Рішення

від 21.07.2015 по справі 922/3434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 922/3434/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА СЕРВІС 2013", м. Харків про стягнення 26776,23 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Таранова Т.І. (дов. № 8616-К-О від 26.11.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА СЕРВІС 2013" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 26776,23 грн., з яких заборгованість за кредитом - 13000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7545,78 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 4568,07 грн., комісія за користування кредитом - 1662,38 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н (надалі - Договір) відповідно заяви про відкриття рахунку та заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 21.10.2013 року згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26005052319860.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2015 р. розгляд справи № 922/3434/15 було відкладено на 21.07.2015 року.

Позивач у судовому засіданні 21.07.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, враховуючи те, що ухвали суду від 15.06.2015 року та 06.07.2015 року, направлені на юридичну адресу ТОВ "АКВА СЕРВІС 2013", вказану у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернулись до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 21.07.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.10.2013 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА СЕРВІС 2013" (відповідач) на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с. 12) було укладено договір банківського обслуговування б/н (надалі - Договір), згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26005052319860, на який було встановлено кредитний ліміт.

Відповідно до вказаної заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розташовані на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку чи інший Інтернет / SМS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За умовами п. 3.2.1.1.3 кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п. 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.2.1.1.11. Умов встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3. та 3.2.1.2.2.5. Умов, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Згідно п.п. 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. та 3.2.1.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця ( період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91- го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.2.1.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

За умовами п. 3.2.1.4.5 Умов, клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., , винагороди, передбаченої п., п. 3.2.1.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 3.2.1.5.1.).

Згідно з п.3.2.1.5.4. нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано відповідачем.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, матеріали справи свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 21.10.2013 р., надавши відповідачу кредитний ліміт.

Відповідно до довідки публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 25.05.2015 року № 08.7.0.0.0/150525140537 (а.с. 28) з 23.10.2013 року відповідачу був встановлений кредитний ліміт у розмірі 0 грн., який змінився з 14.11.2013 р. та встановлений до 10000,00 грн., з 22.11.2013 р. встановлений до 13000,00 грн. та з 01.03.2014 року відповідачу встановлений кредитний ліміт у розмірі 13000,00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача станом на 12.03.2015р. складає 26776,23 грн., з яких: 13000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7545,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4568,07 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1662,38 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Як вбачається з наданої позивачем Виписки з 04.03.2014 р. по 12.03.2015 р. по рахунку відповідача кредит обліковується на рахунку прострочених Сум.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 21.10.2013 р. в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та комісії.

02.03.2015 р. на адресу відповідача Банком була направлена претензія №31022НАЕ5S0ВM про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та з комісії за користування кредитом, а також сплату пені. Посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, Банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами договору.

Зазначену претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3. Умов).

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Договору банківського обслуговування б/н від 21.10.2013 р. позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 12.03.2015 р. за відповідачем рахується 26776,23 грн. заборгованості., з яких: 13000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7545,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4568,07 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1662,38 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 13000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 7545,78 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1662,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Згідно із ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.2.1.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

При цьому, згідно з п. 3.2.1.5.7. Умов, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

У відповідності до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України також встановлено, що пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з невиконанням у строк зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом по договору банківського обслуговування б/н від 21.10.2013 р., позивачем нараховано пеню в сумі 4568,07 грн.

Враховуючи викладене, перевіривши порядок та період за який нараховано пеню, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є обґрунтований та відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам договору. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 4568,07 грн. пені за період з 09.01.2014 року по 12.03.2015 року є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н від 21.10.2013 року та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 26776,23 грн. заборгованості., з яких: 13000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7545,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4568,07 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1662,38 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 1827,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 174, 179, 193, 343, 345, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА СЕРВІС 2013" (61036, Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13; ЄДРПОУ 38878958) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; поштова адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 21.10.2013 р. відповідно поточного рахунку № 26005052319860 у розмірі 26776,23 грн. (яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 13000,00 грн.; простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом - 7545,78 грн.; пені - 4568,07 грн.; заборгованості по комісії - 1662,38 грн.); судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.07.2015 року.

Суддя О.О. Ємельянова