Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/15394/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/15394/15

За позовом Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу»

про стягнення 55 389,33 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Колінько І.В. - дов. № 04/01-13/361 від 25.06.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» про стягнення 55 389,33 грн. заборгованості (з яких: 30 300,00 грн. - основний борг, 3 834,54 грн. - пеня, 2 409,53 грн. - три відсотки річних, 18 845,26 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору № 148/2012 від 05.12.2012 р. щодо оплати послуг по організації та проведенню замовником 05.03.2013 р. концерту Дениса Майданова.

Ухвалою суду від 17.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) було порушено провадження у справі № 910/15394/15 та призначено її розгляд на 08.07.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2015 р. повідомив суду про те, що не готовий до судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 08.07.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 17.06.2015 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2015 р., керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відклав розгляд справи на 22.07.2015 р. та повторно зобов'язав сторін надати суду певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2015 р. надав суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні; надав документи на виконання вимог ухвал суду, які залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення по суті справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2015 р. повторно не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку - конверт з кореспонденцією для відповідача повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04210, м. Київ, вулиця Героїв Сталінграду, 18-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників зазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Національний палац мистецтв «Україна» (надалі - палац) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» (надалі - замовник) було укладено договір № 148/2012 від 05.12.2012 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого палац зобов'язується надати послуги по організації та проведенню замовником 05.03.2013 р. концерту Дениса Майданова (надалі - захід), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити палацу зазначені послуги.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість послуг за договором становить 191 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 31 866,67 грн.

У відповідності до п. 2.2.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.02.2013 р. до даного договору, замовник здійснює попередню оплату в розмірі 39 200,00 грн. до 19.12.2012 р. Решту суми вартості послуг, зазначеної в п. 2.1. договору замовник сплачує до 05.05.2013 р.

Пунктом 2.2.3. договору визначено, що всі розрахунки проводяться шляхом перерахування на поточний рахунок палацу суми договору, вказаної в п. 2.1. даного договору. у платіжному дорученні про призначення платежу вказується: «за проведення заходу 05.03.2013 р. згідно договору № 148/2012».

Надані палацом послуги приймаються замовником по акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.5. договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг надається палацом замовнику протягом 3-х днів з моменту завершення надання послуг (п. 2.5.1. договору).

Якщо протягом 5-ти банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі наданих послуг замовник не підписав зазначений акт та не подав письмової мотивованої відмови від його підписання, послуги вважаються наданими палацом у повному обсязі та прийнятими замовником (п. 2.5.2. договору).

У відповідності до п. 5.2. договору, замовник сплачує палацу пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати суми вартості послуг, вказаних у договорі, а також відшкодовує усі збитки, спричинені палацу несвоєчасним виконанням замовником своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі.

За умовами п. 9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Представник позивача пояснив суду, що ним на виконання вищевказаних умов договору було надані в повному обсязі послуги по організації та проведенню замовником 05.03.2013 р. концерту Дениса Майданова, замовник прийняв зазначені послуги, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-148/12 від 05.03.2013 р. Зауважень та претензій з боку відповідача щодо належного виконання організаційних послуг не надходило.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих за спірним договором послуг виконав неналежним чином, сплативши частину вартості послуг у розмірі 160 900,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень.

29.07.2014 р. директор ТОВ «Івент Агенція «Констант Шоу» К.М. Марченко написав лист (№ 04-2 вх/57 від 30.07.2014 р.), в якому зобов'язувався до 01.09.2014 р. сплатити решту заборгованості, яка виникла за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р.

Однак, станом на 26.05.2015 р. заборгованість відповідача за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р. у розмірі 30 300,00 грн. залишилась несплаченою.

За таких обставин Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» про стягнення 55 389,33 грн. заборгованості (з яких: 30 300,00 грн. - основний борг, 3 834,54 грн. - пеня, 2 409,53 грн. - три відсотки річних, 18 845,26 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору № 148/2012 від 05.12.2012 р. щодо оплати послуг по організації та проведенню замовником 05.03.2013 р. концерту Дениса Майданова.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» основного боргу в розмірі 30 300,00 грн. за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» про стягнення 30 300,00 грн. основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» 18 845,26 грн. інфляційних втрат за період з 06.05.2013 р. до 26.05.2015 р. та 2 409,53 грн. трьох відсотків річних за період з 06.05.2013 р. до 26.05.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 18 845,26 грн. інфляційних втрат за період з 06.05.2013 р. до 26.05.2015 р. та 2 409,53 грн. трьох відсотків річних за період з 06.05.2013 р. до 26.05.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 834,54 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р. за період з 06.05.2013 р. до 05.11.2013 р.

У відповідності до п. 5.2. договору, замовник сплачує палацу пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати суми вартості послуг, вказаних у договорі, а також відшкодовує усі збитки, спричинені палацу несвоєчасним виконанням замовником своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 834,54 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 148/2012 від 05.12.2012 р. за період з 06.05.2013 р. до 05.11.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція «Констант Шоу» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 18-А, код ЄДРПОУ 35018399) на користь Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 103, код ЄДРПОУ 02221461) 30 300 (тридцять тисяч триста) грн. 00 коп. основного боргу, 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 54 коп. пені, 2 409 (дві тисячі чотириста дев'ять) грн. 53 коп. трьох відсотків річних, 18 845 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 26 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина