Постанова

від 24.07.2015 по справі 826/7466/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2015 року 14:00 № 826/7466/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2014 року №0018332205 та №0018322205, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» (надалі - позивач або ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2014 року №0018332205 та №0018322205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 25.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» не порушувало вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Сієна» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 25.05.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» порушеннями вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 25.05.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Сієна» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту, контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушеннями вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі»:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 44 208,00 грн.;

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2014 року на загальну суму 33 038,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними висновками, ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких листом від 25.12.2014 року №32030/10/26-59-22-05 позивача повідомлено про залишення вказаних заперечень без розгляду у зв'язку із завершенням терміну подання заперечень на даний акт.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 року:

№0018332205, яким ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 44 208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 052,00 грн.;

№0018322205, яким ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 33 038,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 260,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем подано відповідні скарги, за результатами розгляду яких рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.03.2015 року №4023/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 06.04.2015 року №7131/6/99-99-10-01-04-25 податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 року №0018332205 та №0018322205 залишено без змін, а скарги ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» - без задоволення.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» в звітному (податковому) періоді за березень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Сієна».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ТД «Сієна» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 10.02.2014 року, згідно умов якого Виконавець за завданням Замовника та на підставі наданих ним документів і відомостей готує , письмово оформлює і надає Замовнику в електронному та письмовому (за потреби) вигляді юридичні документи (договори, претензії, скарги, позовні заяви, клопотання тощо). Замовник оплачує послуги Виконавця у розмірі 100% в якості передоплати, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

Найменування і вартість кожної послуги вказується Сторонами в специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною. Цей договір може містити необмежене число специфікацій, що мають наскрізну порядкову нумерацію (за кількістю замовлених послуг).

Факт передачі послуг оформлюється двостороннім актом прийому-передачі.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії специфікації (переліку наданих послуг) від 31.03.2014 року (додаток №2 до договору надання юридичних послуг від 10.02.2014 року), сторони погодили перелік юридичних послуг, які надаються за даним договором, а також загальну вартість останніх, яка складає 73 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 12 166,67 грн.

На підтвердження надання послуг за договором про надання юридичних послуг від 10.02.2014 року позивачем надано суду копію акту №А-0005448 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року, складеного про надання юридичних послуг за березень 2014 року, згідно договору від 10.02.2014 року, на загальну суму 73 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 12 166,67 грн.

У відповідності до наданих позивачем копій податкових накладних, виписаних ТОВ «ТД «Сієна» на ім'я позивача, а саме: від 19.03.2014 року №54 на суму 35 000,00 грн., від 21.03.2014 року №56 на суму 38 000,00 грн. та від 25.03.2014 року №101 на суму 50 000,00 грн., вбачається, що загальний розмір податкового кредиту, сформований позивачем на підставі фінансово-господарських операцій за вказаним договором, складає 123 000,00 грн., а згідно вказаного вище акту послуги надано на суму 73 000,00 грн.

В свою чергу, представником позивача зазначено, що вказані розбіжності виникли у зв'язку з передплатою послуг, наданих ТОВ «ТД «Сієна» у наступному звітному періоді, а податкова накладна від 25.03.2014 року №101 на суму 50 000,00 грн. сформована за наслідком першої події - оплати останніх, на підтвердження чого надано копію виписки з банківського рахунку позивача.

Водночас, за результатами дослідження вищезазначеної виписки суд дійшов висновку, що остання не є доказом оплати послуг, наданих ТОВ «ТД «Сієна» за договором про надання юридичних послуг від 10.02.2014 року загалом, оскільки у графі призначення платежу у ній вказано рахунки, копії яких позивачем суду не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи те, що останні витребовувалися від нього ухвалою суду від 30.04.2015 року, що не дає змогу підтвердити перерахування грошових коштів у розмірі 123 000,00 грн. саме в якості оплати послуг, наданих за договором про надання юридичних послуг від 10.02.2014 року.

Суд також звертає увагу, що податковий кредит у розмірі 50 000,00 грн., сформований на підставі податкової накладної від 25.03.2014 року №101, станом на момент розгляду справи судом (враховуючи, що пройшло більше року) не підтверджений фактом надання ТОВ «ТД «Сієна» послуг на вказану суму, що оформлено відповідним актом прийому-передачі.

