Постанова

від 02.11.2011 по справі 2а-9718/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р. № 2а-9718/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Українсько-Великобританське спільне підприємство "НОТ" (у формі ТзОВ) до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Українсько -Великобританське спільне підприємство «НОТ»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень Львова від 07.04.2011 року №0001242320/8155/10/23-2 та №0001252320/8159/10/23-2.

Ухвалою від 08.09.2011 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладаючи договори з контрагентами ТОВ «Втордеревпром»та ПП «Версант»вони дотримувались всіх принципів укладення правочинів, зокрема правочини вчинені в межах статутної діяльності, підписані від імені товариства особою, наділеною правом першого підпису первинних документів, правочини укладені відповідно до стратегії діяльності підприємства з метою досягнення комерційного ефекту, без жодного примусу, помилки щодо ефективності, в письмовій формі, продаж товару оформлявся накладними та передавався покупцям партіями. Вважає, що оскільки в силу приписів ПК України та ЦК України, відповідач не наділений правом визнавати правочини, укладені юридичною особою недійсними через їх нікчемність (таке право надано лише суду), враховуючи те, що відповідачем не наведено в акті перевірки жодного доказу нереальності здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами, а неможливість відповідача здійснити перевірки його контрагентів жодним чином не свідчить про нереальність здійснених з цими суб'єктами господарювання операцій, висновки перевірки, що товари, передані у межах цих операцій вважаються безоплатно переданими є невірними. Фактичне існування контрагентів позивача підтверджується також даними ЄДР, з яких вбачається, що ці юридичні особи перебувають в реєстрі, їх господарську діяльність не припинено, вони не ліквідовані, з реєстру не виключені. Відтак, вважають ,що ними повністю дотримано вимоги податкового законодавства при проведенні господарської діяльності, тому у відповідача не було підстав для самостійного визначення податкового зобов'язання позивача, а відтак і для накладення штрафних санкцій, які мають похідний характер.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просять позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 01.11.2011 року та обґрунтовується тим, що в результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з постачальником на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу ТзОВ «Втордеревпром»мають протиправний характер, внаслідок якого по операціях ТзОВ «Втордеревпром»підприємством неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредит та сформовано валові витрати, такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно із частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним. Вартість реалізованого ТзОВ «Втордеревпром»товару, віднесеного до складу валових доходів на ТзОВ УВСП «Нот», вважається не підтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово - господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій. Вартість реалізованого ПП «Версант»товару, віднесеного до складу валових доходів на ТзОВ УВ СП «Нот», вважається не підтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово - господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщені, і транспортних засобів. Відтак, відповідач вважає, що ними правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 07 листопада 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ в Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач) проведено позапланову виїзну перевірку Українсько -Великобританського Спільного підприємства «НОТ»(далі -позивач) з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Втордеревпром»за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, ПП «Версант»за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.03.2011 року №192/23-2/13799855 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення -рішення від 07.04.2011 року:

- №0001252320/8159/10/23-2, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 365698,75 грн., в тому числі 292559 грн. за основним платежем та 73139,75 грн. штрафні санкції;

- №0001242320/8155/10/23-2, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 412686,25 грн., в тому числі 330149 грн. за основним платежем та 82537,25 грн. штрафні санкції.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.1.31 п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст. 4 п.5.9 ст.5 ОСОБА_4 України "Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР (змінами та доповненнями), п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_4 України від 03.04.1997 № 168/97-БР "Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями).

Висновки податкового органу ґрунтуються на висновках актів перевірки, складених за результатами перевірки контрагентів позивача ОСОБА_5 «Втордеревпром»(акт перевірки від 24.09.2010 року №2268/23-2/25560778, складений ДПІ в Сихівському районі м. Львова) та ПП «Версант»(акт перевірки від 21.09.2010 року №4336/23-4/36828580 ,складений ДПІ в Франківському районі м. Львова).

Висновки податкового органу про те, що операції, здійснені між позивачем та ТзОВ «Втордеревпро컴рунтуються на акті перевірки контрагента від 24.09.2010 року №2268/23-2/25560778, складеного ДПІ в Сихівському районі м. Львова за результатами проведення невиїзної перевірки, яким зафіксовано, що посадові особи підприємства відмовились від надання документів та проведення перевірки, тому перевірка проводилась на підставі даних податкової звітності, розрахунків, реєстраційних документів, звітів автоматизованої інформаційної системи обласного рівня, системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання системи ВЕСТ ЗВІТ. Вказаною перевіркою контрагента зафіксовано, що у ПП «Втордеревпром»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами, перевіркою ТзОВ УВ СП «Нот»та ТзОВ «Втордеревпром»встановлено, що «в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з постачальником на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу ТзОВ «Втордеревпром»мають протиправний характер, внаслідок якого по операціях ТзОВ «Втордеревпром»підприємством неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредит) та сформовано валові витрати. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно із частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним». Відтак встановлено, що вартість реалізованого ТзОВ «Втордеревпром»товару, віднесеного до складу валових доходів на ТзОВ УВСП «Нот», вважається не підтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово - господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Висновки податкового органу про те, що операції, здійснені між позивачем та ПП «Версант» ґрунтуються на акті перевірки контрагента від 21.09.2010 року №4336/23-4/36828580, складеного ДПІ в Франківському районі м. Львова за результатами проведення невиїзної перевірки, яким зафіксовано, що для здійснення господарської діяльності ПП «Версант»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. Згідно даних поданого до ДПІ у Франківському районі м. Львова Податкового розрахунку ф. 1-ДФ за 2 квартал 2010року загальна чисельність працюючих у ПП «Версант»становить 1 людина, не встановлено місцезнаходження ПП «Версант». Вартість реалізованого ПП «Версант»товару, віднесеного до складу валових доходів на ТзОВ УВ СП «Нот», вважається не підтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово - господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Висновки податкового органу про порушення позивачем норм ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств»обґрунтовується тим, що перевіркою встановлено заниження валового доходу по операціях з безоплатної передачі товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам або внаслідок використання товару не у господарській діяльності підприємства.

Висновки податкового органу про порушення позивачем ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»ґрунтується на тому, що у квітні -червні 2010 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості товару не використаного у господарській діяльності, які не були реалізовані, проте були списані зі складу підприємства. Податковий орган вважає, що при списанні товарів без отримання доходу у зв'язку з втратою, списанням та іншими випадками без подальшого використання їх у господарській діяльності, не виникає право податкового кредиту у зв'язку з їх придбанням, оскільки не виконується головна умова для права на податковий кредит -подальше використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.1.23 ст.1 ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.1.31 ст.1 ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.4.1.1. п.4.1. ст..4 ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.5.9 ст.5 ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим ОСОБА_4 (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4 ст.7 ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього ОСОБА_4, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.4. п.7.4 ст.7 ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

01.02.2010 року між ЗАТ «ОСОБА_6Ес.Ем.»та Спільним Українсько -Великобританським підприємством у формі ТзОВ «НОТ»укладено договір №41/2010 про поставку товару (стартових пакетів послуг мобільного стільникового зв»язку) згідно передбачених договором умов поставки (а.с.104-115). У додатках до вказаного договору сторони узгодили ціни на товар (а.с.116-118).

Поставка товару здійснювалась на підставі накладних від 22.03.2010 року №102154792 на суму 310000,00 грн., від 08.04.2010 року №102158956 на суму 180000,00 грн.; від 08.04.2010 року №102159048 на суму 250 000 грн., від 05.05.2010 року №102164929 на суму 380 000 грн., від 17.05.2010 року №102167186 на суму 450 000 грн., від 14.06.2010 року №102173588 на суму 295 000 грн.

