Постанова

від 22.07.2015 по справі 910/28806/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 910/28806/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.03.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року

у справі № 910/28806/14

господарського суду міста Києва

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива",

2) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 161 011,60 грн.

за участю представників:

позивачів - 1) не з"явились

2) Турукала В.І.

відповідача - Лисенка Д.В.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива" та Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення з останнього на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 155 154 грн. страхового відшкодування, 5857,60 грн. пені за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування за період з 18.10.2014 року по 08.12.2014 року та про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива" 3 220 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року (судді: Бондарчук В.В., Марченко О.В., Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 155154 грн. страхового відшкодування та 5 857,60 грн. пені; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива" 3220 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що вплинуло на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2013 року між ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ТОВ "Лукас Альтернатива" укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № КК-008/000/13 0001765, предметом якого є майнові інтереси ТОВ "Лукас Альтернатива", пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, а саме: автомобілем марки AXI-2 на шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску; автомобілем марки AXI-2 на шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2, 2011 року випуску; автомобілем марки AXI-2 на шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_3, 2011 року випуску; автомобілем марки AXI-2 на шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_4, 2011 року випуску.

Відповідно до договору страхування страховим ризиком є, зокрема викрадення (крадіжка, грабіж, розбій, незаконне заволодіння) ТЗ та/або його ДО; страхова сума - 1 110 500 грн.; франшиза за ризиком "викрадення" - 5,0 %.

16.06.2014 р. о 15:40 год. група невідомих озброєних осіб увірвалися до будівлі ТОВ "Лукас Альтернатива", розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 107, та здійснили напад на працівників підприємства позивача-1, погрожуючи застосуванням небезпечного для життя насильства, заволоділи майном товариства на загальну суму 6 659 834,43 грн. і вищевказаними автотранспортними засобами підприємства на загальну суму 1874 349,60 грн., про що на підставі заяви ОСОБА_7 - учасника ТОВ "Лукас Альтернатива" внесено відомості про скоєне кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження №120140800100000357 від 28.07.2014 року.

23.06.2014 р. позивач-1 звернувся до відповідача із заявами-повідомленнями за №23/14К3, №25/14К3, №26/14К3, №27/14К3 про настання страхового випадку - викрадення автотранспортних засобів та проханням провести виплату страхового відшкодування.

02.09.2014 р. на виконання умов п. 21.2. договору страхування позивачем-1 направлено на адресу ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" супровідний лист №290814/3 від 29.08.2014 р. з долученням необхідних документів для кваліфікації події страховим випадком, в тому числі копію повідомлення про початок досудового розслідування ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 28.07.2014 р. №26/4-122к та копію витягу з кримінального провадження №12014080010000357.

Відповідач, в свою чергу, листом від 23.09.2014 р. №3726/18 повідомив про відстрочення строку щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування для перевірки обставин події, а листом від 10.11.2014 р. №4493/18 - про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування на підставі п. 21.8., посилаючись на наступне:

1) в порушення вимог п. 20.3.6. договору страхування, позивач-1 жодного разу не повідомив відповідача про зміну ступеню страхового ризику, а саме: про неодноразові спроби вилучення майна, в т.ч. автотранспорту, які здійснювалися озброєними групами людей;

2) в порушення п. 20.3.10. договору страхування, позивач-1 повідомив службу технічного асистансу відповідача лише 18.06.2014 р. о 21 год. 31 хв., а письмово повідомив лише 23.06.2014 р.;

3) в порушення п. 21.1.3. договору страхування, позивач-1 звернувся із заявою до правоохоронних органів лише 20.06.2014 р., що, згідно п. 23.1.7. договору, є підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування;

4) відповідно до листів № 33/5376 від 19.09.2014 року та №33/5459 від 25.09.2014 року штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України з 07.04.2014 року на території Донецької та Луганської областей незаконними збройними формуваннями вчиняються численні терористичні акти, пов'язані із захопленням державних або громадських будівель і споруд, незаконним заволодінням транспортними засобами, а, відповідно до листа від 15.10.2014 року вих.33/6257 штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, станом на 16.06.2014 р. місто Луганськ перебувало під контролем незаконних збройних формувань.

За вказаних обставин, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пп. а) п. 22.1. договору та п. 6.2.2. Правил страхування та зазначаючи про те, що дана подія не є страховим випадком.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з доведеності обставин порушення відповідачем умов договору щодо обов"язку своєчасно та в повному обсязі виплатити страхове відшкодування, передбаченого ст. 193 ГК України і ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та безпідставність відмови відповідача, викладеної у листі № 4493/18 від 10.11.2014 р., оскільки зазначені у ньому посилання не належать до законодавчо визначеного переліку підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування, відображених у ст. 26 Закону України "Про страхування".

При цьому, судами попередніх інстанцій перевірено правильність заявленого розміру виплати страхового відшкодування, що складає 155 154 грн., тобто 30 % від загальної вартості страхової суми з вирахуванням франшизи, та пені, нарахованої згідно пункту п.20.2.3 договору в сумі 5 857,60 грн. за період з 18.10.2014 р. по 08.12.2014 р.

Також, спростовуючи доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього коштів, господарські суди вказали на поважність причин перевищення строків, визначених п. 21.1.1. та п. 21.1.6. договору, щодо повідомлення страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку.

Проте, такі висновки є передчасними.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, зокрема, стверджував про відсутність його обов"язку виплатити страхове відшкодування, оскільки 16.06.2014 р. місто Луганськ контролювалося незаконними збройними формуваннями, а тому дія договору страхування не розповсюджувалась на дану територію.

При цьому, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" посилалось на відсутність правових підстав кваліфікувати подію страховим випадком згідно підпункту 22.1 розділу 22 договору страхування.

Так, відповідач послався на матеріали справи, зокрема, надані відповіді Служби безпеки України та Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України за № 33/5376 від 19.09.2014 року та № 33/5459 від 25.09.2014 року щодо ситуації на території міста Луганська та Луганської області в червні 2014 року про те, що з 07.04.2014 року на території Донецької та Луганської областей незаконними збройними формуваннями вчиняються численні терористичні акти, пов'язані із захопленням державних або громадських будівель і споруд, незаконним заволодінням транспортними засобами, умисними вбивствами, захопленням заручників, блокуванням і пошкодженням об'єктів транспортної системи тощо. Суб'єктами боротьби з тероризмом вживаються активні заходи з проведення широкомасштабної АТО на зазначених територіях. Проведення АТО наразі триває.

Листами № 33/6656 від 29.10.2014 року та № 167ос від 11.01.2015 року Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України повідомив, що станом на 16.06.2014 року м. Луганськ перебував під контролем незаконних збройних формувань (а.с. 157-159 т.1).

Пункт 22 договору містить умови, які є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, зокрема, згідно підпункту а) п. 22.1. не підлягають страхуванню за цим договором ризики та виплата страхового відшкодування не здійснюються за подіями, що пов'язані з: експлуатацією застрахованого ТЗ під час будь-яких військових дій, громадських заворушень, громадянської війни, страйків, дії знарядь війни, вторгнення військ, повстання, вуличних безпорядків, локаутів, терористичних актів або будь-яких інших дій за політичними, економічними, соціальними мотивами, примусового вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту чи пошкодження за розпорядженням існуючого де-юре та де-факто уряду чи будь-якого органу влади або знищення застрахованого ТЗ на вимогу представників військової чи цивільної влади.

Враховуючи отриману від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України інформацію по місту Луганську станом на 16.06.2014 року з огляду на умови п. 22.1 п. 22 договору страхування щодо обмеження страхування та виключення із страхових випадків, страховик повідомив позивача про відсутність правових підстав для визнання зазначеної позивачем події страховим випадком і виплати страхового відшкодування.

Відтак, відповідач стверджував про безпідставність вимог про виплату ним страхового відшкодування та відсутність настання страхового випадку у зв"язку з існуванням обставин, за які він не відповідав, зокрема, внаслідок існування на території міста Луганська подій, визначених в п. 22.1 договору страхування.

Проте, ці доводи Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" місцевим та апеляційним господарськими судами не перевірені.

Разом з тим, з"ясування зазначених обставин, на яких грунтуються заперечення відповідача стосовно проведення широкомасштабної АТО на зазначеній території, має істотне значення при вирішення спору для кваліфікації події страховим випадком та, як наслідок, необхідності у виплаті страхового відшкодування шляхом встановлення обставин порушення відповідачем умов договору.

Оскільки вимога про стягнення пені безпосередньо пов'язана та є похідною від основної вимоги про стягнення страхового відшкодування, її підставність також має розглядатись після з"ясування вищевказаних обставин.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленого розміру страхового відшкодування і пені, відповідно, є передчасними.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 4 7 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 111 7 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року у справі №910/28806/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик І.М. Волік