Рішення

від 21.07.2015 по справі 902/846/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 р. Справа № 902/846/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс Трейдінг", м.Вінниця

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс", м.Вінниця

про стягнення 46 288,99 грн помилково перерахованих коштів.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача : Плакида Інна Григорівна, довіреність від 30.06.2015 р., паспорт серії АВ № 820806 виданий Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 07.08.2008 р.

Представник відповідача не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс Трейдінг" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс" про стягнення 46 288,99 грн помилково перерахованих коштів, з яких: 28 759,00 грн - помилково перерахованих коштів, 16 421,39 грн - інфляційних втрат та 1 108,60 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.06.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/846/15 та призначено до розгляду на 01.07.2015 р.

Ухвалою суду від 01.07.2015 р. розгляд справи відкладено до 15.07.2015 р. в зв'язку з неявкою в засідання суду відповідача та не подання сторонами всіх витребуваних доказів.

В засіданні суду 15.07.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.07.2015 р. з метою надання сторонам можливості надати всі документи необхідні для розгляду справи по суті та прийняття рішення.

В засідання суду 21.07.2015 р. представник відповідача не з'явився. Причини неявки суду не відомі. Про час та день розгляду справи відповідача було повідомлено завчасно та належним чином - в судовому засіданні 15.07.2015 р. під розписку керівника відповідача Остапенко М.М. було повідомлено про оголошення перерви в засіданні суду.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.09.2013 р. ТОВ "Компанія "Строк Трейдінг" переказано грошові кошти відповідачу в сумі 20 000,00 грн з зазначенням в призначені платежу "авансовий платіж по виконанню будівельно-монтажних робіт згідно рах.100 від 02.09.2013 р." (а.с.23, т.1).

06.09.2013 р. ТОВ "Компанія"Строк Трейдінг" переказано грошові кошти ТОВ "Сервіс-Будкомплекс" в сумі 8 759,00 грн, з призначенням платежу "за опорну плиту згідно рах.106 від 05.09.2013 р. (а.с.24, т.1).

За твердженням позивача перерахування грошових коштів згідно вказаних вище рахунків на виконання будівельно-монтажних робіт та за матеріальні цінності відбулось помилково.

Як зазначає представник позивача в засіданні суду в ході виконання арбітражним керуючим своїх повноважень як ліквідатора ТОВ "Компанія "Строк Трейдінг", в ході проведених ліквідаційних заходів у відповідності до спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не було виявлено жодних документів, які б підтверджували наявність між сторонами у справі будь-яких господарських відносин.

Судом встановлено, що матеріали справи також не містять доказів наявності між сторонами у справі будь-яких господарських відносин.

Крім того, представник відповідача, присутній в судовому засіданні 15.07.2015 р. на вимогу суду не надав належних та допустимих доказів в підтвердження будь-яких правових підстав перерахування позивачем грошових коштів в сумі 20 000,00 грн та 8 759,00 грн. або наявності між сторонами господарських правовідносин на підставі яких здійснювалось перерахування грошових коштів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи позивач по справі 19.02.2014 р. звернувся до відповідача з вимогою № 1 про повернення коштів в сумі 28 759,00 грн, як помилково перерахованих.

Дана вимога підписана колишнім керівником позивача Кузьменко М.М., яка відповідачем залишена без відповіді та оплати.

В подальшому позивач вже в особі ліквідатора товариства Грущенка К.О. звернулось до відповідача з претензією № 02-05/157 від 22.04.2015 р. про повернення коштів в сумі 28 759,00 грн, яка також останнім залишена без реагування.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Приписами ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав .

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала .

Частиною другою названої статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: факт набуття або збереження майна; набуття або збереження майна у однієї сторони (набувач) відбувається з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); відсутність правової підстави (юридичного факту) для набуття або збереження за рахунок іншої особи .

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка , обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки , без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 названої статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем відповідачу вимоги про повернення помилково перерахованих грошових коштів про що вказувалось вище, що також не заперечувалось представником відповідача в засіданні суду 15.07.2015 р.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного вище вимога про стягнення з відповідача 28 759 грн 00 коп. - заборгованості підлягає задоволенню як обґрунтована та правомірна.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 16 421,39 грн - інфляційних втрат за період з березня 2014 року по травень 2015 року та 1 108,60 грн - 3 % річних за період з 04.03.2014 р. по 15.06.2015 р. за результатами чого суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із змісту позовної заяви обгрунтовуючи заявлений позов позивач вказав на те, що грошові кошти перераховані відповідачу без достатньої правової підстави, а в якості нормативно-правового обгрунтування послався на приписи ст.1212 ЦК України.

Отже, застосування до спірних правовідносин при розгляді вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних приписів частини другої ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки вимоги позивача не є грошовими в розумінні вказаної статті.

В п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 14.10.2014 р. у справі № 918/9/14, від 15.01.2015 р. у справі № 911/2849/14, від 15.06.2015 р. у справі № 910/28363/14 тощо.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення помилково перерахованих коштів в тому рахунку доказів повернення отриманих від позивача грошових коштів чи доказів правомірності їх набуття (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, договори тощо).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні інфляційних втрат та 3 % річних.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

21.07.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс", вул.Київська, 138-Б, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 23060973) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс Трейдінг", вул.600-річчя, 50, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 37247650) - 28 759 грн 00 коп. - помилково отриманих коштів та 1 135 грн 10 коп. - відшкодування витрат понесених із сплати судового збору.

3. В стягненні 16 421 грн 39 коп. інфляційних втрат та 1 108 грн 60 коп. - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення

Повне рішення складено 27 липня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2,3,4 - відповідачу - вул. Київська, 138Б, м.Вінниця, 21050; вул.Гонти, 4, м.Вінниця, 21000; вул.К.Лібкнехта, 23, кв.33, м.Вінниця, 21050.