Крім того, як вбачається зі змісту договору про надання юридичних послуг від 10.02.2014 року, підставою для надання юридичних послуг є завдання Замовника та надані ним документи і відомості , проте позивачем не підтвердження факт формування та направлення на адресу ТОВ «ТД «Сієна» відповідних завдань, а також передачу контрагенту документів та відомостей, необхідних для надання послуг за вказаним договором

Також, у відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ТД «Сієна» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року, згідно якого Виконавець зобов'язується надати якісні послуги з професійного прибирання (та догляду) за приміщеннями та територією згідно стандартів погоджених Сторонами в Додатку №2.

Вартість послуг за один місяць згідно протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1) становить 53 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 8833,33 грн. за один місяць. Усі додаткові послуги або збільшення обсягів послуг, що надаються, зазначаються в Калькуляції (Додаток №3) до даного Договору та є його невід'ємною частиною, а також мають бути сплачені Замовником у встановлені терміни згідно даного Договору.

Для того щоб отримувати оплату за надані послуги, Виконавець повинен надати Замовнику або надіслати поштою наступні документи: оригінал рахунку-фактури, акт наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну, - щомісячно з 01 до 07-го числа кожного місяця за надані послуги з професійного прибирання та догляду, виконані попереднього місяця. Рахунок-фактура, акт наданих послуг (виконаних робіт), податкова накладна на всі інші види послуг подаються Замовнику відразу після завершення надання послуг (виконання робіт) Виконавцем та їх прийняття Замовником.

Замовник перераховує Виконавцю платежі в сумі, наведені в рахунку, протягом 3 банківських днів з дати його отримання.

Згідно наявної у матеріалах справи копії протоколу погодження договірної ціни від 27.02.2014 року (Додаток №1 до договору про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року), сторони погодили, що договірна ціна складає 53 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 8833,33 грн. за один календарний місяць.

У відповідності до додатку №3 до договору про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року (Калькуляція на послуги з прибирання будинків від 31.03.2014 року), що всього вартість послуг складає 97 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 16 208,33 грн.

На підтвердження надання послуг за договором про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року позивачем надано суду копію акту №А-0005213 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року, згідно якого вартість послуг за прибирання територій за березень 2014 року складає 97 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 16 208,33 грн.

За результатами виконання умов вказаного вище договору ТОВ «ТД «Сієна» на ім'я позивача виписано наступні податкові накладні: від 24.03.2014 року №99 на суму 45 000,00 грн., від 25.03.2014 року №100 на суму 52 250,00 грн., від 27.03.2014 року №102 на суму 25 000,00 грн., що у загальному розмірі складає 122 250,00 грн.

Представником позивача зазначено, що вказані розбіжності виникли у зв'язку з передплатою послуг, наданих ТОВ «ТД «Сієна» у наступному звітному періоді, а податкова накладна від 27.03.2014 року №102 на суму 25 000,00 грн. сформована за наслідком першої події - оплати останніх, на підтвердження чого надано копію виписки з банківського рахунку позивача.

Водночас, за результатами дослідження вищезазначеної виписки суд дійшов висновку, що остання не є доказом оплати послуг, наданих ТОВ «ТД «Сієна» за договором про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року загалом, оскільки у графі призначення платежу у ній вказано рахунки, копії яких позивачем суду не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи те, що останні витребовувалися від нього ухвалою суду від 30.04.2015 року, що не дає змогу підтвердити перерахування грошових коштів у розмірі 122 250,00 грн. саме в якості оплати послуг, наданих за договором про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року.

Суд також звертає увагу, що податковий кредит у розмірі 25 000,00 грн., сформований на підставі податкової накладної від 27.03.2014 року №102, станом на момент розгляду справи судом (враховуючи, що пройшло більше року) не підтверджений фактом надання ТОВ «ТД «Сієна» послуг на вказану суму, що оформлено відповідним актом прийому-передачі.

Крім того, суд звертає увагу, що вищенаведеними положеннями договору про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року передбачена оплата послуг за наслідками їхнього надання, а не в якості передплати останніх, що, як стверджує представник позивача, було зроблено на суму 25 000,00 грн., за наслідком чого виписано податкову накладну від 27.03.2014 року №102 та, відповідно, сформовано податковий кредит на дану суму. При цьому, доказів зміни умов договору про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій від 27.02.2014 року в частині оплати послуг позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Рекламодавець) та ТОВ «ТД «Сієна» (Рекламний агент) укладено договір про надання рекламних послуг від 04.02.2014 року, згідно умов якого Рекламодавець доручає, а Рекламний агент зобов'язується за винагороду виконувати роботу з реклами (найменування продукції, послуг), далі «Продукції», в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Винагорода Рекламного агента розраховується виходячи з об'єму послуг, що надаються, та зазначається в специфікаціях до договору і є його невід'ємною частиною. А також відшкодування фактично понесених Рекламним агентом при виконанні цього договору витрат відповідно до наданих їм по закінченні виконання програми документами.

Розрахунки проводяться Рекламодавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Рекламного агента протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами Акта приймання за наявними у Рекламодавця документами.

Згідно умов даного договору, одним з проміжних етапів останнього є надання та затвердження програми з виготовлення Рекламної продукції та рекламні Продукції протягом 5-ти робочих днів з дати складання Специфікації замовлення.

В якості додатку №2 до договору про надання рекламних послуг від 04.02.2014 року сторонами погоджено специфікацію від 03.03.2014 року, у відповідності до якої загальна вартість наданих послуг складає 45 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 7 500,00 грн.

На підтвердження надання послуг за договором про надання рекламних послуг від 04.02.2014 року у матеріалах справи міститься копія акту №А-0005267 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року, за яким вартість рекламних послуг за березень 2014 року складає 45 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7 500,00 грн., на підставі чого ТОВ «ТД «Сієна» на ім'я позивача виписано податкову накладну від 31.03.2014 року №103 на суму 20 000,00 грн.

Водночас, суд дійшов висновку, що наявна у матеріалах справи копія виписки з банківського рахунку позивача не є доказом оплати послуг, наданих ТОВ «ТД «Сієна» за договором про надання рекламних послуг від 04.02.2014 року загалом, оскільки у графі призначення платежу у ній вказано рахунок, копія якого позивачем суду не надана, а також не зазначено про причини неможливості її подання, враховуючи те, що остання витребовувалися від нього ухвалою суду від 30.04.2015 року, що не дає змогу підтвердити перерахування грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. саме в якості оплати послуг, наданих за договором про надання рекламних послуг від 04.02.2014 року.

Крім того, суд звертає увагу, що вищенаведеними положеннями договору про надання рекламних послуг від 04.02.2014 року передбачено складання програми з виготовлення Рекламної продукції та рекламні Продукції протягом 5-ти робочих днів з дати складання Специфікації замовлення, докази складання якої позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості її подання.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо наявності у ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» економічної доцільності укладення вказаних договорів, що відображається у фінансових результатах діяльності позивача, а саме: наявність в останнього прибутку, неодноразова виплата дивідендів засновнику та сплата податків, оскільки вказане не підтверджує наявності зв'язку описаних вище фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Сієна» за перевіряємий період з вказаними фінансовими результатами. Іншого позивачем не наведено, а з матеріалів справи не вбачається.

При цьому, визнання у судовому порядку протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ТД Сієна» в електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в тому числі в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» та її підсистемах, на підставі акту № 694/04-62-22-3/38470366 від 03.07.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД СІЄНА» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «АТЕКС», ТОВ ВКФ «ЕЛЕКТРОПРОМРЕМОНТ», ТОВ «СВАН», ТОВ «АЛТ1МА», ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «ДНІПРПОЕКОНОМРЕСУРСИ», ТОВ «КЛАСС ЛТД», ТОВ «АТЗТ СРЧ-УКРАЇНА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ», ПП «СІГМА СЕЙЛ», ТОВ «СВ-ДНІПРО» , ПП «СОФІЯ», ТОВ «КК «СЛУЖБА СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ», ТОВ «ПБК «УКРБУДІНВЕСТ», ТОВ «ЮНАЙТЕД-ЮК РЕЙН ЕНДЖЕНСІ», ПП «АСМ-МАКСИМУМ», ТОВ «УКРСПЕЦКАБЕЛЬ», ТОВ «АГЕНЦІЯ МИТНИХ БРОКЕРІВ «КАПІТАЛ», ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «МЕТАЛІКА», ТОВ «ТЕХПРОЕКТ-1», ТОВ «ГЕНІУС ПРІНТ», ТОВ «УКРТРАНСІНТЕР» за березень 2014 року, не спростовує висновків суду, викладених за результатами даної адміністративної справи, щодо реальності (товарності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ТД Сієна» за березень 2014 року.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження ТОВ «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» податку на додану вартість та податку на прибуток за березень 2014 року, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед-Юкрейн Едженсі» (ідентифікаційний код: 37405401, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, офіс 109/1) судовий збір у розмірі 1 738,03 грн. (однієї тисячі семисот тридцяти восьми грн. 03 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок