Рішення

від 21.07.2015 по справі 922/3464/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 922/3464/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Барвінкове до Відділу освіти Барвінківської районної державної адміністрації, м. Барвенкове про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 10.06.2015 року);

від відповідача: Рєзнікова А.В. (дов. б/н від 30.06.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти Барвінківської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 17500,00 грн. за договором про надання послуг, 2731,42 грн. пені за прострочення оплати вартості основного зобов'язання та судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою від 18.06.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2015року.

У судовому засіданні оголошено перерву з 07.07.2015 року до 21.07.2015 року.

16.07.2015 року від відповідача через канцелярію суду надано клопотання (вх.№ 28684) про зменшення розміру пені у порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з вини відповідача, оскільки ним були здійснені усі необхідні дії з метою вчасного та повного розрахунку по договору про надання послуг від 27.01.2014 року №4-27/01, проте, враховуючи, що він є бюджетною установою, бюджетні кошти надходили із запізненням, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Крім того відповідач посилається на скрутне фінансове становище, оскільки бюджетного фінансування не вистачає навіть для виконання своїх функцій.

Крім того, 16.07.2015 року від відповідача надійшли пояснення (вх.№ 28685) у яких відповідач зазначає про те, що ним сплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 03.2015 року на суму 4000,00 грн., у зв'язку з чим просить припинити провадження у справі, зменшити розмір пені та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення судового збору.

21.07.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, а саме зменшення суми пені, у зв'язку з чим сума пені яка заявлена до стягнення складає 2152,99 грн.

Суд, дослідивши надані учасниками судового процесу документи долучив їх до матеріалів справи.

Вирішуючи клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд керується положеннями ст. 22 ГПК України, приймає його до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням заявленого зменшення.

У судовому засіданні 21.07.2015 року позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях, просить припинити провадження у справі, зменшити розмір пені та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення судового збору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши позивача та відповідача, суд встановив наступне.

27 січня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі за текстом - Позивач) та Відділом освіти Барвінківської районної державної адміністрації (надалі за текстом - Відповідач) було укладено договір про надання послуг № 4-27/01, згідно умов якого відповідач доручає перед рейсовий медогляд водіїв, охорони та паркування транспортних засобів відділу освіти в автомобільних гаражах за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач приймає на себе обов'язку по наданню цих послуг вартість послуг за яким становить 12000 грн. Даний договір було укладено терміном до 31 березня 2014 року(а.с.17).

27 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання послуг № 1-26/03, відповідно до якого Відповідач доручає Позивачеві здійснення перед рейсових медичних оглядів водіїв, охорону та паркування транспортних засобів Відповідача в автомобільних гаражах за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги шляхом підписання акту виконаних робіт та здійснити розрахунок послуг по договору у розмірах, зазначених у пункті 1.2 Договору(а.с 18).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, вартість послуг, зазначених вище, становить 36000 грн. Термін дії Договору № 1-26 від 27 березня 2014 року - до 31 грудня 2014 року.

28 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору № 4-27/01 від 27 січня 2014 року, якою внесено зміни до пункту 1.2 вищезгаданого Договору щодо збільшення суми угоди на 36 000,00 грн., відповідно загальна сума угоди становить 48 000,00 грн.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, відповідач частково розрахувався за надані в 2014 році послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 44 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахункам (а.с. 42-64). Загальна сума заборгованості за зобов'язаннями 2014 рік складає 4 000,00 грн.

Окрім цього, відповідно до пункту 4.1 Договору про надання послуг, у разі прострочення оплати за виконані в повному обсязі роботи, Замовник (Відповідач по справі) виплачує Виконавцю (Позивачеві по справі) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не раніше ніж через місяць після підписання акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив повний розрахунок за надані Позивачем послуги в грудні 2014 року та його заборгованість становить 4 000,00 грн.

Окрім цього, 30 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 2-30/01, відповідно до якого Відповідач доручає Позивачеві здійснення перед рейсових медичних оглядів водіїв, охорону та паркування транспортних засобів Відповідача в автомобільних гаражах за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги шляхом підписання акту виконаних робіт та здійснити розрахунок послуг по договору у розмірах, зазначених у пункті 1.2 Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, вартість вищезазначених послуг, становить 13 500,00 грн.

Згідно актів виконаних робіт Позивач надав Відповідачеві послуги за 2015 рік на суму 13500 грн., в тому числі за січень 2015 року - у розмірі 4 500,00 грн.; за лютий 2015 року - 4 500,00 грн.; за березень 2015 року - 4 500,00 грн.

Проте, з пояснень відповідача - станом на 09 червня 2015 року Відповідач не здійснив розрахунок за надані Позивачем послуги в січні - березні 2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 13 500,00 грн.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків на 01 травня 2015 року підписаного Відділом освіти Барвінківської районної державної адміністрації та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, загальна сума заборгованості відповідача складає 17500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом №1 від 04.06.2015 року з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 17500,00 грн., на який отримав відповідь відповідача (лист віл 05.06.2015 року №800 а.с. 27) про те, що заборгованість за 2014 рік становить 4000,00 грн, а за січень-березень 2015 року 13500,00 грн. та буде погашена після надходження фінансування від фінансового управління Барвінківської РДА.

Таким, чином, відповідач визнає наявну суму заборгованості, проте у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, не має можливості її погасити.

Оскільки заборгованість перед позивачем не була погашена, це стало підставою для звернення останнього до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 17500,00 грн., а саме на підставі платіжних доручень №33, 34, 35 було перераховано позивачу суму у розмірі 13500,00 грн. та 06.07.2015 року на підставі платіжного доручення №36 перераховано суму у розмірі 4000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву відповідача про припинення провадження у справі, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до ч.1 п.1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи №922/3464/15 було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 17500,00 грн., всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази оплат, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі підлягає частковому задоволенню, а саме, провадження у справі підлягає припиненню у частині стягнення суми основного боргу у сумі 17500,00 грн. на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем було нараховано відповідачу у відповідності до п.4.1. договору пеню за період з 08.01.2015 року по 01.06.2015 року в сумі 2152,99 грн.

А оскільки позивачем окрім суми основного боргу заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 2152,99. та як вбачається з матеріалів справи, наведена сума пені відповідачем не була сплачена, господарський спір у цій частині не було врегулювано сторонами, а тому підлягає вирішенню судом.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2152,99 грн., нараховану на суму заборгованості:

- за зобов'язаннями 2014 року з 08.01.2015 року по 01.06.2015 року

- за зобов'язаннями січня 2015 року з 23.03.2015 року по 01.06.2015 року,

- за зобов'язаннями лютого 2015 року з 25.03.2015 року по 01.06.2015 року

- за зобов'язаннями березня 2015 року з 19.04.2015 року по 01.06.2015 року

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за виконані в повному обсязі роботи, Замовник (Відповідач по справі) виплачує Виконавцю (Позивачеві по справі) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не раніше ніж через місяць після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 2152,99 грн. та встановлено, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору, а тому сума пені у розмірі 2152,99 грн. заявлена правомірно та підлягає стягненню з відповідача.

Проте, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10 %, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи фактичні обставини справи, зокрема те, що відповідач є структурним підрозділом Барвінківської райдержадміністрації, фінансується з державного бюджету та завданням якого є реалізація державної політики в галузі освіти. Тобто, відповідач є неприбутковою організацією.

Таким чином, суд враховуючи той факт, що заборгованість відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок несвоєчасного надходження фінансування, частково задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 50 %.

Таким чином сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 1076,50 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що сума основної заборгованості була сплачена після подачі позовної заяви до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у даній справі у розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Барвінківської районної державної адміністрації (64701, Харківська обл. м. Барвінкове, вул. Леніна, 3, р/р 35412010002025 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 02146357) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64703, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код НОМЕР_1) -1076,50 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі №922/3464/15 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 17500,00 грн. припинити.

В частині пені у розмірі 1076,50 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова