Рішення

від 23.07.2015 по справі 912/1660/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 рокуСправа № 912/1660/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянув матеріали справи №912/1660/15 від 12.05.2015

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кіровоградської міської ради

про зобов'язання укласти договір земельного сервітуту

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 995 від 22.07.2015;

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 627 від 28.05.2015;

від відповідача - Чернявська Ю.І., довіреність № б/н від 10.10.2014;

від третьої особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" про зобов'язання відповідача укласти договір земельного сервітуту, за яким товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" надає право на обмежене безоплатне користування (сервітуту) земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1. 25.05.2009 Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 строком на 20 років. Пунктом 8 вказаного договору передбачено обмеження для використання земельної ділянки у вигляді укладання договору сервітуту для проїзду та проходу по наявному шляху з фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 490,10 кв.м. по пр. Правди, 1 у м.Кіровограді. Проте, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, договір сервітуту укладено не було.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідачем 25.05.2015 подано відзив на позову, у відповідності до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, з твердженням відповідача, жодних звернень, пропозицій та претензій щодо укладення договору земельного сервітуту від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" не надходило.

Третьою особою - Кіровоградською міською радою 28.05.2015 подано заяву про розгляд даної справи за відсутності представника. Крім того, заявою від 09.06.2015 Кіровоградською міською радою повідомлено суд про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог.

08.06.2015 позивачем подано доповнення до позовної заяви, у яких наведено зміст умов договору земельного сервітуту, який просить укласти позивач, та викладено вимогу про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення металевих контейнерів та обмежувальних споруд, розташованих в зоні дії сервітуту фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та надати вільний доступ до користування території сервітуту фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з можливістю проїзду будівельної техніки та монтажу металевих конструкцій на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Господарський суд звертає увагу учасників судового процесу, що чинними нормами господарського процесуального законодавства не передбачено подання заяв про доповнення позову. Фактично, в заяві, поданій позивачем до суду 08.06.2015, в частині вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, йдеться про доповнення позовних вимог, що є предметом спору, новою вимогою, тобто фактично йдеться про подання ще одного позову.

З огляду на викладене, враховуючи положення пунктів 3.11., 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 з послідуючими змінами, господарський суд не приймає до розгляду заяву позивача про доповнення позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Що стосується наведеного в заяві змісту договору сервітуту, господарський суд бере його до уваги, оскільки вказаний текст договору позивачем було додано до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішує даний спір за позовними вимогами, викладеними в позові з врахуванням наведеного тексту угоди.

Крім того, в судовому засіданні 23.07.2015 представником позивача подано клопотання про призначення технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи перебувають на території сервітуту та на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та металеві контейнери?

- які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку?

Згодом в судовому засіданні представник позивача повідомив про підтримання лише першого питання, яке позивач просить поставити на вирішення експерта, в той час як друге просить залишити без розгляду.

Господарський суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У поданому клопотанні позивачем не обґрунтовано, застосування яких саме спеціальних знань потребує встановлення факту наявності (відсутності) огорожі та металевих контейнерів на земельній ділянці, належній позивачу. Разом з тим, враховуючи предмет спору у даній справі, обставини щодо наявності чи відсутності сторонніх предметів на території сервітуту та земельної ділянки, належної позивачеві, взагалі не входять до предмета доказування та не впливають на суть спору.

Господарський суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши присутніх в судових засіданнях представників позивача та відповідача, встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 92,79 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 09.03.2005 (а.с. 47).

Земельна ділянка набута у власність позивачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.02.2005, укладеного Кіровоградською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 48-49).

Підпунктом 1.1.2 вказаного договору встановлено, зокрема обтяження щодо земельної ділянки, а саме: передбачити в технічній документації встановлення земельного сервітуту з ВАТ "Кіровоградавтотранс".

07.04.2005 приватним підприємцем ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Кіровоградавтотранс" укладено договір земельного сервітуту №1, за умовами якого ВАТ "Кіровоградавтотранс" надає приватному підприємцю ОСОБА_1 право на обмежене безоплатне користування (сервітут) земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а приватний підприємець ОСОБА_1 зобов'язується використовувати наданий сервітут на умовах та в строки, які встановлені цим договором.

Пунктом 2.1 договору земельного сервітуту встановлено строк його дії до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ВАТ "Кіровоградавтотранс" та Кіровоградської міською радою.

25.05.2009 між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" (Орендар) укладено договір оренди землі №122, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 12.03.2009 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгово-розважального комплексу, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

У відповідності до п. 3 договору оренди, його укладено на 20 років.

Пунктом 8 вказаного договору встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, зокрема, укладення договору сервітуту для проїзду та проходу по наявному шляху з ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 490,10 кв.м. по АДРЕСА_1.

Доказів укладення відповідного договору сторонами у справі до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 27.11.2014 позивач звертався до відповідача та Кіровоградської міської ради з проханням укласти з ним договір земельного сервітуту. Проте, вказане звернення, залишено відповідачем без відповіді.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у можливості обмеженого використання чужого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Так, відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 395 Цивільного кодексу України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут). За своїм змістом сервітут є правом на чужу річ і його сутність полягає у обмеженому користуванні чужою річчю у межах та спосіб встановлених законом чи договором між сервітуарієм та власником речі.

При цьому, статтею 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Також, статтею 404 Цивільного кодексу України визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно такого об'єкта сервітуту, як земельна ділянка, викладені у ст. ст. 98-102 Земельного Кодексу України. Положення Цивільного кодексу України можуть поширюватися на відносини щодо земельного сервітуту лише у тих випадках, коли вони не врегульовані нормами земельного законодавства.

Зокрема, згідно ст. 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

При цьому, статтею 99 вказаного Кодексу передбачено такі види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до приписів статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Вказане кореспондується і зі статтею 100 Земельного кодексу України, відповідно до якої, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов. При цьому, така особа має довести, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна.

Господарський суд враховує дотримання вимог ч. 3 ст. 98 Земельного кодексу України, згідно з якою земельний сервітут має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, з огляду на те, що за умовами п. 8 договору від 25.05.2009 №122 відповідач зобов'язаний укласти договір сервітуту для проїзду та проходу по наявному шляху з ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 490,10 кв.м. по АДРЕСА_1.

Умови сервітуту, визначені позивачем в договорі, доданому до позову, є аналогічними умовам договору сервітуту, що був укладений позивачем з попереднім користувачем земельної ділянки - ВАТ "Кіровоградавтотранс". При цьому додатком вказаного договору є план (схема) орендованої земельної ділянки, затверджена начальником Кіровоградського міського управління земельних ресурсів, з визначеною земельною ділянкою ПП ОСОБА_1 та зоною дії сервітуту для паркування та заїзду-виїзду транспортних засобів підприємця ОСОБА_1

Заперечень щодо зони дії сервітуту від відповідача у даній справі до суду не надходило.

При вирішенні даного спору господарським судом взято до уваги також те, що в частині 2 статті 402 Цивільного кодексу України йдеться про можливість встановлення земельного сервітуту договором між особою, яка вимагає його встановлення, та володільцем земельної ділянки, а не виключно з власником земельної ділянки. Той факт, що відповідач як землекористувач є легітимним володільцем вказаної земельної ділянки, встановлений судом та не заперечується позивачем.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" про зобов'язання укласти договір сервітуту є обґрунтованими. Поряд з тим, господарський суд зазначає, що зміст п. 2.1 та 7.1 договору є таким, що не відповідає приписам ч.2 ст.187 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим господарський суд вважає за необхідне визначити початок дії договору з дня набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Таким чином, позов у даній справі підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та вважати укладеним договір земельного сервітуту наступного змісту:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" в особі генерального директора Табалова Андрія Олександровича, що діє на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 24.09.2008 року за № 4441050005004584, іменоване далі Сторона 1, з однієї сторони та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, іменований далі - Сторона 2, з іншої сторони, при сумісному згадуванні - Сторони, керуючись ст. ст. 98-102 Земельного кодексу України, уклали цей Договір про наступне:

1. Предмет Договору

1.1. Сторона 1 надає Стороні 2 право на обмежене безоплатне користування (сервітут) земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Кіровоград, проспект Правди, 1 (надалі - ділянка), а Сторона 2 зобов'язується використовувати наданий сервітут на умовах та в строки, які встановлені цим договором.

1.2. Сервітутом встановлюється право проходу та проїзду на транспортних засобах по наявному на ділянці шляху.

1.3. Межі ділянки визначені на плані земельного сервітуту, який є невід'ємною частиною цього Договору.

1.4. Сервітут здійснюється Стороною 2 способом, найменш обтяжливим для ділянки.

2. Строк дії Договору

2.1. Цей Договір діє з моменту набрання рішення законної сили до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, проспект Правди,1, укладеного між Стороною 1 та Кіровоградською міською радою.

3. Обов'язки Сторін

3.1. Сторона 1 за цим Договором зобов'язується:

3.1.1. надавати необхідну допомогу для встановлення сервітуту на ділянці, вказаній в п.1.3. цього Договору;

3.1.2. надати Стороні 2 можливість здійснювати сервітут у порядку, встановленому цим Договором.

3.2. Сторона 1 вправі вимагати припинення сервітуту, якщо зникнуть підстави за яких він був встановлений.

3.3. Сторона 2 зобов'язується:

3.3.1. здійснювати сервітут у порядку, встановленому цим Договором;

3.3.2. при настанні обставин, вказаних в п.2.1. цього Договору, припинити здійснення сервітуту та провести всі необхідні дії для реєстрації цього припинення у встановленому законодавством порядку.

4. Відповідальність Сторін

4.1. Сторони за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

5. Припинення дії Сервітуту

5.1. Припинення дії сервітуту відбувається у випадках:

5.1.1. поєднання в одній особі Сторони 2 та власника земельної ділянки;

5.1.2. відмови Сторони 2 від сервітуту;

5.1.3. рішення суду про скасування сервітуту;

5.1.4. закінчення терміну, на який було встановлено сервітут;

5.1.5. невикористання сервітуту протягом трьох років;

5.1.6. порушення власника сервітуту умов користування сервітутом;

у інших випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України.

5.2. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

6. Порядок вирішення спорів

6.1. Всі спори та суперечності, які можуть виникнути між Сторонами з питань виконання умов цього Договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів на підставі діючого законодавства та звичаїв ділового обороту.

6.2. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, Сторони передають спір на вирішення господарського суду.

7. Прикінцеві положення

7.1. Цей Договір набуває юридичної сили з моменту набрання рішенням законної сили.

7.2. Всі зміни та доповнення є невід'ємною частиною цього Договору, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кіровоград" (25013, м.Кіровоград, просп.Правди, 1, код 34894866) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 1218грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 28.07.2015.

Суддя Г.Б. Поліщук