Рішення

від 06.04.2009 по справі 57/254-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06"

квітня 2009 р.                                                           

Справа № 57/254-08

вх. № 9025/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Представник  позивача

- Басов С.Ф., дов. від 01.12.2008 р.;

Відповідач - не з"явився;  

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Безпека-Сервіс", м. Харків 

до  СПДФО ОСОБА_1., м.

Харків  

про стягнення 424,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ „Безпека -Сервіс” звернувся до господарського суду

Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_1.

заборгованості в сумі 424 грн. 56 коп. (з яких 320,00 грн. - основний борг;

67,52 грн. - інфляційні збитки; 10,39 грн. - 3% річних; 26,25 грн. пені ) та

судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх

зобов'язань по договору № 38 від 13.04.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2008

року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі

та призначено її до розгляду на  14 січня

2009 р. о 10:10 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 14 січня 2009

року, 02 лютого 2009 року, 24 лютого 2009 року розгляд справи відкладався.

Через канцелярію господарського суду Харківської області від

позивача надійшло пояснення (вх. № 6656 від 11.03.2009 р.), яке долучено до

матеріалів справи.

У судовому засіданні 16 березня 2009 року оголошено перерву до 06

квітня 2009 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області від

позивача надійшло клопотання (вх. № 7623 від 06.04.2009 р.) про долучення  до матеріалів справи додаткових документів,

яке судом задоволено як таке, що не суперечить інтересам сторін та діючому

законодавству.

У призначеному 06 квітня 2009 року судовому засіданні представник

позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судове засідання 06 квітня 2009 року не зявився,

відзив на позов не надав, проте у судових засіданнях 24 лютого 2009 року,  16 березня 2009 року проти позову

заперечував, посилаючись на те, що ним оплачені всі послуги за договором № 38

про спостереження за допомогою пульту централізованого спостереження ТОВ

„Безпека - сервіс” за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах,

з реагуванням групи реагування при надходженні сигналу „Тривога” та їх технічне

обслуговування, проте жодного доказу в підтвердження зазначеного не надав.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не

скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні 06 квітня 2009

року не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 06 квітня 2009 року представник

позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому

засіданні без участі представника 

відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши

обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника

позивача, судом встановлено наступне.

13 квітня 2006 року між ТОВ „Безпека сервіс” (далі - позивач) та

СПДФО ОСОБА_1. (далі - відповідач) укладено договір № 38 про спостереження за

допомогою пульту централізованого спостереження ТОВ „Безпека - сервіс” за

станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням групи

реагування при надходженні сигналу „Тривога” та їх технічне обслуговування.

Відповідно до п. 2 та п. 4 

вказаного договору виконавець (позивач по справі) взяв на себе

зобов'язання по здійсненню в інтересах замовника (відповідач по справі) по

спостереженню за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена

на об'єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені в дислокації (додаток №

1 до Договору), а разі надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації

об'єкта, забезпечує реагування групи реагування для встановлення причин його

надходження. Відповідач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання щомісячно

здійснювати оплату за надані послуги не пізніше 05 - го числа кожного поточного

місяця, на підставі Протоколу узгодження ціни (додаток № 3 до Договору) на

розрахунковий рахунок виконавця (позивача) (п. 3.2. договору). Ціна охоронних

послуг по Договору здійснюється згідно протоколу узгодження договірної ціни

(додаток № 3 до Договору), який є невід'ємною частиною договору (п. 3.1.

Договору), у відповідності до якого сторони домовились, що ціна за надання

охоронних послуг об'єкту згідно Дислокації (додаток № 1 до Договору) становить

200 грн. без ПДВ. за місяць спостереження за станом сигналізації та виїзд ГР.

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з листа

відповідача від 30 жовтня 2007 року, договір № 38 від 13 квітня 2006 року

розірваний за ініціативою відповідача 19 листопада 2007 року, проте, станом на

16 травня 2008 року вартість послуг сплачена відповідачем лише частково, у

відповідності до наданих позивачем розрахунків заборгованості, станом на 04

грудня 2008 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані охоронні

послуги складає 320 грн.00 коп.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання

виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За

приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та

обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст.

509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає

між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її

обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського

кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України,

господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним

кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим

для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова

від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті

20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове

виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання

припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором

або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається

лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599

Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним

належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник

вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання

зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України За договором про

надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням  другої сторони  (замовника) 

надати послугу, яка 

споживається  в  процесі 

вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а

замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не

встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено,

якщо  договором  передбачено 

надання  послуг  за  

плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені

договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення

домовленості сторін прийняті послуги за договором № 38 від 13 квітня 2006 року

за період  жовтень 2007 року -листопад

2007 року не сплатив.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача що ним

здійснювалась оплата за надані послуги по договору належним чином, оскільки у

відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень, а відповідачем не надано суду жодних з доказів, які

б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким,

що прострочив виконання зобов'язання за надані послуги по договору № 38 про

спостереження за допомогою пульту централізованого спостереження ТОВ „Безпека -

сервіс” за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах, з

реагуванням групи реагування при надходженні сигналу „Тривога” та їх технічне

обслуговування, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного

кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого

цивільного права у разі  його порушення,

невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу

України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом

порядку встановлює наявність  чи  відсутність 

обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні

виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку

укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,

приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не

надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з

відповідача 320 грн. 00 коп.  заборгованості

за надані послуги, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та

такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у

зобов'язанні встановлений строк  (термін)

його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України,

виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це

встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених

змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання,

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання

зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою,

притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші

види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до п. 8.2 договору сторонами встановлено

відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді пені в розмірі

подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з

06.11.2007 року по 30.04.2008 року склала 26 грн. 65 коп.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено,

що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо

інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від

дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1

цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може

перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у

період, за який сплачується пеня.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема

й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів

у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення з

відповідача пені у сумі 26,65 грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона

повинна вжити усіх заходів, необхідних 

для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договорами.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України

боржник, який прострочив виконання 

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений

договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за

період з 06.11.2007 року по 04.12.2008 року нараховано 3% річних в розмірі

10,39 грн., та інфляційних збитків за період з листопада 2007 року по жовтень

2008 року включно у розмірі 67,52 грн. які є обґрунтованими.

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині

стягнення з відповідача 320,00 грн. основного боргу, 26,65 грн. пені, 67,52

інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 10,39 грн. підтвердженими

матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають

задоволенню.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі

виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського

процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129

Конституції України,  ст. ст. 509, 512,

513, 514, 516, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12,

32, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

суд,-

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(код НОМЕР_1, місце

проживання:АДРЕСА_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження

в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю „Безпека - Сервіс” (61058, м. Харків, вул.. Ромена Ролана, 12,

код ЄДРПОУ 33609032, п/р 26005030138, МФО 351607 в АСУБ „Грант” в м. Харків)

320,00 грн. грн. основного боргу, 26,65 грн. пені, 67,52 інфляційних збитків;

10,39 грн. 3% річних; 102 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 08 квітня 2009 року.

Суддя