Рішення

від 09.02.2007 по справі 6/12-159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/12-159

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2007 р.Справа № 6/12-159

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

розглянув справу

за позовом: Тернопільського комерційного інституту м. Тернопіль, вул. Винниченка,8

до відповідача №1: ВАТ “Тернопільський навчально-курсовий комбінат”, м.Тернопіль, вул. Винниченка,8

відповідача №2: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради м.Тернопіль, вул. Листопадова,8

       про визнання права власності та зобов'язання його оформити

за участю представників сторін:   

          позивача –ректор Мартинюк В.Ф.

          відповідача№1 –дир. Кашуба Р.З.

відповідача№2 –за дов. Мелішевич М.С.

          

Суть справи:

Тернопільський комерційний інститут м. Тернопіль звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до ВАТ “Тернопільський навчально-курсовий комбінат” (відповідач №1), Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (відповідач №2) про визнання права власності на надбудову четвертого поверху будівлі, яка знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул.Винниченка,8 загальною площею 488,7 м.кв. та зобов'язання його оформити.

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представником позивач мотивував тим, що набув право власності на вказаний об'єкт на підставі правочину (договору), однак відповідач №2 відмовляє у визнанні за ним такого права.

Розгляд справи, призначений вперше на 29.01.2007р., було відкладено на 09.02.2007р.

В засіданні, представникам сторін роз'яснювались належні йому права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання не здійснювався.

У відзиві на позов, відповідач №1 позовні вимоги визнав. Наслідки даної процесуальної дії його представнику роз'яснено.

Відповідач №2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що:

- дозвіл на будівництво надбудови четвертого поверху будівлі в м. Тернополі по вул.Винниченка,8 надавався не позивачу, а відповідачу №1;

- правочин на який посилається позивач не може вважатись дійсним, оскільки не містить необхідних для нього істотних умов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Виходячи з основних умов про співпрацю між позивачем та відповідачем №1, доказом якої, серед іншого, є укладений між ними установчий договір від 30.06.2000р., з метою збільшення кількості навчальних приміщень для забезпечення підготовки фахівців, ВАТ “Тернопільський навчально-курсовий комбінат” звернувся до виконавчого комітету Тернопільської міської ради (відповідач №2) із клопотанням про надання дозволу на виконання надбудови четвертого поверху існуючої будівлі по вул.Винниченка,8 в м. Тернополі, де знаходяться обидві установи.

Рішенням відповідача №2 від 22.08.2000р. такий дозвіл отримано.

Зважаючи на викладене, 24.09.2000 року між позивачем та відповідачем №1 заключено договір про дольову участь у надбудові,  за умовами якого, Тернопільський комерційний інститут взяв на себе зокрема наступні зобов'язання:

- за свій рахунок виготовити, погодити та затвердити всю необхідну для надбудови четвертого поверху документацію;

- оплатити всі витрати, пов'язані із веденням будівельно-монтажних робіт.

В свою чергу відповідач №1 зобов'язався після завершення будівництва передати у власність позивачу збудовані площі. Оформлення права власності на них, згідно з договором від 24.09.2000р., повинен був здійснити позивач.

Свої зобов'язання за договором Тернопільський комерційний інститут виконав в повному обсязі, у встановленому  законом порядку та спосіб, свідченням чого являються: Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, який затверджений рішенням МВК №331 від 15.04.2004 року; підписаний без заперечень Акт передачі спірного приміщення позивачу від 16.04.2004р..

Виконання обумовлених зобов'язань зі сторони позивача визнано і його контрагентом за договором - ВАТ “Тернопільський навчально-курсовий комбінат”.

19.12.2006р. до Тернопільського міського голови надіслано письмове звернення за № 161/12 щодо оформлення за позивачем права власності на  надбудову четвертого поверху будівлі за адресою: м. Тернопіль, вул.Винниченка,8.

Листом  відповідача №2 за №05/02 від 03.01.2007р. в задоволенні клопотання відмовлено через можливість такого оформлення лише за забудівником.

У зв'язку з цим, позивач звернувся із відповідною заявою в суд.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно із змістом п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Як вбачається з поданих сторонами матеріалів, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та належним чином не спростовані відповідачем №2.

Так, відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ніхто не може бути безпідставно позбавлений права власності. Як зазначено у ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності, і усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно з ст.12 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-12 ст.ст.11,202,328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договорів).

Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.49 Закону №697-12,  ч.2 ст.328 ЦК України). Доказів незаконності набуття позивачем вище згаданої надбудови відповідачем №2 не представлено.

Статтею 4 Закону №697-12 визначено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Тернопільський комерційний інститут як власник користується  та розпоряджається  майном, яке є предметом судового розгляду.

Тому безпідставною є відмова даного відповідача в задоволенні вимог Тернопільського комерційного інституту через  не зазначення його в Акті державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію в якості забудівника.

З огляду на презумпцію правомірності договору, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України), а також приписи ст.ст.3,6,627,628,638,640 ЦК України, не заслуговують на увагу твердження виконавчого комітету Тернопільської міської ради про недійсність договору через відсутність в його тексті істотних умов.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено , що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються , зокрема , шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати  ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності із ст. 48 Закону №697-12 власник  може вимагати усунення  будь-яких порушень його права , хоч би ці порушення  і не були поєднані з позбавленням володіння. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Згідно з ст. 182 ЦК України право власності та інші речові  права  на  нерухомі  речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом.

Згідно з п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту 07.02.2002р. і зареєстрованого ним 18.02.2002р. оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності  акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору.

За таких обставин, вимоги позивач підлягають задоволенню в судовому порядку.

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача №1.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Визнати за Тернопільським комерційним інститутом (ідентифікаційний код 14027577) право власності на надбудову четвертого поверху будівлі, яка знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Винниченка,8 загальною площею 488,7 м.кв..

2. Зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради оформити право власності) на надбудову четвертого поверху будівлі, яка знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул.Винниченка,8 загальною площею 488,7 м.кв. за Тернопільським комерційним інститутом (ідентифікаційний код 14027577).

3 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Тернопільський навчально-курсовий комбінат”, м.Тернопіль, вул. Винниченка,8 код 21140303

        - на користь Тернопільського комерційного інституту м.Тернопіль, вул. Винниченка,8 код 14027577 -  85 грн., сплаченого держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “____”

---

2007р., через місцевий господарський суд.

 

Суддя