Рішення

від 25.06.2015 по справі 910/10887/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015Справа №910/10887/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, ІНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО" про стягнення 133 509,99 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача не з'явився Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта, ІНК" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 133 509,99 грн., в тому числі, 35 896,58 грн. вартість втраченого майна, 8 134,82 грн. пені за Договором зберігання, 6 032,53 грн. штрафу за Договором зберігання, 1 139,75 грн., 3 % річних за Договором зберігання, 14 993,38 грн. інфляційних втрат за Договором зберігання, 41 681,56 грн. боргу за Договором поставки, 5 316,31 грн. пені за Договором поставки, 1 150,63 грн. 3 % річних за Договором поставки, 14 996,26 грн. інфляційних втрат за Договором поставки, 4 168,26 грн. штрафу за Договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/10887/15 та призначено справу до розгляду на 26.05.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2015 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 26.05.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2015 року не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 18.06.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 18.06.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.06.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 25.06.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 25.06.2015 року не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014 року між Приватним акціонерним товариством "ІнтерМікро Дельта, ІНК" (депонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО" (зберігач) укладено Договір про надання послуг з відповідального зберігання майна № 128/14/05 (далі - Договір зберігання).

Відповідно до пункту 1.1. Договору зберігання депонент передає зберігачеві, а зберігач приймає від депонента на відповідальне зберігання автомобільні шини, найменування, асортимент (розмір) та кількість яких не обмежується умовами даного Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору зберігання зберігач зобов'язується зберігати майно у власних складських приміщеннях, забезпечивши такі умови його зберігання, при яких буде неможливим пошкодження майна внаслідок дії будь-яких зовнішніх чинників (фізичних, хімічних, термічних тощо), а також обмеживши доступ до нього сторонніх осіб.

Місцем зберігання майна є складські приміщення зберігача, які розташовані за адресою: Полтавська обл., Котелевський район, село Мала Рублівка, вул. Ковпака, 57 (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.5. Договору повернення майна з відповідального зберігання здійснюється за першою вимогою депонента.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що приймання-передача майна на відповідальне зберігання та з відповідального зберігання здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням депонента за адресою: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, 24. Приймання-передача майна з відповідального зберігання за згодою сторін може здійснюватися за місцем зберігання майна.

Згідно з пунктом 2.3. Договору по завершенню приймання-передачі майна на відповідальне зберігання уповноваженими представниками сторін складається та підписується акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання за встановленою формою, в якому обов'язково зазначаються найменування, асортимент, кількість та оціночна вартість майна, яке передане депонентом зберігачеві на відповідальне зберігання.

На виконання умов Договору зберігання відповідачем отримано від позивача майна на загальну суму 417 080,09 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 21-03 від 21.03.2014 року.

Найменування шин, їх розмір, індекс та кількість за кожною позицією зазначено в акті № 3/128/1 від 21.03.2014 року.

07.08.2014 року відповідач отримав від позивача вимогу № 1662/01-032 від 01.08.2014 року про повернення всього майна з відповідального зберігання.

Відповідач майно, передане позивачем на зберігання у повному обсязі останньому не повернув.

Згідно з пунктом 6.2. Договору зберігач несе відповідальність за збереження та цілісність майна, переданого йому депонентом на відповідальне зберігання, з моменту його передачі та до моменту його повернення депонентові. У випадку втрати або ушкодження майна повністю чи його частини, зберігач повинен відшкодувати депонентові усі збитки пов'язані із цим, у тому числі сплатити повну оціночну вартість втраченого або ушкодженого чи частково ушкодженого майна протягом 5 календарних днів з дня настання відповідної події.

У зв'язку з тим, що відповідачем не повернуто позивачу майно загальною вартістю 35 896,58 грн., останній просить стягнути з відповідача 35 896,58 грн. вартості втраченого майна.

13.03.2014 року між Приватним акціонерним товариством "ІнтерМікро Дельта, ІНК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО" (покупець) укладено Договір поставки № OX/127/14/02 (далі - Договір поставки).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки постачальник зобов'язується протягом строку дії даного договору і на викладених в ньому та додатках до нього умовах поставити покупцю шини власного виробництва (товар), а покупець - прийняти товар та сплатити його повну вартість у відповідності з умовами даного Договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість та якість товару який постачається по даному Договору узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку товару.

Ціна товару по даному Договору, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях (пункт 2.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що оплата за товар по даному Договору здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів в розмірі вартості поставленої партії товару протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41 681,56 грн., що підтверджується наряд-замовленнями № 15494 від 16.05.2014 року на суму 28 948,58 грн. та № 26125 від 23.05.2014 року на суму 12 732,98 грн.

Відповідач за поставлений товар з позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 41 681,56 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статей 942, 944, 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 6.2. Договору зберігач несе відповідальність за збереження та цілісність майна, переданого йому депонентом на відповідальне зберігання, з моменту його передачі та до моменту його повернення депонентові. У випадку втрати або ушкодження майна повністю чи його частини, зберігач повинен відшкодувати депонентові усі збитки пов'язані із цим, у тому числі сплатити повну оціночну вартість втраченого або ушкодженого чи частково ушкодженого майна протягом 5 календарних днів з дня настання відповідної події.

У зв'язку з тим, що відповідачем не повернуто позивачу майно загальною вартістю 35 896,58 грн., останній просить стягнути з відповідача 35 896,58 грн. вартості втраченого майна.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем майна, прийняття його на зберігання відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 35 896,58 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 35 896,58 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з відповідального зберігання майна № 128/14/05 від 13.03.2014 року підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 8 134,82 грн. пені за Договором зберігання, 6 032,53 грн. штрафу за Договором зберігання, 1 139,75 грн., 3 % річних за Договором зберігання, 14 993,38 грн. інфляційних втрат за Договором зберігання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.3. Договору зберігання за несвоєчасне відшкодування депонентові збитків, зберігач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, від розміру своєчасно не відшкодованих збитків, за кожний день прострочення, а за прострочення більше ніж на 15 календарних днів, окрім пені, - штраф у розмірі 10 % розміру своєчасно не відшкодованих збитків.

Відповідно до пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу за Договором зберігання, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 390,44 грн. пені та 3 589,66 грн. штрафу від розміру своєчасно не відшкодованих збитків за розрахунком суду.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 250,78 грн. 3 % річних та 11 848,22 грн. інфляційних втрат.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором поставки, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 41 681,56 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.1. Договору поставки строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору поставки на момент розгляду справи настав.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, ІНК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО" заборгованості за Договором поставки у розмірі 41 681,56 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 316,31 грн. пені за Договором поставки, 1 150,63 грн. 3 % річних за Договором поставки, 14 996,26 грн. інфляційних втрат за Договором поставки, 4 168,26 грн. штрафу за Договором поставки.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до пункту 7.2. Договору поставки за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, від вартості не оплаченого/несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати/несплати. За порушення строку оплати товару більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець додатково до пені та не виключаючи її, сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % вартості своєчасно не оплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 933,55 грн. за розрахунком суду.

Перевіривши розрахунок 1 150,63 грн. 3 % річних за Договором поставки, 14 996,26 грн. інфляційних втрат за Договором поставки, 4 168,26 грн. штрафу за Договором поставки, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 35 896,58 грн. заборгованості, 390,44 грн. пені, 3 589,66 грн. штрафу, 250,78 грн. 3 % річних, 11 848,22 грн. інфляційних втрат за Договором зберігання, 41 681,56 грн. заборгованості, 4 933,55 грн. пені, 1 150,63 грн. 3 % річних, 14 996,26 грн. інфляційних втрат, 4 168,26 грн. штрафу за Договором поставки.

Позивачем також заявлено вимогу про покладення на відповідача 5000,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи та витрат, пов'язаних з представництвом позивача під час судового розгляду, розміри яких позивач просив визначити на підставі відповідних документів (квитків, чеків тощо).

Так, відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В якості доказів понесення вказаних витрат представником позивача надано Договір підряду від 10.01.2014 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "ІнтерМікро Дельта, ІНК" та Помазкіним А.Є. та копії проїзних документів.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи та витрат, пов'язаних з представництвом позивача під час судового розгляду задоволенню не підлягає.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО" (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30, ідентифікаційний код 36903552) на користь Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, ІНК" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, буд. 24, ідентифікаційний код 19133330) 35 896 (тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 58 коп. заборгованості, 390 (триста дев'яносто) грн. 44 коп. пені, 3 589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 66 коп. штрафу, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 78 коп. 3 % річних, 11 848 (одинадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 22 коп. інфляційних втрат за Договором зберігання, 41 681 (сорок одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 56 коп. заборгованості, 4 933 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 55 коп. пені, 1 150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн. 63 коп. 3 % річних, 14 996 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4 168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн. 26 коп. штрафу за Договором поставки, 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 12 коп. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.06.2015

Суддя С.В. Стасюк