Постанова

від 15.07.2010 по справі 2-а-1920/10/1970

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-а-1920/10/1970

15 липня 2010 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Подлісної І.М.

при секретарі Будзик Б.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного агропромислового підприємства «Лежанівське» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, суд -

в с т а н о в и в:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного агропромислового підприємства «Лежанівське» (надалі - відповідач) про стягнення 4 272, 73 грн. адміністративно - господарських санкцій та 60, 24 грн. пені, оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 47 днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити, мотивуючи тим, що відповідачем було подано звіт Тернопільському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік, у якому вказана кількість 1 особа, яка повинна працювати на робочому місці, створеному відповідно до вимог ст. 19 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», однак було працевлаштовано 0 інвалідів. Відповідно, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до 15.04.2010 року. Цього ним зроблено не було, а тому позивач звернувся до суду з позовом. При цьому просить стягнути пеню за прострочення сплати на 47 дні, які визначає з останнього дня, що встановлений законодавством для сплати адміністративно-господарських санкцій 15.04.2010 року та днем подачі адміністративного позову до суду.

Представник відповідача приватного агропромислового підприємства «Лежанівське» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечив, просив суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача, оцінивши представлені докази по справі у їх сукупності приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Статтею 19 Закону України « про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 - ХІІ ( надалі - Закон 875-ХІІ) встановлено, що для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

При цьому, згідно зі ст. 20 Закону 875-ХІІ, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної зарплати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме звіту відповідача форма № 10 - ПІ перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, який поданий 27.02.2010 р.( термін подання - не пізніше 1 березня після звітного періоду) середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2009 рік становить 11 осіб, середньорічна зарплата працівника складає 8 545, 45 грн. за рік, а фонд оплати праці штатних працівників становить 94 тис. грн. за 2009 рік. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону 875-ХІІ становить 1 особу, а працевлаштовано 0 осіб, що і було відображено у зазначеному Звіті відповідача.

Відповідно до ст. 19 Закону 875-ХІІ підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою ст. 19 Закону 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає можливість зробити висновок, що створеним робочим місцем інваліда є таке робоче місце, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 4 272 грн. 73 коп., оскільки працевлаштовано 0 інвалідів при нормативі 1 особа.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р. затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН « Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону 875-ХІІ, оскільки без наявності інвалідів відповідач не міг виконати вимоги ст. 17 Закону 875-ХІІ, яка передбачає створення спеціального робочого місця для працевлаштування інваліда, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда, індивідуальних програм його реабілітації, наявних у нього професійних навичок і знань.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року, пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Судом встановлено, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно - господарських санкцій на 47 дні, а тому повинен сплатити пеню в розмірі 60 грн. 24 коп.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України, Законом України «Про основи соціальної захищеності Інвалідів в Україні», 21 березня 1991 року, №875-ХІІ суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити. Стягнути з приватного агропромислового підприємства «Лежанівське» (с. Лежанівка, Гусятинський район, код ЄДРПОУ 30787440) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 4 272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) гривни 73 копійки адміністративного - господарських санкцій та 60 (шістдесят) грн. 24 коп. пені, які перерахувати на р/р 31215230700116, ГУДК України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 23588131.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження і апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Подлісна І.М.