Рішення

від 21.04.2009 по справі 16/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Кіровоградської

області

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" квітня 2009 р.

Справа №  16/37

 Господарський суд Кіровоградської області в

складі судді Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 16/37

за позовом: Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської

області 

до відповідача: Фермерського

господарства "А.Д.А.", с. Микільське Світловодського району

Кіровоградської області    

про стягнення 24454,32 грн. 

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 ,

довіреність № 3053  від 09.07.08 р.;

від позивача - фізична особа -

підприємець ОСОБА_1, особисто;

від відповідача - участі не брав;

Фізична особа - підприємець

ОСОБА_1звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною

заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у розмірі

18 450,00 грн., 3 % річних у розмірі 431,68 грн., індексу інфляції у

розмірі                          2 127,29

грн. та пені у розмірі 3 445,35 грн., всього - 24 454,32 грн.

Представник відповідача участі в

судовому засіданні не брав, позовні вимоги не заперечив.

Господарський суд вважає за можливе

розглядати справу без участі представника відповідача. Ухвала суду від 13.04.09

р. про відкладення розгляду справи направлялась на адресу відповідача, яка

міститься в матеріалах справи, що підтверджується вихідним № 5277 від 13.04.09

р.  на штампі господарського суду на

звороті зазначеної ухвали та копією відповідного реєстру вихідної

кореспонденції господарського суду Кіровоградської області від 13.04.09 р.

(а.с. 21-  зворотній бік, 26).

Таким чином, відповідача можна

вважати належним чином повідомленим про дату, час та місце судового

засідання. 

На підставі статті 75 Господарського

процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали

справи, заслухавши пояснення представників позивача господарський суд встановив

наступне.

08.05.08 р. між фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1(далі - Замовник) та фермерським господарством

"А.Д.А." (далі - Виконавець) укладено договір на виконання

сільськогосподарських робіт № 5 (далі - Договір, а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1. Договору

Замовник доручив Виконавцю здійснити дискування 500 га сільськогосподарських

земель, вартість робіт дорівнює 30 000,00 грн.

Строк дії Договору розпочинається з

моменту його підписання сторонами і закінчується в день закінчення робіт і

складання акту прийому виконаних робіт.

Договір підписаний повноваженими представниками

сторін та скріплений круглими печатками підприємств.

Укладений між сторонами Договір за

своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким

регулюються параграфом 4 Глави 63 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного

кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)

зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка

споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а

замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не

встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи,

а саме з наданого позивачем акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.05.08

р. позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши

Замовнику послуги на загальну суму 33 450,00 грн. Вказаний акт здачі-приймання

виконаних робіт підписаний представниками сторін, в тому числі й представниками

Замовника, та скріплений круглими печатками позивача та відповідача (а.с. 10).

Пунктом 4.1. Договору передбачено,

що за надані Виконавцем послуги у виконанні сільськогосподарських робіт

Замовник зобов'язаний провести до початку робіт попередню оплату в розмірі 50 %

від загальної суми, з подальшою виплатою остаточної суми до закінчення строку

виконання умов Договору.

Однак, відповідач взяті на себе

зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за надані послуги

розрахувався частково в сумі 15 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість

відповідача за надані йому послуги складає 18 450,00 грн.                        (33450,00 грн. -

15000,00 грн. = 18450,00 грн.).

Зазначені обставини підтверджуються

актом звірки взаєморозрахунків. Так, відповідно до  вказаного акту відповідачем частково сплачено

заборгованість в сумі 10000,00 грн. згідно квитанції № 856222 від 21.05.08 р.

та 5000,00 грн. згідно квитанції № 856223 від 20.05.08 р. Станом на              29.07.08 року заборгованість

Замовника перед Виконавцем за виконані сільськогосподарські роботи за Договором

складає 18 450,00 грн. (а.с. 11).

Акт звірки взаєморозрахунків

підписаний представниками сторін та скріплений печатками приватного підприємця

та фермерського господарства.

Оскільки відповідачем

заборгованість в сумі 18 450,00 грн. сплачена не була, позивачем на його адресу

направлено лист - вимогу від 29.07.08 р. з проханням у строк до 05.08.08 р.

перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця суму боргу в повному обсязі

(а.с. 25).

Відповідач на вимогу відповіді не

надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим позивач був змушений

звернутись до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених

прав та інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу

України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів

сплати основної заборгованості в сумі 18 450,00 грн., в матеріалах справи такі

докази відсутні, тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є

обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають

задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з

відповідача пеню у розмірі 3 445,35 грн., 3 % річних у розмірі 431,68 грн. та

індекс інфляції у розмірі 2 127,29 грн.

Розглянувши вказані вимоги

позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині

підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного

кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,

порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549

Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше

майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Пунктом 5.3. Договору передбачено,

що у випадку неспроможності провести остаточний розрахунок на день закінчення

робіт Замовник сплачує виконавцю 2,5% пені за кожен день прострочення від

залишкової суми боргу по Договору.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу

України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з цього, пеня підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не

виконано грошове зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Договору

Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися за надані послуги до закінчення

строку виконання умов Договору. Строк дії Договору закінчується в день

закінчення робіт і складання акту прийому виконаних робіт (п. 3.1 Договору).

Як вбачається з акту

здачі-приймання виконаних робіт позивачем умови Договору виконані 30.05.08

р.  Таким чином, нарахування пені за

прострочку платежу повинно здійснюватися саме з 30.05.08р., що враховано

позивачем при здійсненні відповідного розрахунку (а.с. 7).

Однак, позивачем при здійсненні

розрахунку пені не взято до уваги положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу

України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем визначено період

прострочення платежу, що дорівнює 284 дням, що перевищує строк. визначений п.

6  ст. 232 Господарського кодексу

України.

З огляду на наведене, період

нарахування пені має бути з 30.05.08 р. по 30.11.08 р., що дорівнює 184 дням.

Сума пені, нарахована за вказаний період на суму боргу 18450, 00 грн. становить

2 226,10 грн.

Оскільки період нарахування пені

припадає на 2008 рік, господарським судом враховано, що кількість днів у 2008

році дорівнювала 366, а не 365, як зазначено у розрахунку.

Таким чином, позовні вимоги

позивача щодо стягнення пені  підлягають

задоволенню в частині стягнення 2226,10 грн. за 184 дня, починаючи з період з

30.05.08 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625

Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині

стягнення  інфляційних збитків  та 3% річних також підлягають частковому

задоволенню, в зв'язку з допущеними позивачем помилками при визначенні періоду

прострочення платежу та неврахування ним загальну кількості днів у 2008 році.

Так, інфляційні збитки за період з

30.05.08 р. по 30.11.08 р. становлять 2122,29 грн., а 3% річних за вказаний

період - 431,29 грн.

В іншій частині позову суд

відмовляє в задоволенні враховуючи вищенаведене.

На підставі статті 49

Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві

сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85,

116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити

частково.

Стягнути з Фермерського

господарства "А.Д.А." (с. Микільське Світловодського району

Кіровоградської області, вул. Піонерська, 20, код 35038064, адреса для

листування м. Олександрія, вул. Г.Сталінграда, 19 кв. 65, р/р 26003020007001

КФСФАТ "Укрімбанк", МФО 323505) на користь фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 заборгованість АДРЕСА_1, АДРЕСА_1) в сумі 23 229,68 грн., з

них 18 450,00 грн. - сума  основного  боргу; 

431,29   грн.  - 

3%   річних;   інфляційні втрати - 2 122,29 грн., 2 226,10

грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 213,31 грн. та на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  112,10 грн.

Наказ видати стягувачу після

набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у

разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну

частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного

строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього

Кодексу.

    Суддя                                                

Л.С. Коротченко