Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/14162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/14162/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД»

про стягнення заборгованості в розмірі 100 309 грн. 08 коп.

Представники:

від Позивача: Кузьменко Н.Ф. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 100 309 грн. 08 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 25.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» (Покупець) було укладено Договір поставки №206290/1839/12, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався протягом чинності цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього Договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору на підставі видаткової накладної №26390340 він здійснив поставку товару на суму в розмірі 71 362 грн. 02 коп., проте Відповідачем неналежним чином виконуються умови Договору в частині своєчасної та повної оплати. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» становить 71 362 грн. 02 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» інфляційні у розмірі 17 054 грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 903 грн. 27 коп. та пеню у розмірі 10 989 грн. 75 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/14162/15, судове засідання призначено на 18.06.2015 р.

18.06.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причин неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.06.2015 року не виконали.

В судовому засіданні представник позивача подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ".

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних із зазначенням дати початку та закінчення нарахування;

2) Відповідача надати докази на підтвердження здійснення оплати заборгованості в розмірі 71 362,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року відкладено розгляд справи на 02.07.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

02.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причин неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав розрахунок суми боргу на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 22.07.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 22 липня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/14162/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» є 01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 14-В.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/14162/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

25.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» (Покупець) було укладено Договір поставки №206290/1839/12, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався протягом чинності цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього Договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2000. Пунктом поставки товарів за даним Договором є склад Покупця.

Адреса складу: м. Київ, проспект Брест - Литовський, 8-а.

Згідно з п.4.1 Договору строк поставки складає 5 (п'ять) робочих днів після погодження заявки Покупця.

Поставка партій товарів здійснюється згідно із погодженою Постачальником заявкою Покупця, наданою Постачальнику засобами електронного чи факсимільного зв'язку або іншим зручним способом, погодженим Сторонами. (п.4.2 Договору)

Пунктом 4.5 Договору передбачено, шо передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, угоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана Покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником.

Відповідно до п.7.2 Договору вартість товару, що входить у партію поставки, вказана у видатковій накладній на поставку, є дійсною на момент поставки і може змінитися на момент оплати в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Таким показником Сторони погодили вважати міжбанківський курс гривні плюс 3 (три) відсотки по відношеншо до долару США.

Згідно з п.8.1 Договору Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару Постачальником.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену партію товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Договір чинний до 31 грудня 2013 року включно, але у всякому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. В зв'язку із закінченням чинності цього договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається подовженим на невизначений строк, але кожна із сторін має право припинити його дію, письмово попередивши про це не пізніше чим за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. (пп.11.1, 11.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №206290/1839/12 від 25.12.2012 року Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на суму в розмірі 71 362 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною №26390340 від 13.11.2014 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем неналежним чином виконуються умови Договору в частині своєчасної та повної оплати. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» становить 71 362 грн. 02 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» інфляційні у розмірі 17 054 грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 903 грн. 27 коп. та пеню у розмірі 10 989 грн. 75 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №206290/1839/12 від 25.12.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №206290/1839/12 від 25.12.2012 року Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв товар на суму в розмірі 71 362 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною №26390340 від 13.11.2014 року, яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не була здійснена оплата за отриманий товар у повному обсязі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «МТІ» в розмірі 71 362 грн. 02 коп. за Договором поставки №206290/1839/12 від 25.12.2012 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 71 362 грн. 02 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 28.11.2014 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 903 грн. 27 коп. та інфляційні в розмірі 17 054 грн. 04 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №206290/1839/12 від 25.12.2012 року за загальний період прострочки з 28.11.2014 р. по 30.04.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 903 грн. 27 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 28.11.2014 року по 30.04.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 28.11.2014 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 17 054 грн. 04 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також Позивач стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 28.11.2014 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 10 989 грн. 75 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену партію товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 28.11.2014 року по 30.04.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 10 989 грн. 75 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 28.11.2014 року по 30.04.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 71 362 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 903 грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 17 054 грн. 04 коп. та пеня в розмірі 10 989 грн. 75 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТІС ТРЕЙД» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 14-В, Ідентифікаційний код юридичної особи 38105384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (01023, м.Київ, БУЛ.ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 13669756) заборгованість у розмірі 71 362 (сімдесят одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 02 (дві) коп., 3% річних у розмірі 903 (дев'ятсот три) грн. 27 (двадцять сім) коп., інфляційні у розмірі 17 054 (сімнадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 04 (чотири), пеню у розмірі 10 989 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 75 (сімдесят п'ять) та судовий збір у розмірі 2 006 (дві тисячі шість) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин