Постанова

від 23.07.2015 по справі 922/2307/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа № 922/2307/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ковкіна О.В. (дов. № 87 від 30.03.2015р.)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ (вх. №3300 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.15р. у справі № 922/2307/15

за позовом Приватного підприємства фірма "Мрія- 94", м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба Груп Україна", м. Харків

2) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ

про перерахування коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Приватне підприємство фірма "Мрія - 94" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба груп Україна" та до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошових коштів у розмірі 100,00 грн. та зобов'язання відповідача-2 перерахувати з рахунка № 26004005923901 Приватного підприємства фірма "Мрія-94" на користь "Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" грошові кошти у розмірі 169222,00 грн. на його розрахунковий рахунок № 26001035906100. Крім того, позивач просив розподілити судові витрати у відповідності до чинного законодавства.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-2 перерахувати грошові кошти у розмірі 169222,00 грн. обґрунтовані невиконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань, визначених п. 3.2.2 Договору №19084 про відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування від 15.02.2007 року, укладеного між Приватною фірмою "Мрія - 94" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит". Щодо стягнення з відповідача-1 грошових коштів у розмірі 100,00 грн. позовні вимоги вмотивовані укладенням між позивачем та відповідачем-1 договору поруки від 10.12.2014 року, згідно умов якого останній несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідача-2 по договору №19084 від 15.02.2007 року. Розмір поруки за виконання зобов'язань відповідачем-2 згідно основного договору складає 100,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. по справі № 922/2307/15 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати з рахунку №26004005923901 Приватного підприємства фірма "Мрія-94" на користь Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (61080, м.Харків, Естакадний вїзд, 3-А, р/р 26001035906100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101) грошові кошти в сумі 169222,00 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Приватного підприємства фірма "Мрія-94" 3384,44 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба Груп Україна" на користь Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (61080, м.Харків, Естакадний вїзд, 3-А, р/р 26001035906100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101) грошові кошти в сумі 100,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба Груп Україна" на користь Приватного підприємства фірма "Мрія-94" 2,00 грн. судового збору.

Другий відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" подав апеляційну скаргу, в якій не погодився з даним рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача-2 перерахувати з рахунку №26004005923901 Приватного підприємства фірма "Мрія-94" на користь Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" грошові кошти в сумі 169222,00 грн. на його поточний рахунок № 26001035906100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101, вважає рішення в цій частині необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповно встановлених обставин справи, а тому просить рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, другий відповідач просить стягнути з позивача на свою користь суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1693,22 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги другий відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд не дослідив і не дав правової оцінки щодо

об'єднання позовних вимог, які не пов'язані ані підставою виникнення, ані наданими доказами, оскільки: 1) зобов'язання Банку виникає з Договору №19084 відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування від 15.02.2007р., 2) позивачем обраний захист порушеного права у вигляді зобов'язання вчинити певні дії, а саме: перерахувати з рахунка Позивача на користь Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» грошові кошти у розмірі 169 222,00 грн. на його поточний рахунок № 26001035906100 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101; 3) договір поруки від 10.12.2014 року, який укладено між позивачем та першим відповідачем є спеціальним договором, який передбачає лише відповідальність першого відповідача перед позивачем за порушення зобов'язання боржником - другим відповідачем; 4) господарський суд не взяв до уваги те, що другий відповідач взагалі не є стороною Договору поруки.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилаючись на норми частини 1 статті 1089, частини 1 статті 1090 Цивільного кодексу України та пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також на пункт 3.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, вважає, що спірні грошові кошти об'єктивно не можуть бути перераховані за платіжним дорученням, оскільки строк виконання даного платіжного документу закінчився. З цих обставин скаржник вважає рішення господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, що полягають у стягненні з Банку таких грошових коштів, суперечать вимогам вищезазначених нормативно - правових актів чинного законодавства України.

Також, другий відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначив, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення з першого відповідача на користь УБТОВ «Пірана» є порушенням норм процесуального права в частині визначення процесуального статусу учасників судового розгляду справи, а саме Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана», яке не було залучене судом у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. по справі № 922/2307/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до провадження та призначено до рогляду на 07 липня 2015 р. об 11:30 год. Запропоновано позивачу та першому відповідачу надати суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати В.І. Потапенка від 06.07.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015р. розгляд справи відкладено на 23.07.2015р. о 10:30 год.

17.07.2015р. від другого відповідача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 10759), у зв'язку із щорічною відпусткою представника відповідача, який представляє інтереси Банку у даній справі. На підтвердження даного клопотання другий відповідач надав належним чином засвідчену копію заяви від 14.07.2015р., що має силу наказу № 3220 від 15.07.2015р.

