Рішення

від 09.07.2015 по справі 910/11344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа №910/11344/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіон Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф3"

про стягнення 287 113,61 грн.

Суддя Стасюк С. В.

Представники сторін:

Від позивача Бичек В. А. (дов. б/н від 01.04.2015)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будрегіон Плюс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф3" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 287 113,61 грн., з яких 265 742, 34 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 8 018, 42 грн. 3 % річних, 13 352, 85 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором субпідряду № 1609/Ст-н від 16.09.2013 в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 порушено провадження у справі № 910/11344/15, слухання справи призначено на 02.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 розгляд справи було відкладено на 25.06.2015, у зв'язку з неявкою сторін, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи, у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

09.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.

В судове засідання 09.07.2015 представник позивача з'явився та надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.06.2015 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 60 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЗ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будрегіон Плюс" (підрядник) було укладено договір субпідряду № 1609/Ст-Н на виконання робіт на об'єкті замовника "Завершення будівництва будівлі банку по вул. Артема, 17 у Шевченківському районі м. Києва" (надалі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1. ст. 1.1. договору підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт з облаштування стяжок підлоги 40 мм та 80 мм відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт, у визначені договором строки, та передати виконані роботи замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних підрядником робіт.

Згідно пп. 1.1. п. 1 ст. 1.4. договору замовник здійснює передплату за матеріали у розмірі, визначеному графіком фінансування виконання комплексу робіт з облаштування стяжок підлоги на об'єкті "Завершення будівництва будівлі банку по вул. Артема, 17 у Шевченківському районі м. Києва" (Додаток № 3 від 16.09.2013).

Відповідач здійснив передплату вартості матеріалів у вересні 2013 року у розмірі 40 000, 00 грн. та у жовтні 2013 року у розмірі 150 000,00 грн., з порушенням графіку фінансування будівництва.

За змістом п. п. 1, 2, 4 ст. 1.9. договору прийом-передача фактично виконаних робіт оформлюється двосторонніми актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (ф. КБ-2в, ф. КБ-3). Акти виконаних робіт повинні подаватися не пізніше 23-го числа звітного місяця. Замовник зобов'язаний розглянути надані підрядником акти виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх надання та (або) прийняти виконані роботи, або надати підряднику письмову мотивовану відмову у прийнятті виконаних робіт із зазначенням переліку виявлених недоліків. Прийом-передача виконаних робіт за Договором в цілому здійснюється сторонами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту завершення Підрядником виконаних робіт у повному обсязі і оформлюється кінцевим актом виконаних робіт.

Так, у жовтні 2013 року позивачем було складено, підписано та передано відповідачу акт за формою № КБ-2в № 1 та довідку за формою № КБ-3 за жовтень місяць 2013 року на суму 311 614,51 грн.; у листопаді 2013 року позивачем було складено, підписано та передано відповідачу акт за формою № КБ-2в № 2 та довідку за формою № КБ-3 за листопад місяць 2013 року на суму 185 046,58 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи . Відповідно до зазначених документів загальна вартість виконаних позивачем робіт у жовтні та листопаді 2013 року становить 496 661,09 грн.

Відповідач прийняв виконані позивачем роботи без зауважень у жовтні 2013 року - 31.10.2013, у листопаді 2013 року - 29.11.2013, про що свідчать підписані відповідачем акти за ф. КБ-2в та довідки за ф. КБ-3.

Згідно пп. 1.2 та пп. 1.3 п. 1 ст. 1.4. договору та додатку № 3, проміжна оплата фактично виконаних робіт здійснюється замовником у кінці кожного календарного місяця на підставі актів виконаних робіт, підписаними сторонами. Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником по фату виконаних робіт та після підписання кінцевого акту приймання-передавання, яким підтверджується виконання підрядником робіт у повному обсязі за договором. Підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами є акт виконаних робіт, яким підтверджується виконання усіх робіт за договором у повному обсязі (п. 4 ст. 1.9. договору).

Пунктом 3 статті 1.13. договору передбачено, що у разі прострочення оплати замовником виконаних підрядних робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за весь період прострочення, але не більше 10 % (десяти відсотків) від вартості неоплачених в строк робіт.

Сума передплати вартості матеріалів у розмірі 190 000,00 грн., згідно викладеного в позовній заяві, була зарахована позивачем в оплату вартості виконаних робіт згідно акту виконаних робіт № 1 за жовтень 2013 року, сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним актом, за розрахунком позивача становить 121 614,51 грн.

04.12.2013 відповідач частково здійснив оплату виконаних позивачем робіт згідно акту виконаних робіт № 2 за листопад 2013 року у розмірі 100 000,00 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним актом, за розрахунком позивача, становить 85 046,58 грн.

26.02.2015 позивач надіслав на поштову адресу відповідача претензію б/н від 26.02.2015 з проханням погасити заборгованість з оплати вартості виконаних робіт згідно договору субпідряду № 1609/Ст-Н від 16.09.2013, яка була залишена ним без відповіді та задоволення. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем, за розрахунком позивача, станом на 28.02.2015 становить 206 661, 09 грн.

Відповідачем твердження позивача не спростовані. Матеріали справи доказів погашення відповідачем заборгованості за договором в розмірі 206 661, 09 грн. та/або в будь - якому іншому розмірі не містять.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 265 742, 34 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції за загальний період прострочення з 01.11.2013 по 28.02.2015, 8 018, 42 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 01.11.2013 по 28.02.2015, 13 352, 85 грн. пені за період прострочення з 01.11.2013 по 31.05.2014.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір субпідряду № 1609/Ст-Н від 16.09.2013 за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, відповідно до умов договору замовник розраховується за фактично виконані роботи у кінці кожного календарного місяця на підставі актів виконаних робіт, підписаними сторонами.

Враховуючи п. 1.2. договору по акту за жовтень 2013 року відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу 311 614, 51 грн. у кінці місяця жовтень 2013 року, тобто до 31.10.2013 включно, по акту за листопад 2013 року відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу 185 046, 58 грн., тобто до 30.11.2013 включно.

На підставі наявних документів в матеріалах справи та положень укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що по акту за жовтень 2013 року відповідач розрахувався частково за рахунок передплати на суму 190 000, 00 грн., по акту за листопад 2013 року - частково за рахунок платежу здійсненого 04.12.2013 на суму 100 000, 00 грн.

Отже, заборгованість відповідача по актам за жовтень 2013 та листопад 2013 року склала 206 661, 09 грн. (496 661, 09 - 190 000, 000 - 100 000, 00 = 206 661, 09).

Доказів виконання відповідачем його обов'язку визначеного п.п. 1.2 п. 1 ст. 1.4. договору матеріали справи не містять, відповідно суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача зазначеного зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 173 ГК України якщо один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 206 661, 09 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 206 661, 09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних робіт, у відповідності до п.п. 1.2 п. 1 ст. 1.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 206 661, 09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3 ст. 1.13 договору передбачена відповідальність замовника за порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожний день такого прострочення.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за прострочення оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону, в тому числі положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам договору, оскільки обраховані позивачем розміри пені не перевищують дозволені до стягнення згідно з указаним законом та договором.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача задовольняються судом повністю, стягненню з відповідача на користь позивача належить сума основного зобов'язання з урахуванням індексу інфляції в розмірі 265 742, 34 грн., 8 018, 42 грн. 3 % річних та 13 352, 85 грн. пені.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіон Плюс" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф3" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 60; ідентифікаційний код 35084807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіон Плюс" (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 4, кв. 239; ідентифікаційний код 38611450) 265 742 (двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 34 коп. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 8 018 (вісім тисяч вісімнадцять) грн. 42 коп. 3 % річних, 13 352 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 85 коп. пені та 5 742 (п'ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 28 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2015

Суддя С.В. Стасюк