.ІІ ст. 693 ЦК України

якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у

встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або

повернення суми попередньої оплати.

На день розгляду спору сальдо на

користь позивача складає суму 15550грн.00коп., повернення якої відповідач не

довів.

Глава 50 ЦК України передбачає

підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача щодо

передачі майна та повернення грошових коштів не припинено.

Таким чином, вимоги про стягнення з

відповідача заборгованості  у розмірі

15550грн.00коп. основані на законі і підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про

стягнення 995грн.20коп. інфляційних втрат та 2620грн.79коп. 3% річних.

Згідно з ст.625 ЦК України,

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми,

якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи той факт, що позивач

листом відмовився від отримання товару від відповідача та вимагав повернення

суми попередньої оплати, суд  вважає, що

у відповідача з цього моменту виникли саме грошові зобов'язання, які

регулюються нормами ст.625 ЦК України.

На підставі зазначеного, судом

застосовуються приписи ст.625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку позивача

сума 3% річних за період прострочення з 20.07.2008р. по 31.12.2009р. складає

2620грн.79коп., сума інфляційних втрат за вказаний період прострочення  складає -995грн.20коп.

Факт прострочення матеріалами

справи доведений.

Враховуючи, що наданий розрахунок

не суперечить нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення

інфляційних витрат та 3% річних  слід

задовольнити в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені

вимоги про стягнення з відповідача збитків в зв'язку з простроченням виконання

відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 533грн.60коп.

У відповідності до ст.623 ЦК

України боржник, який порушив зобов'язання, має 

відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 ГК України

учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або

установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен

відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого

порушені.

За приписами ст. 225 ГК України до

складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське

правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного

майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові втирати (штрафні

санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково

витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок

порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода),

на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного

виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди

у випадах, передбачених законом.

Дана вимога підлягає задоволенню,

виходячи з наступного:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій

завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх

відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала

у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа

зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні

збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби

її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному

обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або

більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право,

одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися

особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою,

яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано

шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і

в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі

(передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі

тощо).

Стаття  614 

ЦК  України  передбачає, 

що відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при

наявності вини (умислу або необережності). У відповідності  з нормами 

цивільного  законодавства

притягнення до цивільно-правової відповідальності  можливе 

лише  за  певних, передбачених законом умов, сукупність

яких формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової

відповідальності. Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у

вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також

суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є

боржник. Об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та

боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну

-протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання

обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між

протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має

довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє

боржника від відповідальності.

За приписами ст.33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтування заявленої

вимоги посилається на договір №9903-Сб від 01.12.2008р., укладений між ЗАТ

“Гірничодобувна компанія “Мінерал” та ТОВ “НВФ “Дніпростар”, платіжне доручення

№409 від 10.12.2008р., яким позивач перерахував суму штрафу в зв'язку з не

поставкою відповідачем у строк передбачений товар, та у подальшому

несвоєчасного повернення суми передплати.

Проаналізувавши зазначені вище

норми права, суд приходить до висновку, що 533грн.60коп., які позивач просить

стягнути з відповідача як збитки завдані неналежним виконання відповідачем умов

договору в розумінні ст.22 ЦК України, є реальними збитками позивача.

Матеріалами справи доведено

причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, які зазнав позивач.

За таких обставин, позовні вимоги

щодо стягнення 553грн.60коп. збитків є обґрунтованими, документально доведеними

та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені

вимоги про стягнення витрат на надання юридичних послуг  в розмірі 1500грн.00коп. у відповідності до

ст. 49 ГПК України.

В обґрунтування заявлених вимог

позивач посилається на договір про надання юридичних (адвокатських послуг №10

від 02.02.2009р. та банківську виписку про зарахування 1500грн. на рахунок ФОП

ОСОБА_2, із призначенням платежу за надання адвокатських послуг.

У відповідності до роз'яснень

президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609

вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має

враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не

повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин суд вважає

заявлені вимоги про стягнення витрат на адвокатські послуги обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на

відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Також суд повертає з Державного

бюджету України ТОВ НВФ “Дніпростар” зайво сплачене державне мито у розмірі

23грн.00коп., про що видає довідку.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75,82-85

ГПК України, ст.11,509,526,625 ЦК України, ст. ст.  175, 193,224,225 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1ІПН НОМЕР_1) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ “Дніпростар” (69096, м.Запоріжжя,

вул. Дніпровські пороги, б.19, код ЄДРПОУ 31584954) 15550(п'ятнадцять тисяч

п'ятсот п'ятдесят)грн. 00коп. основного боргу, 

995(дев'ятсот дев'яносто п'ять)грн.20коп. інфляційних втрат, 2620(дві

тисячі шістсот двадцять)грн.79коп. 3% річних, 553(п'ятсот тридцять

три)грн.60коп. збитків, 197(сто дев'яносто сім)грн.00коп.державного мита,

118(сто вісімнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу, 1500(одна тисяча п'ятсот)грн.00коп. витрат на правову

допомогу адвоката.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету

України ТОВ НВФ “Дніпростар” зайво сплачене державне мито у розмірі

23грн.00коп.

Видати довідку.

Суддя                                                                               

О.В. Яцун

Рішення підписано: 23 березня

2009р.