Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/21482/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21482/14 24.11.14

За позовомКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» ДоСпілки дизайнерів України Простягнення 101 109,85 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Качмарська Ю.В. - дов. № б/н від 17.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спілки дизайнерів України про стягнення 77 460,36 грн. орендних платежів за фактичне користування приміщенням, 18 486,48 грн. пені та 5 163,01 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 10.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.10.2014 року.

Представники сторін в судове засідання 31.10.2014 рок не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи на 24.11.2014 року

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2014 року подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 24.11.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.11.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2003 р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (орендодавець) та Спілкою дизайнерів України (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 635, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 16.09.2003 р. № 1137 передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення (підвал) по вул. Костянтинівській/Юрковській, 54/13 літ А, загальною площею 126,1 кв.м. для розміщення творчої майстерні.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що зазначене у п. 1.1 цього договору приміщення (будівля. споруда) передається орендарю згідно з актом приймання-передачі, що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Акту приймання-передачі № 31 від 16.09.2003 р. зазначене нежитлове приміщення було передано в користування орендареві.

Умовами п. 1.4 договору передбачено, що за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 521,25, крім того ПДВ - 104,25 грн., разом - 625,50 грн.

Згідно з п. 1.5 договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати фактичного використання об'єкта оренди. Згідно акта приймання-передачі. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з врахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 6.2 договору, строк дії договору встановлений з 16.09.2003 р. по 16 вересня 2006 р.

Умовами п. 5.9 договору встановлено, що у разі звільнення орендарем приміщення (будівлі споруди) без письмового попередження, а також без складання акта про передачу об'єкт оренди в належному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує орендодавцю орендну плату за весь період користування.

В обґрунтування поданого позову представник позивача пояснив, що 16.09.2006 р. договір оренди № 635 від 16.09.2003 р. припинив свою дію, проте відповідач не звільнив займані приміщення у зв'язку з чим у останнього за фактичне користування приміщенням за період з жовтня 2010 р. по вересень 2014 р. виник борг у розмірі 77 460,36 грн.

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до Спілки дизайнерів України про стягнення 77 460,36 грн. орендних платежів за фактичне користування приміщенням, 18 486,48 грн. пені та 5 163,01 грн. три відсотки річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не вносилася орендна плата за період з жовтня 2010 р. по вересень 2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 77 460,36 грн.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 77 460,36 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» в частині стягнення 77 460,36 грн. орендної плати зі Спілки дизайнерів України за користування приміщенням визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Позивач за прострочення строків оплати орендних платежів, просить суд стягнути з відповідача 5 163,01 грн. три відсотки річних за період з жовтня 2011 р. по вересень 2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частковов сумі 2 749,22 грн.

Також позивач, у зв'язку з простроченням сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі п. 5.2 договору 18 486,48 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки договір оренди нерухомого майна № 635 від 16.09.2003 р. припинив свою дію 16.09.2006 р., то суд приходить до висновку, що між сторонами склалися позадоговірні відносини щодо стягнення орендної плати, тобто угода щодо пені не укладена, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути зі Спілки дизайнерів України (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 25-Б, код ЄДРПОУ 00027861) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 36, код ЄДРПОУ 35669250) 77 460 (сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 36 коп. основного боргу, 2 749 (дві тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 22 коп. три відсотки річних та 1 604 (одна тисячу шістсот чотири) грн. 20 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.12.2014 р.

Суддя Спичак О.М.