Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/14440/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/14440/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» стягнення заборгованості в розмірі 209 828 грн. 74 коп. Представники:

від Позивача: Садовникова Д.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 209 828 грн. 74 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 14.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» (Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу №14/04, відповідно до умов якого Продавець зобов»язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов»язався прийняти й оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором, кількість, асортимент, ціна товару, строки передачі й оплати, місце поставки товару визначаються додатками до даного Договору, що є невід»ємними частинами. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він перерахував грошові кошти у загальному розмірі 871 971 грн. 14 коп., проте Відповідачем всупереч умовам Договору було поставлено товар на загальну суму в розмірі 700 079 грн. 18 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» в розмірі 171 891 грн. 96 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» 3% річних у розмірі 1 218 грн. 19 коп. та інфляційні у розмірі 27 992 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 8 725 грн. 81 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/14440/15, судове засідання призначено на 18.06.2015 р.

18.06.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2015 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати докази на підтвердження здійснення попередньої оплати за Договором купівлі-продажу №14/04 від 14.04.2014 року;

2) Відповідача надати докази на підтвердження здійснення поставки товару протягом 5 днів з моменту отримання попередньої оплати за Договором купівлі-продажу №14/04 від 14.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року відкладено розгляд справи на 02.07.2015 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

26.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2015 року.

02.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2015 року.

02.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 22.07.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 22 липня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/14440/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» є 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 5.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/14440/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

14.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» (Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу №14/04, відповідно до умов якого Продавець зобов»язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов»язався прийняти й оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором, кількість, асортимент, ціна товару, строки передачі й оплати, місце поставки товару визначаються додатками до даного Договору, що є невід»ємними частинами.

Згідно з п.2.2 Договору перехід права власності на товар від Продавця Покупцю відбувається в момент передачі накладної проти довіреності Покупця.

Відповідно до п.2.7 Договору відвантаження товару здійснюється не пізніше 5 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Товару Продавець виплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р. У випадку, якщо за закінченням строку дії Договору не буде здійснений розрахунок між сторонами, дія Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань за Договором. (п.п.10.1, 10.2 Договору)

Додатком №1 до Договору купівлі - продажу №14/04 від 14.04.2014 року Сторони погодили, що загальна вартість партії товару становить 110 800 грн. 00 коп. Продавець зобов»язався передати Покупцю партію товару до 20.04.2014 р., а Покупець прийняти й оплатити партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №14/04 від 14.04.2014 року Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 871 971 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою про обороти грошових коштів №430/118-2 від 01.07.2015 р., виданою ПАТ «ВТБ Банк»

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем всупереч умовам Договору було поставлено товар на загальну суму в розмірі 700 079 грн. 18 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» в розмірі 171 891 грн. 96 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» 3% річних у розмірі 1 218 грн. 19 коп. та інфляційні у розмірі 27 992 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 8 725 грн. 81 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №14/04 від 14.04.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №14/04 від 14.04.2014 року Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 871 971 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою про обороти грошових коштів №430/118-2 від 01.07.2015 р., виданою ПАТ «ВТБ Банк»

Як встановлено Судом, Відповідачем було поставлено Товар на загальну суму лише в розмірі 700 079 грн. 18 коп., що підтверджується залізничними накладними та відомостями вагонів, що перевозяться маршрутом (групою) по одній накладній.

За таких підстав, Суд зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» за Договором купівлі - продажу №14/04 від 14.04.2014 року становить 171 891 грн. 96 коп.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Однак, Суд звертає уваги, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» в розмірі 171 891 грн. 96 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не поставив товар та не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 171 891 грн. 96 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив Суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочки поставки з 30.04.2014 р. по 17.09.2014 р. в розмірі 8 725 грн. 81 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно з нормою ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойкм. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань.

Частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Так, в постановах Верховного Суду України від 06.12.10 р. № 42/562 та від 20.12.10 р. № 06/113-38 зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов»язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, предбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, та якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов»язання, пов»язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відношенні розмір штрафу.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Товару Продавець виплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання та враховуючи обов»язковість рішень Верховного Суду України, Суд вважає, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 8 725 грн. 81 коп. за загальний період з 30.04.2014 р. по 17.09.2014 р.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 30.04.2014 р. по 17.09.2014 р. у розмірі 1218 грн. 19 коп. та інфляційні у розмірі 27 992 грн. 78 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд зазначає, що стягнення з Відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року по справі №3-90гс14.

За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» в частині стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 30.04.2014 р. по 17.09.2014 р. у розмірі 1218 грн. 19 коп. та інфляційних у розмірі 27 992 грн. 78 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіоніка» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 30370004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метапромсервіс» (03151, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 66, Ідентифікаційний код юридичної особи 35965602) 171 891 (сто сімдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто одну) грн. 96 (дев'яносто шість) коп., пеню у розмірі 8 725 (вісім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. та судовий збір у розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 36 (тридцять шість) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин