Рішення

від 19.02.2007 по справі 13/31-450

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/31-450

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2007 р.Справа № 13/31-450

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Прокурора Лановецького району, вул. Незалежності, 34, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400 в інтересах держави   в особі Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі, вул. Грушевського, 13, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400  

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванківці", с. Іванківці, Лановецький район, Тернопільська область, 47452         

за участю представників сторін:

  позивача:          Жолкевський О.С.–доручення №б/н від 19.02.2007 р.

          відповідача:

          прокурора:          Шимків А.Р. –прокурор відділу представництва інтересів громадян і

держави в судах Прокуратури Тернопільської області           

Суть справи:

Прокурор Лановецького району Тернопільської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванківці" 8870,68 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.  

Відповідач відзиву на позов не подав, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача та прокурору роз'яснено їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 29, 81-1 ГПК України.

Справа розглядається в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, господарський суд встановив:

          - відповідно до ст.ст.14, 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. (з наступними змінами), ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. (з наступними змінами), п.2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 і зареєстрованої в Мін'юсті України 16.01.2004 р. за №128/2004 (з наступними змінами), відповідач, як страхувальник, являється платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і  сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

Як випливає із змісту Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, поряд із суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднаннями, бюджетними, громадськими та іншими установами та організаціями, об'єднаннями громадян, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (п.1 ст.1 Закону) до платників зазначеного виду збору, відносяться і фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (п.4 ст.1 Закону), обов'язок перерахування збору з яких покладено на підприємств - страхувальників.

У відповідності до ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п.5.1.4 вищевказаної Інструкції страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески шляхом  перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Як випливає з матеріалів справи, зокрема картки особового рахунку страхувальника, обґрунтованого розрахунку суми позову, Розрахунків зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за квітень, червень-вересень, грудень 2003 р., січень-липень 2004 р., рішень про застосування штрафних, фінансових санкцій, ПСП "Іванківці" належним чином не сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду, в результаті чого станом на 29.05.2006 р. за підприємством рахувалася заборгованість на загальну суму 8 870,68 грн., з яких: 8 430,30 грн. недоїмки по сплаті страхових внесків (5530,30 грн., що виникла до 01.01.2004 р., 2 757,41 грн. (32%) та 142,59 грн. (1-5%) –після 01.01.2004 р.), 302,31 грн. фінансових санкцій, застосованих згідно рішення №35 від 02.06.2003 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання (132,31 грн.) та згідно рішення №11 від 22.09.2004 р. про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством (170 грн.), а також 138,07 грн. пені.

Згідно ч.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.106 вищевказаного Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського  суду  з  позовом  про  стягнення недоїмки.

Враховуючи, що відповідач у встановленому порядку не оскаржив направлені йому вимоги Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі №Ю-60 від 25.07.2004р., №Ю-60 від 07.09.2004 р., №Ю-60 від 26.10.2004 р., заперечень проти позову не подав і станом на день розгляду справи заявлену в позові до стягнення суму заборгованості не погасив (доказів протилежного не представив), суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПСП "Іванківці" 8870,68 грн. заборгованості по страхових внесках до Пенсійного фонду України підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Іванківці", с.Іванківці, Лановецький район, Тернопільська область, код 30786912:

-          на користь Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі, вул. Грушевського, 13, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, код 21156396 –8 870,68 грн. заборгованості по страхових внесках;

-          в дохід Державного бюджету України –102 грн. державного мита;

-          на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” м.Київ, проспект Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 30045370, рахунок 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707 –118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Видати накази.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня  підписання рішення  26 лютого 2007 р., через місцевий господарський суд.

          Суддя