22.07.2015р. позивачем надано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП фірма "Мрія- 94", м. Харків проти доводів скаржника заперечує у повному обсязі та посилається на те, що згідно статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. З огляду на те, що позовні вимоги ППФ «Мрія-94» до відповідачів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «АЛБА ГРУП УКРАЇНА» зв'язані між собою підставою виникнення (неналежне виконання ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Договору № 19084 відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування від 15.02.2007р.) та поданими доказами, то позовна заява ППФ «Мрія-94» по цій справі цілком відповідає вимогам зазначеної процесуальної норми. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 1073 Цивільного кодексу України, якою закріплені правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, а тому позивач вважає доводи скаржника необґрунтованими. Крім того, позивач вважає посилання другого відповідача на положення пункту 3.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затв. постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22) безпідставними, оскільки Банк прийняв спірне платіжне доручення № 184 від ППФ «Мрія-94» в день його виписки, тобто 30.03.2015р., про що свідчить відповідна відмітка, проте всупереч пунктів 1.6., 2.19, 3.5. цієї ж Інструкції, доручення клієнта не виконав, грошові кошти з рахунка Приватного підприємства фірма «Мрія-94» на користь Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» у розмірі 169322,00 грн. на його розрахунковий рахунок №26001035906100 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101 не перерахував. Щодо залучення до участі у справі Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» в якості третьої особи, то позивач зазначає, що залучення третіх осіб до участі у справі відповідно до статті 27 ГПК України не є обов'язковим, предметом спору є забезпечення належного виконання сторонами Договору банківського рахунку № 19084 від 15.02.2007р., а не фінансово-господарські стосунки між позивачем та його контрагентами, в зв'язку з чим позивач вважає залучення УБТОВ «Пірана» в даному випадку недоцільним. Розгляд господарської справи № 922/2307/15 позивач просить проводити за відсутності представників ППФ «Мрія-94».

Перший відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11000 від 22.07.2015р.), в якому проти апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 04.06.2015р. заперечує. Свою правову позицію у справі обґрунтовує неналежним виконанням з боку Банку свої договірних обов'язків та порушенням останнім пунктів 1.6., 2.19, 3.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затв. постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22), а тому вважає, що другий відповідач повинен нести відповідальність встановлену договором та законом. Розгляд господарської справи № 922/2307/15 перший позивач просить проводити за відсутності представників ТОВ «АЛБА ГРУП УКРАЇНА», права та обов'язки в якості сторони по справі першому відповідачу відомі, про час та місце слухання справи (23.07.2015р. о 10-30) він повідомлений належним чином.

Розглянувши заявлене ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступні обставини.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські справи на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу.

У відповідності до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість відкладення розгляду справи за умови наведення обставин, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, але можуть бути усунуті до наступного судового засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проте наведені ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» обставини, пов'язані із неявкою його представника в судове засідання 23.07.2015р., в даному випадку є такими, що не перешкоджають перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, а справа може бути розглянута без участі представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за наявними у справі матеріалами і наведеними другим відповідачем в апеляційній скарзі доводами. Додаткових пояснень по суті спору, окрім зазначених в апеляційній скарзі, другим відповідачем суду не надано.

Також, колегія суддів суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин даної справи відхиляє доводи другого відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника з причин, пов'язаних із щорічною відпусткою, оскільки другий відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена відповідачем на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши у судовому засіданні 23.07.2015р. уповноваженого представника позивача, який підтримав доводи, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга другого відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За наявними у справі матеріалами господарським судом Харківської області обґрунтовано встановлено, що 15 лютого 2007 року між позивачем - Приватним підприємством "Мрія-94" (Клієнт) та другим відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) укладено договір № 19084 відкриття банківського рахунку на розрахунково - касове обслуговування (далі - Договір), за умовами якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26005119084980 та зобов'язується здійснювати розрахунково - касове обслуговування, а Клієнт в свою чергу зобов'язаний оплачувати послуги Банку згідно тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених Договором.

Пунктом 3.2.1. Договору визначено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.4. Договору встановлений обов'язок Банку своєчасно зараховувати грошові кошти на рахунок Клієнта.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом невизначеного строку (пункт 8.1. Договору).

Спір у даній справі виник з виконання договору про розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 72 Цивільного кодексу України, глав 20, 22 Господарського кодексу України та Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 1066, 1068, 1071, 1073, 1074, 1089 Цивільного кодексу України.

Так, частинами 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до частин 1-3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом.

У статті 1073 Цивільного кодексу України закріплені правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта: у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком, за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до частини 5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами;

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках (пункт 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22).

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, зокрема те, що клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кошти, які надходять на особовий рахунок є власністю клієнта банку, а не самого банку, який має право здійснювати операції за вказаним рахунком лише на підставі розпорядження, доручення клієнта або рішення суду чи на договірних засадах.

За змістом пункту 3.3.2. Договору Банк зобов'язаний вести комплексне розрахунково - касове обслуговування Клієнта та виконувати за його дорученням усі розрахункові, касові й інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), згідно до установлених тарифів банку.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, 30.03.2015р. позивачем в операційний час подано Банку платіжне доручення №184 від 30.03.2015р. та лист № 89 від 30.03.2015р., згідно яких Клієнтом надано Банку розпорядження про перерахування коштів в розмірі 169322,00 грн. на рахунок Українсько - Болгарського ТОВ "Пірана", шляхом перерахування з рахунка №26004005923901 Приватного підприємства фірма "Мрія-94" на користь Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" зазначеної суми коштів на його розрахунковий рахунок №26001035906100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101 (аркуш справи 17).

Вказане платіжне доручення отримане Банком, що підтверджується відповідним штампом "Одержано банком 30 березня 2015 року" на цьому платіжному документі, проте в порушення вимог чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін, а також умов пункту 3.2.2. Договору № 19084 відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування від 15.02.2007р., доручення Клієнта про перерахування суми коштів Банком не виконано та зазначену суму не проведено.

Про причини невиконання договірних зобов'язань із перерахування зазначеної суми коштів Банк позивача (Клієнта) не повідомив.

Невиконання Банком платіжного доручення №184 від 30.03.2015р. та листа № 89 від 30.03.2015р. стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому Приватне підприємство фірма «Мрія-94» просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати з рахунку №26004005923901 Приватного підприємства фірма "Мрія-94" на користь Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (61080, м.Харків, Естакадний вїзд, 3-А, р/р 26001035906100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101) грошові кошти в сумі 169222,00 грн.

Господарський суд розглянувши зазначену вимогу дійшов висновку про її задоволення, як таку, що ґрунтується на вимогах закону та визначених сторонами договірних умовах.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції про порушення другим відповідачем договірних зобов'язань та задоволення позову в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати з рахунку №26004005923901 Приватного підприємства фірма "Мрія-94" на користь Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (61080, м.Харків, Естакадний вїзд, 3-А, р/р 26001035906100 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699101) грошових коштів в сумі 169222,00 грн.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень колегія суддів вважає, що неперерахування другим відповідачем грошових коштів згідно платіжного доручення є обмеженням та порушенням прав клієнта - позивача у справі, на розпорядження належними йому грошовими коштами в розмірі 169222,00 грн. та, відповідно, порушенням банком взятих на себе зобов'язань передбачених умовами договору та вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим вимога позивача обґрунтовано визнана судом першої інстанції законною та обґрунтованою, а Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" правомірно зобов'язано перерахувати грошові кошти в сумі 169222,00 грн. згідно доручення, наданого йому Клієнтом по Договору - позивачем у даній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищевикладених правових норм, а також на те, що другий відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, колегія суддів вважає позовні вимоги в зазначеній частині нормативно та документально доведеними. Правові підстави для відмови у позові в цій частині - відсутні.

Доводи апеляційної скарги другого відповідача про те, що оскільки строк виконання платіжного доручення закінчився, тому грошові кошти об'єктивно не можуть бути перераховані, не приймаються колегією суддів до уваги, так як суперечать зібраним у справі доказам та всім обставинам справи в їх сукупності.

Таким чином другий відповідач не спростував висновків господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 25.05.2015р. по даній справі, щодо зобов'язання другого відповідача вчинити дії по перерахуванню грошових коштів.

Наведені другим відповідачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права по суті спору є необґрунтованими та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а тому наведені скаржником доводи про скасування рішення суду в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Колегією суддів перевірено також законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба Груп Україна", м. Харків на користь УБ ТОВ «Пірана» грошових коштів в сумі 100,00 грн., та встановлено, що рішення в цій частині прийнято судом без урахування тих обставин, що УБ ТОВ «Пірана» не входить до кола осіб, які повинні відповідати за позовом, і не є стороною даного судового провадження, а тому стягнення на її користь грошових коштів в сумі 100,00 грн. є безпідставним і не узгоджується з нормами процесуального права, через що рішення суду в зазначеній частині не може бути залишеним в силі і підлягає скасуванню. З цих обставин у справі в цій частині слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду у даній справі є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. у справі № 922/2307/15 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба Груп Україна" на користь Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" грошових коштів в сумі 100,00 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 28.07.15р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.