Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/13791/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/13791/15

За позовом Фізичної особи - підприємця Горовенка Володимира Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Бар" про стягнення 7 195,90 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Марченко О.О. (дов. № 01-Д від 01.05.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа - підприємець Горовенко Володимир Вікторович (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Бар" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 7 195,90 грн., в тому числі 5 414,30 грн. основного боргу, 628,65 грн. пені, 53,85 грн. 3 % річних, 1 099,10 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 103 від 11.11.2014 року в частині здійснення оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/13791/15 та призначено справу до розгляду на 02.07.2015 року.

В судовому засіданні 02.07.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.06.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12 на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові. Факт отримання направленої кореспонденції підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 року між Фізичною особою - підприємцем Горовенко Володимиром Вікторовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейлі Бар" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 103 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Ціна за одиницю товару по кожній окремій поставці визначається сторонами і вказується у рахунку-фактурі або у видатковій накладній продавця (пункт 2.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться згідно рахунку-фактури або видаткових накладних на товар отриманих від продавця.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата за поставлений товар згідно умов цього Договору здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлено на адресу відповідача товару на загальну суму 5 414,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 495 від 26.12.2014 року на суму 628,04 грн., видатковою накладною № 520 від 31.12.2014 року на суму 3 754,16 грн., видатковою накладною № 20 від 09.01.2015 року на суму 1 032,10 грн.

Позивач зазначає, що позивач свої зобов`язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 5 414,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 103 від 11.11.2014 року в частині здійснення оплати поставленого товару.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5 414,30 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата за поставлений товар згідно умов цього Договору здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця протягом 7 календарних днів з дати відвантаження товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 5.2. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 414,30 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 414,30 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 628,65 грн. пені, 53,85 грн. 3 % річних, 1 099,10 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.2. Договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, продавець має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% за кожен день несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені та інфляційних втрат з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що розмір пені та інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 628,65 грн. пені, 1 099,10 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 48,87 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Горовенка Володимира Вікторовича задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Бар" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 36858641) на користь Фізичної особи - підприємця Горовенка Володимира Вікторовича (02166, м. Київ, вул. Жукова, буд. 45, кв. 317, ідентифікаційний код 3042718371) 5 414 (п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 30 коп. основного боргу, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 65 коп. пені, 1 099 (одну тисячу дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 48 (сорок вісім) грн. 87 коп. 3 % річних, 1 825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 74 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2015

Суддя С.В. Стасюк