Рішення

від 22.07.2015 по справі 921/530/15-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2015 р.Справа № 921/530/15-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038

до Фермерського господарство "Заричне", с. Новосілка, Бучацький район, Тернопільська область, 48461

про стягнення 51 012, 33 грн - курсової різниці, 3 701, 26 грн - 36 % річних та 3 187, 59 грн - пені за договором поставки.

В судове засідання з'явились:

від позивача: .не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Тернопільської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" подано позов до відповідача Фермерського господарства "Заричне" про стягнення 51 012, 33 грн -курсової різниці, 3 701, 26 грн - 36 % річних та 3 187, 59 грн - пені за договором поставки.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 р. прийнято позовну заяву та призначено її до розгляду на 10.06.2015р.

Ухвалами суду від 22.06.2015р., 06.07.2015р. розгляд справи відкладався відповідно на 06.07.2015р. та 22.07.2015р. з підстав, викладених в них.

В судовому засіданні 06.07.2015 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви (надіслані позивачем на адресу суду).

Представник позивача в судове засідання 22.07.2015 р. не з'явився. Однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами та без його участі (вх.№16480) та клопотання, в якому просить суд припинити провадження у справі №921/530/15-г/15 в частині стягнення курсової різниці на суму 29 000,00 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем та стягнути з ФГ "Заричне " 22 012,33 грн. - курсової різниці; 3 701,25 грн. - 36 % річних; 3 187,59 грн. пені та покласти на відповідача витрати судового збору (вх.№16552).

Також через канцелярію суду подав необхідні документи, які витребовувались ухвалою суду (вх.№13597 від 09.06.2015р.).

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2015р. вкотре не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи).

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції "№18 від 26.12.2011р. встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 22.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

23.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" (надалі, Постачальник) та Фермерським господарством «Заричне» (надалі, Покупець) укладено Договір поставки № ЗР-231/14, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобовязується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Згідно п. 2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості i ціни товару в порівнянні з даними y відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до п. 3.2, п.3.3, п. 3.4, п.3.5 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору. В тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2хВ, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день перерахування коштів; А2 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день підписання відповідного додатку. Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору . Всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.4. договору.

П.3.7 договору до вартості (ціни) товару додатково також включається різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору, розрахована відповідно до п.3.4 договору. На таку різницю в день здійснення Покупцем оплати, Постачальником складається акт та надсилається на адресу Покупця.

Поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у накладній (товарній, товарно-транспортній) (п. п. 6.1, 6.3 договору).

22.05.2014р., 03.06.2014р. та 16.06.2014р. сторони підписали додатки до договору поставки №ЗР-231/14 від 23.05.2014р. згідно яких визначено загальну суму товару та кінцевий строк оплати товару до 30 листопада 2014 року (належно засвідчені копії знаходяться у матеріалах справи).

На виконання умов договору поставки та додатків до договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №4282 від 26.05.2014р. на суму 55 467,84 грн, №4839 від 03.06.2014р. на суму 15 840, 00 грн. та № 5467 від 17.06.2014р. на суму 2 618,88 грн, які скріплені підписами та печатками обох сторін (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач в порушення умов договору поставки та додатків до нього, провів розрахунок за поставлений товар з порушенням погоджених строків оплати, що підтверджується платіжними дорученнями №26 від 27.08.2014р. на суму 33 000,00 грн., №3 від 02.03.2014р. на суму 20 000,00 грн., №4 від 04.03.2014р. на суму 20 000,00 грн., № 7 від 13.03.2014р. на суму 927,00 грн. (належно засвідчені копії знаходяться у матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач договірні зобов'язання виконав з порушенням погоджених строків оплати, внаслідок чого відповідно до п. 3.4 Договору позивачем здійснено розрахунок курсової різниці, який становить 51 012,33 грн.

Позивачем відповідно до п.7.1 договору нараховано відповідачу пеню, яка становить 3 187,59 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Згідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.8 договору позивачем нараховано 36% в розмірі 3 701,26 грн, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №ЗР-231/14 від 23.05.2014 р., згідно умов якого Постачальник (позивач) зобовязується передати у власність Покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобовязується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (п. 1.1 договору)), позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №4282 від 26.05.2014р. на суму 55 467,84 грн, №4839 від 03.06.2014р. на суму 15 840, 00 грн. та № 5467 від 17.06.2014р. на суму 2 618,88 грн, які скріплені підписами та печатками обох сторін (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Згідно п. 2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості i ціни товару в порівнянні з даними y відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до п. 3.2, п.3.3, п. 3.4, п.3.5 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору. В тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2хВ, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день перерахування коштів; А2 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день підписання відповідного додатку. Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору . Всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.4 договору.

П.3.7 договору до вартості (ціни) товару додатково також включається різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору, розрахована відповідно до п.3.4 договору. На таку різницю в день здійснення Покупцем оплати, Постачальником складається акт та надсилається на адресу Покупця.

Поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у накладній (товарній, товарно-транспортній) (п. п. 6.1, 6.3 договору).

22.05.2014р., 03.06.2014р. та 16.06.2014р. сторони підписали додатки до договору поставки №ЗР-231/14 від 23.05.2014р. згідно яких визначено загальну суму товару та кінцевий строк оплати товару - до 30 листопада 2014 року (належно засвідчені копії знаходяться у матеріалах справи).

Однак відповідач в порушення умов договору поставки та додатків до нього провів розрахунок за поставлений товар з порушенням погоджених строків оплати, що підтверджується платіжними дорученнями №26 від 27.08.2014р. на суму 33 000,00 грн., №3 від 02.03.2014р. на суму 20 000,00 грн., №4 від 04.03.2014р. на суму 20 000,00 грн., № 7 від 13.03.2014р. на суму 927,00 грн. (належно засвідчені копії знаходяться у матеріалах справи).

Згідно ст. 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Ст. 533 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 даного наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Аналогічна позиція вбачається з Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно додатків №1, 2, 3 до договору поставки №ЗР-231/14 максимальний курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день їх підписання становить 12,1 грн. за 1 долар США.

Станом на 27.08.2014р. (день сплати відповідачем 33 000,00 грн.) курс долара США становив 14,0000.

Станом на 02.03.2014р. (день сплати відповідачем 20 000,00 грн.) курс долара США становив 27.5000.

Станом на 04.03.2014р. (день сплати відповідачем 20 000,00 грн. ) курс долара США становив 24,0000.

Станом на 13.03.2014р. (день сплати відповідачем 927,00 грн. ) курс долара США становив 21.6500.

Позивач здійснив розрахунок курсової різниці за формулою відповідно до п.3.4 договору, яка становить 51 012,33 грн.

На виконання вимог п.3.7. договору позивач на адресу відповідача 27.04.2015р. надіслав заяву з Актами різниці між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору (курсова різниця) від 02.04.2015р., відповідно до якої позивач просив підписати та надіслати один із примірників акту різниці між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору (курсова різниця) від 02.04.2015р., та зазначив, що у випадку, якщо відповідачем не буде вчинено зазначених дій протягом двох днів з моменту отримання даної заяви, то ТОВ "Імперія-Агро" буде розцінено це як погодження з умовами акту (докази надіслання заяви та Акту знаходяться у матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач договірні зобов'язання виконав з порушенням погоджених строків оплати, внаслідок чого відповідно до п. 3.4 Договору позивачем здійснено розрахунок курсової різниці в розмірі 51 012,33 грн.

Представником позивача 22.07.2015 р. подано суду заяву (вх. №16552), в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення курсової різниці у розмірі 29 000,00 грн. в зв'язку із сплатою її відповідачем (платіжне доручення №14 від 27.05.2015 р.).

Ч. 1-1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що під час розгляду справи відповідач погасив 29 000 грн, що підтверджується матеріалами справи, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

В решта частині курсова різниця в розмірі 22 012,33 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачеві пеню за період з 01.12.2014р. по 12.03.2015р. у розмірі 3 187,59 грн., яка підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 7.8 договору в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору Покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Нормами ст. 625 ЦК України, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано за період з 01.12.2014р. по 12.03.2015р. 36% річних в розмірі 3 701,26 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарство "Заричне" (48461, с. Новосілка, Бучацький район, Тернопільська область - юридична адреса, код ЄДРПОУ 33679597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (03038, вул. Ямська, 8, м. Київ - поштова адреса; 54000, Миколаївська обл, м.Миколаїв, Центральний район, вул.Велика Морська 143- юридична адреса, код ЄДРПОУ 35472893) - 22 012 (двадцять дві тисячі дванадцять) грн. 33 коп. курсової різниці, 3 701 (три тисячі сімсот одну) грн. 26 коп. - 36 % річних, 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 59 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення курсової різниці в розмірі 29 000,00 грн. - припинити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.07.2015 р.

Суддя Галамай О.З.