Рішення

від 27.07.2015 по справі 906/845/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" липня 2015 р. Справа № 906/845/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Житомирський завод "Шляхіндустрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь"

про стягнення 53958,68 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 53958,68 грн. заборгованості з яких: 39265,35грн. заборгованість по орендній платі, 469,07грн. 3% річних, 11779,72 грн. інфляційні, 2444,54 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.07.2015р.

Ухвалою суду від 07.07.2015р. розгляд справи відкладено на 27.07.2015р.

27.07.2015р. на адресу суду представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості відповідача, акту звірки розрахунків між сторонами за період з січня 2013 року по грудень 2014року, копії банківських виписок про проведення часткової оплати відповідачем та копію статуту (а.с. 56-75). Крім того, до поданого клопотання долучено оригінали вищеперелічених документів - для огляду в судовому засіданні.

Разом з тим 27.07.2015р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені до 158,73грн. пені.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки подана позивачем заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд приймає останню до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, у своєму клопотанні представник позивача просила проводити розгляд справи без її участі (а.с. 55).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.54).

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 07.07.2015р. відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Житомирський завод «Шляхіндустрія» (Позивач, орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Група «Север - Сталь» (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди центрального складу (надалі - Договір оренди складу).

Згідно пункту 1.1. вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення центрального складу площею 600,00 кв.м., розташованого на першому поверсі виробничого корпусу за адресою: м. Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди складу, приміщення, що здається в оренду, передається згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1. договору оренди складу, за користування приміщенням складу відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 7200,00 грн. за місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

14.10.2014р. між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі приміщення центрального складу, відповідно до якого позивач прийняв, а відповідач передав з платного користування приміщення центрального складу загальною площею 600 м.кв., розташованого на першому поверсі виробничого корпусу за адресою: м. Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42. В акті вказано, що відповідачем не проведено орендної плати (а.с.16).

01 жовтня 2013 року та 01.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Житомирський завод «Шляхіндустрія» (Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Група «Север - Сталь» (відповідач, Орендар) на аналогічних умовах було укладено договори оренди дільниці по випробуванню двигунів (а.с. 18-26).

На виконання умов вказаного договору оренди між вищевказаними сторонами було укладено акт приймання-передачі дільниці по випробуванню агрегатів загальною площею 300 кв.м.

Згідно пунктів 1.1. вказаних Договорів позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування дільницю по випробуванню двигунів, що розташована на першому поверсі виробничого корпусу ПАТ «Житомирський завод «Шляхіндустрія» за адресою: м. Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 300,00 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Договорів, орендар вступає в тимчасове платне користування дільницею по випробуванню двигунів з моменту підписання Сторонами даного Договору, але не раніше ніж між сторонами буде підписаний акт приймання-передачі об'єкту.

Згідно п. 3.1. укладених між сторонами договорів, за користування об'єктом Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі 12 грн. за 1 кв.м за поточний місяць до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. Сума орендної плати становить 3600,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог п. 3.2 зазначених договорів, орендар зобов'язався компенсувати Орендодавцю витрати пов'язані із сплатою земельного податку у розмірі 104.06 грн. за поточний місяць.

У зв'язку з тим, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо сплати орендних платежів, позивачем 29.01.2015р. за №4 надіслано відповідачу повідомлення про те, що договір б/н від 01.09.2014р. буде припинено з 01.03.2015р. (а.с.35,36).

27.02.2015 року сторонами підписано акт приймання-передачі дільниці по випробуванню двигунів загальною площею 300 кв.м., за яким відповідач повернув з платного орендного користування приміщення дільниці по випробуванню двигунів загальною площею 300 м.кв., що розташоване за адресою м.Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42 (а.с. 26).

Факт користування відповідачем орендованими приміщеннями підтверджується підписаними сторонами актами про надання послуг № 62 від 31.08. 2014 року на суму 11121,21 грн., № 70 від 30.09. 2014 року на суму 11121,21 грн., № 78 від 31.10. 2014 року на суму 7174,11 грн., № 89 від 30.11.2014 року на суму 3707,07 грн., № 97 від 31.12.2014 року на суму 3707,07 грн., № 4 від 31.01.2015 року на суму 3707,07 грн., № 10 від 28.02.2015 року на суму 3733,73 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 39265,35 грн. Вказана сума заборгованості складається з орендних платежів, які мали здійснюватись відповідачем за оренду складу площею 600 кв.м. за період з серпня по жовтень 2014 року та за оренду дільниці площею 300,00 кв.м. та компенсація земельного податку за період з серпня 2014 року по 27.02.2015 року включно.

Відповідно до п. п. 6.4.Договорів, за прострочення платежу орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню з розрахунку 0,01% від несвоєчасно внесеної орендної плати за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договорів позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 31.12.2014р. по 28.02.2015р. 158,73 грн. пені.

Крім того на підставі ч,2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до сплати відповідачу 469,07 грн. 3% річних та 11779,72 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорах оренди.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Дана норма кореспондується з приписами статті 283 Господарського кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст. 760 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв , а позивач передав у строкове платне користування приміщення центрального складу - 600 м.кв. (згідно договору від 01.01.2013р.) та дільницю по випробуванню двигунів - 300 м.кв., які розташовані за адресою: м.Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42. (згідно договору від 01.10.2013р. та від 01.09.2014р.), що вказує на належне виконання зобов'язань позивачем.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що дія укладених між сторонами договорів припинилась 14.10.2014р та 01.03.2015р. відповідно.

Відповідно до ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п. 3.1. договору оренди складу від 01.01.2013р., за користування приміщенням складу відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 7200,00 грн. за місяць не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

За умовами договорів від 01.10.2013р. та 01.09.2014р. за користування об'єктом оренди відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 3600,00 грн. за місяць та земельний податок в розмірі 104,06 грн. не пізніше 5 числа поточного місяця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано зобов'язання за договором оренди, однак відповідач розрахунки за користування орендованими приміщеннями у повному обсязі не провів.

В результаті вказаного, заборгованість відповідача, за розрахунком позивача відповідно до актів наданих послуг склала 32965,35 грн. та на день розгляду справи не змінилась. Вказані розрахунки здійснено обґрунтовано та вірно. Вказану суму заборгованості відповідач не оспорив, підписавши акт звірки розрахунків за період січня 2013р.-грудня 2014р.(а.с.57). На день вирішення спору сума боргу не змінилася, доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідач не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 39265,35грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 158,73 грн. пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність за прострочення платежу в розмірі 0,01% від несвоєчасно внесеної орендної плати за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 78-78) пеню заявлено періодами, а саме: за актом наданих послуг № 97 від 31.12.2014 за період з 05.12.2014р. по 28.05.2015р. на суму заборгованості 3707,07грн.; за актом № 4 за період з 05.01.2015р. по 28.05.2015 на суму заборгованості 3707,07 грн.; за актом № 10 за період з 05.02.2015р.по 28.05.2015р. на суму заборгованості 3733,73 грн., яка в сукупності склала 158,73грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що він є правомірним, арифметично вірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення 469,07 грн. 3 % річних та 11779,72 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних також здійснено періодами починаючи з 05.08.2014р. по 28.05.2015р., які складають 469,07грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.38), судом встановлено, що позивачем в період нарахування 3% річних на прострочену заборгованість за актом № 62 від 31.08.2014р., безпідставно включено день, коли відповідачем здійснено часткову оплату.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, які складають 468,16грн. та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 0,91 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до норм чинного законодавства, тому дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню на загальну суму 51671,96 грн., з яких: 39265,35 грн. - основний борг, 158,73 грн.- пеня, 468,16грн. - 3% річних, 11779,72 грн. - інфляційні.

В частині стягнення 0,91 грн. 3% річних суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 2000,00 грн. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2015 року між позивачем та адвокатом Сірою А.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №441, укладено договір про надання правової допомоги з приводу підготовки матеріалів справи для подання до суду з виплатою винагороди в сумі 2000,00грн. (а.с.45).

Згідно платіжного доручення № 132 від 12.05.2015 р. адвокату перераховано 2000,00 грн. за надання правової допомоги по підготовці позову та представництво інтересів в судах (а.с. 11).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00грн. є правомірними, а отже підлягають задоволенню відповідно до ст.49 ГПК України з покладенням їх на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Север-Сталь" (10001, м. Житомир, вул. Східна,80, ідентифікаційний код 34973350)

на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія" (10031, м. Житомир, вул. Б.Хмельницького,42, ідентифікаційний код 03443726)

- 39265,35 грн. основного боргу;

- 158,73 грн. пені;

- 468,16 грн. - 3% річних;

- 11779,72 грн. інфляційних;

- 1826,97грн. судового збору;

- 2000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 0,91 грн. 3% річних суд відмовляє.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.07.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід)