Постанова

від 27.12.2013 по справі 266/4910/13-п

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/4910/13-п

Провадженя№ 3/266/1372/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2013 м.Маріуполь

Суддя Приморського районного суду Курбанова Н.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

працююча головним бухгалтером ДП «ММТП»,

мешкає за адресою: м.Маріуполь, вул.Київська, б.82

кв.59

за ст. 163-1 ч.1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

06 вересня 2013 року о 15 годині 00 хвилин головним державним ревізором-інспектором Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великів платників податків у м.донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів здійснено документальну планову виїзну перевірку ДП «ММТП», ЄДРПОУ 01125755, що знаходиться за адресою: місто Маріуполь, пр.Луніна, буд. 99, якою встановлено, що головний бухгалтер вказаного підприємства ОСОБА_1 вчинила правопорушення порядку ведення податкового обліку, передбаченого п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.16 п.139,1 ст.139, п.п. 129.1.2 п.129.1 ст. 129, п.п. а п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України та є триваючим правопорушенням, пов’язаним із непереривним невиконанням обов’язків, передбачених податковим законодавством, яке виявлено в ході перевірки 06.09.2013 року. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 163-1 ч.1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але надала письмові заперечення, згідно яких, вказала, що справа підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та відповідно до того, що за ОСОБА_2 документальної планової виїзної перевірки від 06.09.2013 №125/42-10-01125755 з питань дотримання ДП «ММТП» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., СДШ по роботі з ВПП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів встановлено порушення Портом п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в частині неправомірного віднесення витрат по експлуатації та утриманню земснаряду «МЕОТИДА» у ІП-ІУ кварталах 2012 року (серпень-грудень) до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю та завищення цих витрат по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток всього в сумі 2 081 586,00 грн., у т.ч.: за три квартали 2012 року в сумі 189 164,00 грн., за 2012 рік в сумі 2 081 586,00 грн. Так, по контракту від 10.12.10р. № 563052/27-7/10/1126 з компанією DAMEN SHIPYARDS GORINCEM (Нідерланди), 24.08.2012 р. Маріупольським портом було отримано із новобудівництва судно- самовивізний землесос «Меотида». Це судно необхідно для виконання робіт на підхідних каналах та акваторії порту Маріуполь. Згідно наказу начальника порту, у зв'язку з прибуттям з/с "Меотида» до Маріупольського порту були прийняті заходи для здійснення робіт з передачі/приймання судна від перегінного екіпажу, оформлення відповідних документів, забезпечення несення вахтової служби, проведення стажування командного та рядового складів на спеціалізованому судні, а саме проведені роботи з передачі/приймання судна від перегінного екіпажу (акт приймання-передачі б/н від 25.08.2012 р. відповідно до вантажної митної декларації від 25.08.2012р. № 700120801/2012/006240), укомплектування з/с «Меотида» повним штатом згідно штатного розпису та виплачуванням членам екіпажу посадових окладів згідно п.З додатка 4 до Колективного договору на 2012-2015 роки, проведена перереєстрація з/с «Меотида» під прапор України і ОСОБА_3 Судноплавства України ( свідоцтво на право власності ПВ № 000732 від 07.09.2012 р., свідоцтво про право плавання під Державним прапором України КВ № 001305 від 07.09.2012 р.). Згідно з актом позачергового огляду судна, наданого ОСОБА_3 судноплавства України від 26.09.2012 р. № 107-1-810-12, та свідоцтва про технічну придатність судна до разового перегону, наданого ОСОБА_3 судноплавства України від 26.09.2013 р.№ 107-1-809-12 отримано дозвіл на разові виходи судна по маршруту: підхідний канал Вугільної гавані - рейд порту Маріуполь -свалка грунту, для навчання екіпажу судна спеціалістами фірми DAMEN SHIPYARDS GORINCEM: управлінням судном, тестуванню багерного обладнання по днопоглибленню в світлий час на добу, при силі вітру до 5 балів, при довгостроковому сприятливому прогнозі погоди, з постійним зв'язком с СКЦ п. Маріуполь та диспетчером портофлоту. Екіпажем судна оперативно вивчались технічні можливості спеціалізованого судна, проводились практичні перевірки працездатності встановлених устаткування та механізмів, здійснювались виходи в море для проведення учбово-тренажерних заходів. Також проводились контроль та випробування багерного обладнання, корпусних конструкцій, перевірка ізоляції, іспит суднових пристроїв, палубних механізмів, систем загального призначення, трубопроводів у машинному відділенні, енергетичних устаткувань, валопроводів, дейдвудних пристроїв, електрообладнання та апаратури радіонавігації, регулювання та настрій засобів автоматизації та електроніки. Витрати по експлуатації земснаряду включались згідно ст.138 Склад витрат та порядок їх визнання, ст.142, ст.145 Податкового Кодексу. Амортизація нараховувалась згідно ст.145 п.п.145.1.2 Податкового Кодексу на підставі ОСОБА_2 вводу в експлуатацію земснаряду від 07.09.2012р.і наказу по порту від 17.12.12р. "Про постановку p/c "Меотида" до відстою". Вважає, що понесені витрати по утриманню та експлуатації земснаряда «Меотида» є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю та відповідно до вимог ст.138,142,145 ПКУ підлягають включенню до складу витрат та відображенню у складі Декларації з податку на прибуток.

ОСОБА_2 документальної планової виїзної перевірки від 06.09.2013 №125/42-10-01125755 з питань дотримання ДП «ММТП» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., СДШ по роботі з ВПП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів встановлено порушення Портом: п.44.1 ст.44, п. 138.1 ст.138 ПКУ, внаслідок чого останнім завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього в сумі 242 466,05 грн.; п.44.1 ст.44, п.п «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ, внаслідок чого завищено податковий кредит у сумі 44 783,0 грн., який сформовано від операцій з придбання палива ТС-1 (керосин) від ТОВ «Термотех-Україна» у листопаді 2011 р.; ст.ст. 622, 655 та 656 Цивільного кодексу України, а саме не передання Порту товару за договором № 27-7/11/469 від 27.05.2011, укладеним між ДП «Маріупольський морський торговельний порт» та ТОВ «Термотех-Україна», тобто проведення Маріупольським портом безтоварної операції. Так, 27.05.2011р. між ТОВ «Термотех-Україна» та Маріупольським портом укладено Договір № 27-7/11/469 на поставку продуктів нафто перероблення (паливо ТС-1 для реактивних двигунів). Вказаний Договір укладався на підставі проведеної процедури закупівлі згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель». Виробником зазначеного палива за Договором та пропозицією конкурсних торгів є Лисичанський НПЗ, Україна. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів встановлено факт поставки до Маріупольського порту палива ТС-1 (керосин) для реактивних двигунів, а саме: видаткова накладна від ТОВ «Термотех-Україна» від 01.11.2011р. №56 на суму 325 261,48 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 54210,25 грн; податкова накладна № 46 від 01.11.2011р. Поставка палива відбулась згідно товарно-транспортної накладної серія РА № 1999 від 01.11.2011 р., надано сертифікат відповідності, виданий Державною системою сертифікації України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики з терміном дії від 10.12.2010р. по 09.12.2012р. на паливо ТС-1 виробництва ПРАТ «Линік». Оприбуткування палива ТС-1 (керосин) відбулось в Маріупольському порту згідно прийомного акту № 95 від 11.11.2011р. Оплата за придбане паливо проведена у повному обсязі згідно платіжного доручення від 15.11.2011р. № 7388. Вищевказане паливо використовувалось у господарської діяльності Маріупольським портом у період з січня 2012р. по жовтень 2012 р. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно п.2.1 Положення «Про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. Судова практика, що вже склалася, стосовно обгрунтування безтоварності операцій, знайшла своє відображення у Довідці ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010р. та листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11. Безтоварність операції, означає відсутність її реального характеру. Тобто, «безтоварність» має місце лише у випадках оформлення первинних документів про постачання товару, який ніколи не постачався. Аналогічне твердження викладено у листі Державної податкової адміністрації від 14.06.2007 р. N 891/7/16-1417, який зазначає, що проведення безтоварних операцій організується шляхом "фіктивного" (за документами) придбання реальним суб'єктом підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей від ланцюжка "фіктивних" і "транзитних" підприємств. Далі цим СПД отриманий товар документально реалізується також на адресу "транзитних" або "фіктивних" структур, але вже за ціною в кілька разів нижче, ніж ціна придбання. В ОСОБА_2 перевірки орган доходів та зборів вважає, що згідно ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України, договір ТОВ «Термотех-Україна» з Маріупольським портом є недійсним, а саме нікчемним. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вбачається з викладеного, договір № 27-7/11/469 було фактично виконано, що підтверджується первинними документами, як наведеними в ОСОБА_2 перевірки, так і перелічених вище. У зв'язку з відповідністю укладеного Портом Договору № 27-7/11/469 всім загальним вимогам законодавства, виконання його умов, що реально спричинили настання правових наслідків, обумовлених ним, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вважаю, що підстави для визнання договору недійсним (нікчемним) відсутні. Крім того, слід зазначити, що позиція Верховного суду України з питань відшкодування податку, викладена в Постановах від 09.09.2008р. по справі № 21-500во08, від 01.06.2010р. по справі № 21-573во10, які визначають, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Така правова позиція Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського суду по правам людини, де відмічається, що платних податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його обов'язку по сплаті податку. Вважає, що висновок органу доходів та зборів стосовно порушення Маріупольським портом вимог п.44.1 ст.44, п.138.1. ст138, ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 622, 655 та 656 ЦК України, є неправомірним та не обґрунтованим, а вищевказані операції підлягають включенню до податкового кредиту і відповідно до витрат підприємства з відображенням у податковій звітності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що дана справа підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є законість.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.

Згідно з ст.248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу всіх громадян.

Відповідно до ст. 251 КупАП докази в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначенному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 06 вересня 2013 року о 15 годині 00 хвилин головним державним ревізором-інспектором Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великів платників податків у м.донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів здійснено документальну планову виїзну перевірку ДП «ММТП», ЄДРПОУ 01125755, що знаходиться за адресою: місто Маріуполь, пр.Луніна, буд. 99, якою встановлено, що головний бухгалтер вказаного підприємства ОСОБА_1 вчинила правопорушення порядку ведення податкового обліку, передбаченого п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.16 п.139,1 ст.139, п.п. 129.1.2 п.129.1 ст. 129, п.п. а п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України та є триваючим правопорушенням, пов’язаним із непереривним невиконанням обов’язків, передбачених податковим законодавством, яке виявлено в ході перевірки 06.09.2013 року.

Згідно додатку № 1 до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.10.2013 року № 10 ОСОБА_1 на порушення п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України підприємством завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, всього в сумі 242 466,05 грн., у т.ч.: за І квартал 2012 року в сумі 234 340,13 грн., за півріччя 2012 року в сумі 237 987,29 грн., за три квартали 2012 року в сумі 239 828,69 грн., за 2012 рік 242 466,05 грн. На порушення п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України підприємством завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, всього в сумі 2 081 586,00 грн., у т.ч.: за три квартали 2012 року в сумі 189 164,00 грн., за 2012 рік в сумі 2 081 586,00 грн. На порушення п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ДП «Маріупольський морський торговельний порт» завищені втрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по рядку 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, всього в сумі 9 427 грн., в тому числі: за П-ГУ квартали 2011 в сумі 9 427 грн. На порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. „а" п. 198.1, п.198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит, який сформовано від операцій з поставки послуг з прибирання території Морського порту від ТОВ «Термотех - Україна» (код за ЄДРПОУ 35950910), у сумі 44 783 грн., у тому числі: за листопад 2011 року на суму 44 783 грн.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2.1 Положення «Про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно довідки ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010р. та листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 безтоварність операції, означає відсутність її реального характеру. Тобто, «безтоварність» має місце лише у випадках оформлення первинних документів про постачання товару, який ніколи не постачався.

Аналогічне твердження викладено у листі Державної податкової адміністрації від 14.06.2007 р. N 891/7/16-1417, який зазначає, що проведення безтоварних операцій організується шляхом "фіктивного" (за документами) придбання реальним суб'єктом підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей від ланцюжка "фіктивних" і "транзитних" підприємств. Далі цим СПД отриманий товар документально реалізується також на адресу "транзитних" або "фіктивних" структур, але вже за ціною в кілька разів нижче, ніж ціна придбання.

В ОСОБА_2 перевірки орган доходів та зборів вважає, що згідно ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України, договір ТОВ «Термотех-Україна» з Маріупольським портом є недійсним, а саме нікчемним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з викладеного, договір № 27-7/11/469 було фактично виконано, що підтверджується первинними документами, як наведеними в ОСОБА_2 перевірки, так і перелічених вище.

У зв'язку з відповідністю укладеного Портом Договору № 27-7/11/469 всім загальним вимогам законодавства, виконання його умов, що реально спричинили настання правових наслідків, обумовлених ним, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вважаю, що підстави для визнання договору недійсним (нікчемним) відсутні.

Крім того, слід зазначити, що позиція Верховного суду України з питань відшкодування податку, викладена в Постановах від 09.09.2008р. по справі № 21-500во08, від 01.06.2010р. по справі № 21-573во10, які визначають, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського суду по правам людини, де відмічається, що платних податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його обов'язку по сплаті податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними право чини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

ОСОБА_2 вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Органом державної податкової служби не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Термотех-Україна" правочинів.

Таким чином, органом державної податкової служби не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Органом державної податкової служби також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Органом державної податкової служби лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання органу податкової служби на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.6. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Закону, суд вважає необгрунтованими висновки податкового органу в частині неправомірності віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми коштів по взаємовідносинам з ТОВ "Термотех-Україна".

З урахуванням викладеного, висновок органу доходів та зборів стосовно порушення Маріупольським портом вимог п.44.1 ст.44, п.138.1. ст138, ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 622, 655 та 656 ЦК України, є неправомірним та не обґрунтованим, а вищевказані операції підлягають включенню до податкового кредиту і відповідно до витрат підприємства з відображенням у податковій звітності

Таким чином, суд в діях ОСОБА_1 не вбачає складу правопорушення передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 163-1 ч.1, 245, 248, 251, 247, ст. 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.163-1 ч.1 КУпАП - закрити, у зв’язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів після винесення в апеляційний суд Донецької області в м. Маріуполі.

Суддя: Курбанова Н. М.