За результатами операцій по вказаному договору ЗАТ «ОСОБА_6Ес.Ем.»надало позивачу податкові накладні від 19.03.2010 року №343510/3 на суму 310000, 00 грн. в тому числі ПДВ 48627, 46 грн.; від 07.04.2010 року №558697/3 на суму 180 000,00 грн. в тому числі ПДВ 28235,29 грн.; від 07.04.2010 року №558702/3 на суму 250 000,00 грн. в тому числі ПДВ 39215,69 грн.; від 05.05.2010 року №781676/3 на суму 380 000, 00 грн. в тому числі ПДВ 59607,84 грн.; від 07.05.2010 року №781721/3 на суму 450 000 грн. в тому числі ПДВ 70588,24 грн.; від 11.06.2010 року №1119725/3 на суму 295000грн. в тому числі ПДВ 46274,51 грн.

Оплата за товар (в тому числі і сплачено ПДВ в ціні товару) згідно договору №41/2010 від 01.02.2010 року проведена у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку (а.с.131 - 136).

15.03.2010 року між ТзОВ «Втордеревпром»(покупець) та позивачем УВСП «НОТ»(продавець) укладено договір №Н-0017 купівлі -продажу товарів (послуг стільникового зв'язку -стартові пакети та картки поповнення рахунків). Як вказано у п.2. вказаного договору, передача товару здійснюється на підставі накладних приймання -передачі. Датою передачі товарів вважається дата накладної приймання -передачі. У розділі договору «Реквізити та юридичні адреси сторін»вказано адреси сторін договору, рахунки та зазначено номер свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Втордеревпром»17828674.

Позивачем на підтвердження обставин, вказаних у позові подано копії свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТзОВ «Втордеревпром»серії А00 №382466, з якого вбачається, що вказане підприємство зареєстровано 30.06.1993 року.

Дані обставини також підтверджуються витягом з ЄДРПОУ від 22.03.2011 року серії АЕ №941693, з якого також вбачається, що ТзОВ «Втордеревпром»зареєстровано у ЄДРПОУ.

Також в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ «Втордеревпром»№17828674. Жодних відомостей про анулювання свідоцтва ТзОВ «Втордеревпром»на момент здійснення операцій з позивачем податковим органом не надано.

Поставка товару по договору №Н-0017 від 15.03.2010 року здійснювалась на підставі видаткових накладних від 18.03.2010 року №Н-00001107 на суму 135542 грн., від 26.03.2010 року №Н-00001134 на суму 100402 грн., від 29.03.2010 року №Н-00001142 на суму 115462 грн., від 30.04.2010 року №Н-00001241 на суму 183952 грн., від 13.05.2010 року №Н-00001285 на суму 231911 грн., від 31.05.2010 року №Н-00001348 на суму 201005 грн., від 07.06.2010 року №Н-00001392 на суму 100502 грн.

За результатами операцій по вказаному договору позивач надав контрагенту податкові накладні від 18.03.2010 року №490 на суму 135542 грн. в тому числі ПДВ 21237,70 грн., від 26.03.2010 року №543 на суму 100402 грн. в тому числі ПДВ 15732,42 грн., від 29.03.2010 року №558 на суму 115462 грн. в тому числі ПДВ на суму 18096,17 грн., від 30.04.2010 року №844 на суму 183952 грн. в тому числі ПДВ 28827,48 грн., від 13.05.2010 року №916 на суму 231911 грн. в тому числі ПДВ 36339,09 грн., від 31.05.2010 року №1073 на суму 201005 грн. в тому числі ПДВ 31496,28 грн., від 07.06.2010 року №1132 на суму 100502 грн. в тому числі ПДВ 15748,16 грн.

Товар по договору №Н-0017 від 15.03.2010 року отримував представник ТзОВ «Втордеревпром»ОСОБА_7 на підставі довіреності №6-01000001, копія якої долучена до матеріалів справи.

01.04.2010 року між ПП «Версант»(покупець) та позивачем УВСП «НОТ»(продавець) укладено договір №Н-0035 купівлі -продажу товарів (послуг стільникового зв'язку -стартові пакети та картки поповнення рахунків). Як вказано у п.2. вказаного договору, передача товару здійснюється на підставі накладних приймання -передачі. Датою передачі товарів вважається дата накладної приймання -передачі. У розділі договору «Реквізити та юридичні адреси сторін»вказано адреси сторін договору, рахунки та зазначено номер свідоцтва платника ПДВ ПП «Версант»100277038.

