Рішення

від 23.07.2015 по справі 911/2642/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа № 911/2642/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-КА», м. Черкаси до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Київська обл., м. Бровари про стягнення коштів, за участю представників:

позивача:Костін М.К., довіреність б/н від 22.06.2015 року; відповідача:Корчук О.В., довіреність №20-01/02 від 20.01.2015 року; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-КА» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач) про стягнення 26 849,75 грн. основного боргу, 648,81 грн. 3% річних, 14 195,15 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати наданих послуг з організації, виконання перевезень автомобільним транспортом небезпечних вантажів за договором №17/04/14 на транспортно-експедиційне обслуговування від 17.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.07.2015 року.

У судовому засіданні 02.07.2015 року було оголошено перерву на 09.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 23.07.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 року між державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІ-КА» (експедитор) було укладено договір №17/04/14 на транспортно-експедиційне обслуговування (договір), згідно п. 1.1 якого, замовник замовляє, а експедитор власними силами та власним транспортом надає послуги з організації, виконання перевезень автомобільним транспортом небезпечних вантажів.

Відповідно до п. 4.1. договору, після надання послуги по кожному конкретному перевезенню експедитор надає акт прийому-передачі наданих послуг.

Згідно п. 4.6. договору, оплата послуг експедитора здійснюється протягом 10 (десяти) банківський днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2014 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на виконання вимог договору, надав відповідачу транспортні послуги на суму 26 849,75 грн., що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) №1 від 01.07.2014 року на суму 3 752,36 грн., актом здачі-приймання (надання послуг) №2 від 02.07.2014 року на суму 770,28 грн., актом здачі-приймання (надання послуг) №3 від 04.07.2014 року на суму 9 045,29 грн., актом здачі-приймання (надання послуг) №4 від 06.07.2014 року на суму 6 833,48 грн., актом здачі-приймання (надання послуг) №5 від 08.07.2014 року на суму 6 448,34 грн., які підписані відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних актах вартості, кількості та якості наданих послуг, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем наданих послуг, визначених у актах надання послуг, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 26 849,75 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором №17/04/14 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором №17/04/14 на транспортно-експедиційне обслуговування від 17.04.2014 року у вигляді боргу у сумі 26 849,75 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором №17/04/14 на транспортно-експедиційне обслуговування від 17.04.2014 року у вигляді боргу у сумі 26 849,75 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 14 195,15 грн. інфляційних втрат та 648,81 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-КА» (18007, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 193/2, оф. 7, код 38764592) 26 849 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 75 коп. боргу, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 81 коп. 3% річних, 14 195 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 28.07.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак