Рішення

від 27.07.2015 по справі 904/4258/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.15р. Справа № 904/4258/15

За позовом Приватного підприємства "Аква Саніта Плюс", (с. Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область)

до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, (м. Дніпропетровська)

про стягнення 8 857,89 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: Ковальчук Д.Ю. - представник (дов. № 3/2-1068 від 26.05.15р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Аква Саніта Плюс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач) про стягнення збитків у сумі 8 857,89 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 8 515,24 грн. - інфляційні втрати, 342,65 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на проведення капітального ремонту м'якої покрівлі № 157 від 04.12.2014р., в частині повного та своєчасного виконання умов договору.

Представником відповідача 07 липня 2015 року надано відзив на позов № 3/4-465 від 06.07.15р., в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків, а також зазначає, що оплата вартості виконаних робіт була здійснена 02.04.2015р. Кошти на оплату робіт були виділені Управлінню з міського бюджету, однак відповідач був позбавлений можливості оплатити виконані роботи у строк, визначений договором, з причин, незалежних від нього.

Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт між сторонами був підписаний 05.12.14р. Платіжні доручення разом з актом приймання виконаних будівельних робіт були подані до органів казначейства для проведення оплати за договором. Втім, оплата проведена не була у зв'язку з тим, що в рахунки Управління були закриті, а кошти, виділені Управлінню як розпоряднику бюджетних коштів з місцевого бюджету на проведення капітального ремонту житлового фонду через їх невикористання протягом року повернулися до місцевого бюджету як невикористане фінансування.

Фінансування Управління у 2015 році на оплату робіт з капітального ремонту відбулося 23.02.2015р., у зв'язку з чим оплата за виконані роботи була проведена після надходження бюджетних коштів у 2015 році, а саме: 02.04.2015 року. Зазначені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність його вини та звільняють від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

07 липня 2015 року до господарського суду від представника позивача подана заява, в якій просить суд продовжити строк розгляду спору по справі № 904/4258/15 до 27.07.15р. включно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.15р. продовжено строк вирішення спору по справі № 904/4258/15 з 20.07.15р. по 27.07.15р. включно.

Суд оголошував перерву у судовому засіданні з 07.07.15р. по 27.07.15р.

Позивач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2014 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, як замовник, та Приватним підприємством "Аква Саніта Плюс", як учасник, було укладено договір на проведення капітального ремонту м'якої покрівлі № 157.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, та закінчується в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 10.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, учасник зобов'язується у 2014 році виконати роботи з капітального ремонту м'якої покрівлі, що становить складову частину житлового будинку по вул. Роторна, 8, кв. 18 /м. Дніпропетровськ/, а замовник - прийняти і сплатити за виконані роботи з капітального ремонту м'якої покрівлі, що становить складову частину житлового будинку по вул. Роторна, 8, кв. 18 /м. Дніпропетровськ/.

Відповідно до п. 2.1. договору, учасник повинен виконати замовнику передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам чинного законодавства, нормативно-технічним актам та санітарним нормам протягом 3 років з моменту підписання акту прийняття об'єкту в експлуатацію.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору становить 35 631,76 грн., у тому числі ПДВ - 7 039,28 грн.

Розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок замовника (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 4.2. договору, при наявності коштів замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% ціни по кожному виду робіт за цим договором згідно із календарним графіком виконання робіт для придбання підрядником необхідних для виконання кожного виду робіт матеріалів, конструкцій, виробів у порядку передбаченому постановами КМУ від 27.12.01р. № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" та від 23.04.14р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Погашення авансу підрядник зобов'язується використати протягом 3-х календарних місяців.

Позивач зазначає, що 05 грудня 2014 року сторонами був підписаний акт № 1 про здачу-приймання виконаних робіт на суму 35 631,76 грн. (а.с. 10 - 12), проте оплата всупереч умовам договору відповідачем була проведена 27.03.15р., згідно платіжного доручення № 98 (а.с. 13), а позивачем отримано грошові кошти лише 02 квітня 2015 року.

Оскільки відповідачем було перераховані грошові кошти несвоєчасно, після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача за період з 06.12.2014р. по 31.03.2015р. інфляційні втрати у сумі 8 515,24 грн. та 3% річних у сумі 342,65 грн., згідно розрахунку, який вказаний у позовній заяві (а.с. 3, 4).

Згідно п. 5.1 Договору у випадку порушення Договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками та додатковими угодами, актом здачі-приймання виконаних робіт, обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог тощо.

Доказів виконання по оплаті за спірним договором на загальну суму 8 857,89 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення. реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт. пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Згідно ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Відповідно до п. 112 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, у разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.13 р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних, інфляції та пені.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 342,65 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

При розрахунку інфляції за період з грудня 2014 р. по березень 2015 р. позивачем невірно визначено період, за який вона підлягає стягненню.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, відповідач повинен був виконати у грудні 2014 року, а отже, нарахування інфляції повинно здійснюватись з січня 2015 року.

Так, з врахуванням положень, викладених у зазначеній вище Постанові ВГСУ, до стягнення підлягає інфляція за загальний період з січня 2015 р. по березень 2015 р. в сумі 7 233,25 грн.

З огляду на викладене вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 7 233,25 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, щодо посилань відповідача на той факт, що основною причиною несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт є затримка у проведенні платежів органами Державної казначейської служби України, суд зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у даному випадку порушення грошового зобов'язання, суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). (п.1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р.).

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32 - 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 16; ідентифікаційний код 38114671) на користь Приватного підприємства "Аква Саніта Плюс" (50000, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Первомайська, 1-г; ідентифікаційний код 35168614) - 7 233 (сім тисяч двісті тридцять три) грн. 25 коп. інфляційні втрати, 342 (триста сорок дві) грн. 65 коп. 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.07.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін