Ухвала

від 23.07.2015 по справі 826/7048/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7048/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДССЛ Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 грудня 2014 року № 0016712202.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі направлення від 14 листопада 2014 року №3137/2202, наказу від 13 листопада 2014 року №1698, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДССЛ Україна» (код ЄДРПОУ 37820268) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Голден-Марк» (код ЄДРПОУ 39010241) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складно Акт від 24 листопада 2014 року № 1692/26-59-22-02/37820268 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України» та пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 106456,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 24 листопада 2014 року № 1692/26-59-22-02/3782026, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення:

- № 0016712202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 133070,00 грн., з яких: за основним платежем у сумі 106456,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 26614,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням від 08 грудня 2014 року № 0016712202, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами розгляду скарг платника податків, листами Головного управління ДФС у м. Києві від 06 лютого 2015 року № 1846/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 08 квітня 2015 року №7361/6/99-99-10-01-01-25 у їх задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення - рішення від 08 грудня 2014 року № 0016712202 залишено без змін.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган, посилаючись на відсутність реального виконання договору поставки від 02 липня 2014 року № ТГМ-02/07-14, укладеного між позивачем та ТОВ «Голден-Марк», не підтвердження фактів виконання зазначеного договору, дійшов висновку про безпідставне віднесення сум до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

Такі висновки контролюючого органу базуються на інформації, отриманої від іншого регіонального податкового органу у формі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден-Марк», в якому зазначено про непідтвердження реальності правовідносин по взаємовідносинах з платниками податків та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при виконанні договорів за період, що перевірявся.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згіднорозділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених, відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки від 02 липня 2014 року № ТГМ-02/07-14, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Голден-Марк» (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати товар у власність покупця, перелік якого визначається у замовленнях покупця, а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «ДССЛ Україна» надало копію договору поставки від 02 липня 2014 року № ТГМ-02/07-14, податкові накладні від 03 липня 2014 року №№ 23, 24, від 14 липня 2014 року №№ 74, 75, від 01 серпня 2014 року № 2, від 04 серпня 2014 року № 8, від 05 серпня 2014 року №9, видаткові накладні від 03 липня 2014 року №№ РН-0703-02, РН-0703-03, від 14 липня 2014 року №№ РН-0714-07, РН-0714-08, від 01 серпня 2014 року №РН-0801-02, від 04 серпня 2014 року №РН-0804-03, від 05 серпня 2014 року №РН-0805-01, рахунки-фактури від 03 липня 2014 року № ГМ-0703-02, від 03 липня 2014 року № ГМ-0703-03, від 14 липня 2014 року № ГМ-0717-07, від 14 липня 2014 року № ГМ-0717-08, від 01 серпня 2014 року № ГМ-0801-02, від 04 серпня 2014 року № ГМ-0804-03, від 05 серпня 2014 року № ГМ-0805-01.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, що не спростовується висновками акту перевірки.

У свою чергу, позивачем надано копії платіжних доручень від 24 липня 2014 року № 331, від 30 липня 2014 року № 345, від 30 липня 2014 року № 347, від 04 серпня 2014 року № 364, від 04 серпня 2014 року № 366, від 11 серпня 2014 року № 371, від 11 серпня 2014 року № 372, від 19 серпня 2014 року № 379, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 36 за липень 2014 року-серпень 2014 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 63 за липень 2014 року-серпень 2014 року.

Крім того, факти отримання названих вище податкових накладних також підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, поданими до податкового органу позивачем, копії яких містяться у матеріалах справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що останнім придбавались відеокамери, відеореєстратори та камери спостереження.

Так, на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «ДССЛ Україна» та контрагентом, позивачем надано сертифікати перевірки продукції, придбаної у ТОВ «Голден-Марк», та декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, технічного регламенту безпеки низьковольтного обладнання.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган, як на підставу для не підтвердження реальності правовідносин позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Голден-Марк», послався на відсутність документів, які б підтверджували транспортування придбаного у контрагента товару, проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, на балансі підприємства знаходиться легковий автомобіль, що дозволяє ТОВ «ДССЛ Україна» здійснювати доставку товарів.

Судом приймаються до уваги вказані доводи позивача, оскільки придбаний у ТОВ «Голден-Марк» товар є малогабаритним та не потребує залучення третіх осіб для здійснення перевезення.

У свою чергу, позивачем надано договір оренди нерухомого майна від 11 серпня 2011 року № Г-11/08,акт прийому-передачі орендованого приміщення від 11 серпня 2011 року № 1, договір оренди нежитлового приміщення від 29 січня 2014 року № 1-Ім, додатки до договору №№ 1,2, що підтверджують наявність приміщень для зберігання поставленого товару.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Сілвест» на ім'я позивача за результатами виконання відповідних договорів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Голден Марк» вказано на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден Марк» (код ЄДРПОУ 39010241) з платниками податків за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

За відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності ТОВ «Голден Марк», покладення в основу висновків акту перевірки «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден Марк» без наведення доказів суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Крім того, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів.

Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2014 року № 0016712202 винесено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС в м. Києві з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали виготовлено 23.07.2015 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.