Рішення

від 20.07.2015 по справі 923/778/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 р. Справа № 923/778/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. , при секретарі Зуденко Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В.", м.Сквира Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Даб", м. Херсон

про стягнення 158 223,92 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Можейко Є.Ф, уповн. представник, довір. № 01 від 02.01.2015р.;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено згідно з ухвалою суду від 25.05.2015р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Даб" (відповідач) з вимогами про стягнення 158 223,92 грн., з яких 48 386,52 грн. основного боргу (заборгованості з оплати товару), 14 515,96 грн. штрафу, 95 321,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 15.07.2013р. № 38КЗОТ.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. справу прийнято до провадження судом у теперішньому його складі.

Відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом від відповідача документів. У судові засідання 09.06.2015р. та 20.07.2015р. по розгляду справи представник відповідача не прибув. До суду не надходили заяви або клопотання відповідача щодо цих судових засідань.

Ухвали суду від 25.05.2015р., 09.06.2015р. та 30.06.2015р. по справі надіслано за вказаною у позовній заяві адресою відповідача, яка співпадає з зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача, згідно витягу стосовно відповідача з цього реєстру (а.с.40-42), рекомендованими листами з повідомленням. Всі ці листи повернуто підприємством поштового зв'язку до суду без вручення відповідачеві, з довідками поштового відділення (ф.20), згідно з якими вказано (мовою оригіналу): "адресат выбыл"(а.с.22-25, 28-31, 36-39). За таких обставин, відповідно до п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами, відповідач є таким, що належним чином повідомлений судом про місце та час розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/778/15. Суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 20.07.2015р. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2015р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з зазначених у позовній заяві підстав.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 20.07.2015р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." (надалі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Даб" (надалі - відповідач) уклали 15.07.2013р. між собою договір поставки на умовах товарного кредиту № 38КЗОТ, згідно з яким позивач зобов'язався у зумовлені цим договором строки поставити та передавати у власність відповідача товар, а саме, насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар, сплатити вартість товару та проценти за користування товарним кредитом, відповідно, за найменуванням (асортиментом), кількістю, у строки, в розмірі, порядку та на умовах згідно додаткових угод та специфікацій до цього договору, які є його невід'ємними складовими (надалі - договір). Згідно з п. 2.3. договору вартість даного договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, з урахуванням вартості товару та процентів за користування товарним кредитом. Згідно з п. 5.10. договору датою оплати товару вважається дата фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідно до п. 7.1.8. договору сторони даного договору дійшли згоди про те, що згідно ч.3 ст. 692, ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати будь-якого платежу відповідач сплачує позивачеві проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується за наступною формулою:

СП = (СПП х 0,5 х Д) / 100,

де СП - сума процентів, що підлягає сплаті, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами договору та діє протягом року з моменту його укладання, а в частині розрахунків за товар - до проведення повного розрахунку за товар, який був отриманий на підставі договору.

У день укладання договору, а саме, 15.07.2013р., позивач та відповідач підписали специфікацію № 1 до даного договору, згідно з якою передбачено здійснення позивачем 16.07.2013р. поставки відповідачеві товару двох видів, загальною вартістю 37 231,56 грн. (з ПДВ), на умовах EXW-склад позивача, з строком оплати відповідачем цього товару - не пізніше 16.08.2013р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар загальною вартістю 37 231,56 грн. (з ПДВ), на підставі видаткових накладних № 1326 від 15.07.2013р. на суму 30 473,16 грн. та № 1334 від 16.07.2013р. на суму 6 758,40 грн. та згідно довіреності відповідача № 227 від 15.07.2013р., що підтверджується копіями цих накладних та довіреності (а.с.16-18).

Оскільки відповідач не сплатив позивачеві вартість вказаного товару у встановлений згідно специфікації № 1 до договору строк, а саме, не пізніше 16.08.2013р., то 07.03.2014р. позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору, згідно з якою, у зв'язку з курсовою різницею та простроченням відповідачем оплати, позивач та відповідач дійшли згоди про збільшення на 11 154,96 грн. суми договору (фактично, про збільшення вартості товару, що вказаний у специфікації № 1 до договору та переданий відповідачеві на підставі видаткових накладних № 1326 від 15.07.2013р., № 1334 від 16.07.2013р.) та встановлення для відповідача нового терміну розрахунку за товар, а саме, не пізніше 01.04.2014р.

Проте, за станом на дату звернення позивача до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, вартість вказаного товару не була сплачена відповідачем, а ні повністю, а ні частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну вартість товару після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 694 Цивільного кодексу України договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону та п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення обов'язковими реквізитами первинного документу є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні № 1326 від 15.07.2013р. та № 1334 від 16.07.2013р. оформлено належним чином: згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення щодо оформлення первинних документів. Ці накладні підписано представниками сторін, зокрема, уповноваженим (на підставі довіреності) представником відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень відповідача щодо кількості, асортименту та якості товару, а також, скріплено печатками позивача та відповідача.

Додаткову угоду від 07.03.2014р. до договору підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Строк для оплати відповідачем вказаного у видаткових накладних № 1326 від 15.07.2013р. та № 1334 від 16.07.2013р. товару закінчився 01.04.2014р.

Таким чином, наявними у справі письмовими доказами підтверджено, що станом на час розгляду даної справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем з оплати товару за договором становить 48 386,52 грн.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 95 321,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.04.2014р. по 30.04.2015р., які заявлено до стягнення з відповідача, та встановлено, що цей розрахунок не містить арифметичних помилок, відповідає фактичним обставинам справи (тривалості періоду фактичного прострочення оплати) та положенням п.7.1.8. договору, узгоджується з нормами ст. 536, ч. 3 ст. 692, ст. 694 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1.5. договору за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,05 % (нуль цілих п'ять сотих відсотка), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 (тридцять) календарних днів відповідач, додатково, сплачує позивачеві штраф у розмірі 30 % (тридцять відсотків) від вартості договору, за кожен факт порушення терміну платежу.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок 14 515,96 грн. штрафу, який заявлений до стягнення з відповідача, та встановлено, що цей розрахунок не містить арифметичних помилок, відповідає фактичним обставинам справи (тривалості періоду фактичного прострочення оплати товару, що, об'єктивно, перевищує 30 календарних днів та розміру заборгованості) та положенням п.7.1.5. договору, узгоджується з нормами ст.ст.549, 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230-231 Господарського кодексу України.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо наявності у нього 48 386,52 грн. заборгованості перед позивачем з оплати товару, який відповідач отримав від позивача на умовах договору, або ж доказів сплати, повністю або частково, цієї заборгованості. Також, відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо нарахування йому позивачем 95 321,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 14 515,96 грн. штрафу або ж доказів сплати, повністю або частково, цих процентів та штрафу.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, тому судовий збір повністю, у сумі 3 164,44 грн., має бути покладений на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Даб" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 200 років Херсона, буд.7, корп.2, кв.131; ідентифікаційний код юридичної особи 36009081; інші реквізити суду невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросервіс Т.О.В." (місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул.Щорса, буд.100; ідентифікаційний код юридичної особи 37349109; інші реквізити суду невідомі) 48 386 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 52 грн. основного боргу, 14 515 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 96 коп. штрафу, 95 321 (дев'яносто п'ять тисяч триста двадцять одна) грн. 44 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 3 164 (три тисячі сто шістдесят чотири) грн. 48 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2015р.

Суддя К.В. Соловйов