Рішення

від 29.06.2010 по справі 03/25-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "29" червня 2010 р. по справі № 03/25-11

за позовом Підприємства "Амексім" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Луцьксантехмонтаж №536", м.Луцьк

про визнання недійсним рішення №32/24 від 24.11.08р.

Суддя Сініцина Л.М.

Представники

від позивача: ОСОБА_4 -представник, дов. в справі

від відповідача: ОСОБА_5 - юрист, дов. в справі

від третьої особи: н/з

Суть спору: Підприємство "Амексім" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю просить суд визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради №32/24 від 24.11.2008р. «Про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на вул. Дубнівській, 99а». Свої вимоги обґрунтувало тим, що користується земельною ділянкою загальною площею 2,7463 га, що знаходиться в м.Луцьку по вулиці Дубнівській, 99а, на праві постійного користування для обслуговування адміністративних та господарських будівель, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії II-BЛ № 000154, виданого 31 липня 1996 року відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ОСОБА_2 № 7/9 від 05.04.1996р. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 174; підприємство «Амексім» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є правонаступником прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія, Т» ЛТД, яке приєдналося до першого в процесі своєї реорганізації, і переоформило право постійного землекористування на спірну земельну ділянку; відповідач в оскаржуваному рішенні не вказує правових підстав для прийняття ним даного рішення; чинне земельне законодавство України не передбачає можливості для органів місцевого самоврядування визнання недійсним виданих ними державних актів; вважає, що такі питання повинні вирішуватись у судовому порядку, а статті Земельного кодексу України, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, взагалі не стосуються виниклої ситуації; виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; у відповідності до пункту 2 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2010р. встановлено, що виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі справи за заявами, зокрема з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; у даному випадку ОСОБА_1 міська ОСОБА_2 вийшла за межі своїх повноважень, безпідставно визнавши недійсним державний акт на право постійного користування, чим було порушено основний конституційний принцип, визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; принцип законності повинен неухильно дотримуватись всіма державними органами та установами; Земельний кодекс України у статтях 141, 143 чітко визначає підстави і порядок припинення землекористування; вказаних підстав не існує у взаємовідносинах між сторонами спору; якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства; відповідач, скасувавши своїм рішенням державний акт на право постійного користування відповідною земельною ділянкою, фактично позбавив позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою по вул. Дубнівська, 99а в м. Луцьку; беручи до уваги те, що предметом даного спору є право користування земельною ділянкою і з цього вбачається спір про право, то такий спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідач у запереченнях від 06.04.2010р. вважає позовні вимоги безпідставними посилаючись на те, що відповідно до п. 2 роз'яснення ВАСУ від 26.01.2000 № 02-5/35 визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі; якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову; Підприємству «Амексім» було надано в постійне користування земельну ділянку у розмірі 2,7463 га для обслуговування адміністративних та господарських споруд по вул. Дубнівській, 99а у м. Луцьку на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 05.04.1996 р. № 7/9 і було видано державний акт серії II- ВЛ №000154 від 31.07.1996 р на право постійного користування даною земельною ділянкою; в рішенні ОСОБА_1 міської ради від 05.04.1996 р. № 7/9 ТзОВ «Амексім» не вказано, а оспорювана земельна ділянка надана у постійне користування ТзОВ «Вікторія» Т ЛТД; відповідно до статуту ТзОВ «Амексім» є правонаступником ТзОВ «Вікторія» Т ЛТД у зв'язку із приєднанням останнього до ТзОВ «Амексім», а саме 07.06.1996р. з моменту внесення змін та доповнень до установчих документів підприємства «Амексім»; міська ОСОБА_2 народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста; Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992 р.) не передбачав жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів, а тому підприємству «Амексім» не міг бути виданий державний акт на право постійного користування; відповідно державний акт, який було скасовано ОСОБА_1 міською радою був виданий всупереч встановленому законом порядку, оскільки передумовою видачі даного документа є рішення органу місцевого самоврядування; як вже було зазначено вище рішення про надання в постійне користування було прийняте по відношенню до іншої юридичної особи, яка мала б право отримати даний документ, а саме ТзОВ «Вікторія» Т ЛТД; в розрізі вимог п. З ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 р.) реорганізація підприємства ТзОВ «Вікторія» Т ЛТД шляхом приєднання до підприємства «Амексім» є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою; отже, державний акт серії ІІ-ВЛ №000154 від 31.07.1996 р. на право постійного користування земельною ділянкою виданий підприємству «Амексім» є незаконним оскільки, дане підприємство повинно було звертатися на загальних підставах для того, щоб отримати дану земельну ділянку у своє користування; відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування (а.с.110-113, т.I).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 акціонерне товариство "Луцьксантехмонтаж №536" в поясненнях від 06.04.2010р. зазначила, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його реєстрація відповідно до закону; право власності на земельну ділянку і право постійного користування посвідчується державними актами встановленої форми; згідно рішення ОСОБА_1 міської ради №7/9 від 05.04.1996 року спірну земельну ділянку було закріплено на праві постійного користування не за позивачем, а за "Вікторія" ЛТД, яке було ліквідоване; у зв'язку з виникненням такої обставини припинилось і право на користування земельною ділянкою розміром 2,7436 га за адресою м. Луцьк, вул. Дубнівська, 99а, яке було надане в користування "Вікторія" ЛТД; назване підприємство не вступило в право користування цією земельною ділянкою, а тому таке право не могло перейти і до позивача.; ВАТ "Луцьксантехмонтаж №536" придбало у ЗАТ КБ "Приватбанк" об'єкти нерухомості з покриттям, стаціонарною огорожею; рішенням ОСОБА_1 міської ради №26/73 від 17.03.2008 року акціонерному товариству надано спірну земельну ділянку розміром 2,7463 га в межах колишнього користування позивачем для обслуговування адміністративного та господарських приміщень на вул. Дубнівській,99а, що колись належали Підприємству "Амексім" ТзОВ; наведене дає підстави зробити висновок, що рішення ОСОБА_1 міської ради №32/24 від 24.11.2008 року не порушило будь-яких прав охоронюваних законом інтересів позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення (а.с.115-116, т.I).

В клопотанні від 29.06.2010р. представник третьої особи просить суд відкласти розгляд справи на інший день в зв'язку з обов'язковою участю у справі в апеляційному суді Волинської області за апеляційною скаргою позивача (а.с.22, т.II).

В судовому засіданні надано слово представнику позивача, який позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві; представнику відповідача, яка позов заперечила з підстав, викладених у запереченнях; оглянуто та досліджено докази.

Із досліджених наявних матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В клопотанні від 29.06.2010р. представник третьої особи просить суд відкласти розгляд справи на інший день в зв'язку з обов'язковою участю у справі в апеляційному суді Волинської області за апеляційною скаргою позивача (а.с.22, т.II).

Клопотання до задоволення не підлягає, оскільки доказів на підтвердження клопотання представником не надано і судом вже неодноразово відкладався розгляд справи, що призводить про затягування її розгляду. В справі наявні всі необхідні матеріали для розгляду справи по суті, пояснення всіх учасників судового процесу.

Рішенням 32/24 від 24.11.2008р. ОСОБА_1 міська рада відповідно до статей 123, 158, 161 Земельного кодексу України, керуючись статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнала недійсним державний акт серії II-ВЛ №000154 від 31.07.1996р. оформлений на Підприємство "Амексім" на земельну ділянку, що знаходиться на вул. Дубнівській, 99а загальною площею 2,7463 га (а.с.9, т.I).

Згідно частини 1 статті 123 Земельного кодексу України (далі ЗК України) в редакції станом на день прийняття вказаного рішення, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів; виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей; органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Стаття 161 ЗК України передбачає порядок виконання рішень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів.

Як вбачається з матеріалів справи, державний акт на право постійного користування землею серії II-ВЛ №000154 виданий підприємству "Амексім" ОСОБА_1 міською радою народних депутатів відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради народних депутатів від 06.04.1996р. №7/9 (а.с.10-14, т.I).

Згідно державного акта позивачу надано у постійне користування 2,7463 гектари землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування адміністративних та господарських будівель (а.с.11, т.I).

Даний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №174 (а.с.11, т.I).

Довідкою ОСОБА_1 міськрайонного відділу Волинської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 14.04.2010р. №663/07-13, виданого Підприємству "Амексім" стверджується, що в державному реєстрі земель ОСОБА_1 міськрайонного відділу ДП "Центр ДЗК" значиться зареєстрована земельна ділянка за адресою м.Луцьк, вул. Дубнівська, 99а, державний акт серія II-ВЛ №000154, реєстраційний №174 від 06.08.1996р., площа 2,75 га (а.с.125, т.I).

Згідно витягу Управління Держкомзему у м. Луцьку з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, власником (користувачем) зазначено Підприємство "Амексім", площа 27463 кв.м. (а.с.126, т.I).

З даної земельної ділянки Підприємство "Амексім" сплачує земельний податок, про що свідчать квитанції за березень 2008 року (а.с.127, т.I), податкові розрахунки земельного податку за 2006, 2007, 2008 роки із штемпелями податкової інспекції про прийняття цих розрахунків (а.с.128-139, т.I).

Рішенням ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №7/9 від 05.04.1996р. "Про закріплення земельних ділянок в постійне користування з видачею державних актів на право постійного користування землею" було закріплено земельні ділянки в постійне користування з видачею державного акту на право постійного користування землею підприємствам, організаціям та установам згідно з додатком (а.с.15, 114, т.I).

Згідно додатку - списку до вказаного рішення земельна ділянка площею 2,75 га за адресою вул. Дубнівська, 99а закріплювалася за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" Т ЛТД (а.с.16-19, т.I).

Відповідно до пункту 1.1 доповнень до нової редакції статуту Підприємства "Амексім", підприємство "Амексім" створено відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту, Договору про діяльність Підприємства, і є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Т, ЛТД", зареєстрованого Виконкомом ОСОБА_1 міської ОСОБА_2 народних депутатів 20.12.1990р., реєстраційний № 107 (зміни в установчих документах зареєстровані 16.04.1996р.) та дочірньої фірми "Укрзахідбуд" при товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікторія Т, ЛТД" у зв'язку з рішенням Зборів Учасників про приєднання до Підприємства "Амексім" (протокол № 1-05/96 від 29.05.1996р.). Усі майнові права та обов'язки ТзОВ "Вікторія Т, ЛТД" та дочірньої фірми "Укрзахідбуд" при ТзОВ "Вікторія Т, ЛТД" в результаті приєднання переходять, згідно діючого законодавства України, до Підприємства "Амексім" (а.с.23-24, т.I).

В ОСОБА_6 Державної реєстрації суб'єктів господарювання Департаменту підприємництва ОСОБА_1 міської ради від 12.11.2008р. №7.7-7/1267 зазначається, що згідно доповнень до нової редакції статуту підприємства "Амексім" зареєстрованих Шевченківською райдержадміністрацією у м. Києві 07.06.1996 року № 05877 зазначено, що підприємство "Амексім" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Т, ЛТД" зареєстрованого Виконкомом ОСОБА_1 міської ради 20.12.1990 року та дочірньої фірми "Укрзахідбуд" при товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікторія Т, ЛТД" у зв'язку з рішенням зборів учасників про приєднання до Підприємства "Амексім" (протокол № 1-05/96 від 29.05.1996 р.); згідно п. 1.1 статуту підприємства "Амексім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрованого у виконкомі ОСОБА_1 міської ради 15.03.2000 року підприємство "Амексім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю створено шляхом перейменування підприємства "Амексім" (код ЗКПО - 22860246) і є його правонаступником (а.с.21, т.I).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 17.11.2008р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія, Т ЛТД" ліквідовано 19.02.1997р. у зв'язку з реорганізацією (приєднання до підприємства "Амексім" (а.с.20, т.I).

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на час спірних правовідносин, підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про господарські товариства" реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства; реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Отже, Підприємство "Амексім" є правонаступником усіх прав та обов'язків ТзОВ "Вікторія" Т. ЛТД, якому на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради №7/9 від 05.04.1996р. надано право на оформлення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Як вбачається з кадастрової справи - кадастровий номер: 07101000:34:077:003 землекористувач - підприємство "Амексім", технічний звіт про виконані проектно-вишукувальні роботи робився в 1996 році для видачі Державного акту на право постійного користування землею підприємству "Амексім", на замовлення підприємства "Амексім" як правонаступника прав і обов'язків ТзОВ "Вікторія" Т.ЛТД (а.с.1-21, т.II).

Частиною 2 статті 19 Земельного кодексу УРСР в редакції станом на момент видачі державного акта передбачено, що міська ОСОБА_2 народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

А частиною 1 статті 23 Земельного кодексу УРСР визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Чинне законодавство станом на момент видачі державного акта на право постійного користування землею по вул. Дубнівській 99а підприємству "Амексім" ОСОБА_1 міською радою не порушувалося, державний акт видано згідно чинного законодавства, яке не передбачало заборони чи неможливості надання в користування землі правонаступнику.

Правомірність набуття Підприємством "Амексім" права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджується виданим підприємству державним актом серії II-ВЛ №000154 на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради №7/9 від 05.04.1996р., доказів визнання недійсними яких чи оскарження в судовому порядку сторонами не подано.

Отже, право користування спірною земельною ділянкою у позивача виникло після видачі державного акта, зареєстрованого в Книзі записів державних актів (а.с.10-14, т.I), земля перебувала у позивача у фактичному користуванні, обліковувалася за позивачем в державному реєстрі земель ОСОБА_1 міськрайонного відділу ДП "Центр Державного Земельного Кадастру" (а.с.125, т.I), позивачем сплачувався земельний податок, подавалися декларації до податкового органу (а.с.127-138, т.I).

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі ЗУ України) в редакції на день прийняття оскаржуваного рішення, визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно статті 126 ЗК України єдиним документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, є державний акт.

Відповідно до частин 2, 5 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 141 ЗК України в редакції станом на день прийняття ОСОБА_1 міською радою спірного рішення від 24.11.2008р. підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зазначений перелік є вичерпним.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Пунктами 8,9 Постанови Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач, без згоди якого прийнято рішення про вилучення землі, можуть пред'явити позов про визнання недійсним рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з цього питання.

Відповідачем не наведено визначених вищевказаними нормами підстав для прийняття оскаржуваного рішення. А норми статей 123, 158, 131 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на які є посилання в оскаржуваному рішення відповідача, визначають порядок надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам; органи, що вирішують земельні спори; порядок виконання рішень органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів та виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, а не підстави визнання недійсними державних актів на землю.

Тобто, рішення ОСОБА_1 міської ради №32/24 від 24.11.2008р. прийнято з порушенням норм чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім цього, згідно пункту 15 частини 1 статті 26 "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. з подальшими змінами та доповненнями, міська рада має право скасувати акти виконавчого органу ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Відповідно до частини 10 статті 59 зазначеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконанн, що в даному спорі є наявним.

Відповідно до частини 2 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно- правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення, оскільки спірне рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує права позивача - позбавляє його права на користування наданою йому у постійне користування земельною ділянкою.

До того ж, як вбачається з державного акту, він виданий також і на землю, яка надана Підприємству "Амексім" в постійне користування рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №440 від 29.08.1996р. (а.с. 141-142, т.І).

На підставі вищевикладеного, заперечення відповідача та третьої особи судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони. Однак, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом вже видавався наказ на стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат (а.с. 83, т.I).

Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Рішення ОСОБА_1 міської ради №32/24 від 24.11.2008р. «Про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на вул. Дубнівській, 99а», визнати недійсним.

Суддя Сініцина Л.М.

Повний текст рішення підписано __.07.2010р.

Суддя Л. М. Сініцина