Позивачем на підтвердження обставин, вказаних у позові подано копії свідоцтво про державну реєстрацію контрагента позивача - ПП «Версант»серії А01 №208937, з якого вбачається, що 15.03.2010 року проведена заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Львівській області АА №293719 від 12.02.2010 року, до видів діяльності ПП «Версант»відносяться: інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого вжитку, надання інших комерційних послуг.

Дані обставини також підтверджуються витягом з ЄДРПОУ від 22.03.2011 року серії АЕ №941706, з якого також вбачається, що ПП «Версант»зареєстровано у ЄДРПОУ.

Також в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП «Версант»№100277038. Жодних відомостей про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Версант»на момент здійснення операцій з позивачем по вказаному договору податковим органом не надано.

Поставка товару по договору від 01.04.2010 року №Н-0035 здійснювалась на підставі видаткових накладних №Н-00001157 від 02.04.2010 року на суму 60000 грн., від 30.04.2010 року №Н-00001246 на суму 6948грн., від 17.05.2010 року №Н-00001299 на суму 11413 грн., від 18.05.2010 року №Н-00001303 на суму 28925 грн., від 19.05.2010 року №Н-00001320 на суму 58129 грн., від 21.05.2010 року №Н-00001338 на суму 64595 грн., від 16.06.2010 року №Н-00001442 на суму 139677 грн., від 30.06.2010 року №Н-00001476 на суму 153932 грн., від 16.07.2010 року №Н-00001539 на суму 93180 грн.

За результатами операцій по вказаному договору позивач надав контрагенту податкові накладні від 02.04.2010 року №622 на суму 60000грн. в тому числі ПДВ 9401,62 грн., від 30.04.2010 року №849 на суму 6948грн. в тому числі ПДВ 1088,67 грн., від 17.05.2010 року №942 на суму 11413 грн. в тому числі ПДВ 1788,72 грн., від 18.05.2010 року №948 на суму 28925 грн. в тому числі ПДВ 4531,59 грн., від 19.05.2010 року №966 на суму 58129 грн. в тому числі ПДВ 9109,39 грн., від 21.05.2010 року №995 на суму 64595 грн. в тому числі ПДВ 10121,51 грн., від 16.06.2010 року №1203 на суму 139677 грн. в тому числі ПДВ 21886,67 грн., від 30.06.2010 року №1287 на суму 153932 грн. в тому числі ПДВ 24115,95 грн., 16.07.2010 року №1425 на суму 93180 грн., в тому числі ПДВ 14597,70 грн.

Надходження коштів за товар по вказаних угодах від контрагентів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку (а.с.224-244).

Як вказано в акті перевірки та не заперечується представником відповідача, операції з контрагентами ТзОВ «Втордеревпром»та ПП «Версант» були відображені позивачем у бухгалтерському обліку. Списання товару зі складу встановлено при перевірці що відображено у акті перевірки (а.с.99).

Твердження відповідача (викладені у акті перевірки а.с.87,93) про те, що договори купівлі -продажу на поставку продукції між позивачем та контрагентами ПП «Версант»та ТзОВ «Втордеревпром» в письмовій формі не укладались, не беруться судом до уваги, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, в тому числі договорами.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 ОСОБА_4 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, прядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Відтак, дані обставини спростовують заперечення органу державної податкової служби, оскільки норми ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, видаткових накладних ) дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з продажу контрагентам товарів, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростована.

По суті даного спору ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь -яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 ОСОБА_4 України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим ОСОБА_4 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого ОСОБА_4 платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість». Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість»та ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств», всі вимоги відносно порядку формування валового доходу та податкового кредиту позивачем виконані.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228. ст.215 ЦК України.

Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, договорів ), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що передані контрагентом товарно-матеріальні цінності (стартові пакети та картки поповнення рахунків) потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок . Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку -Українсько -Великобританського спільного підприємства «НОТ»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про заниження позивачем суми валового доходу та завищення суми податкового кредиту, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.1.31 п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст. 4 п.5.9 ст.5 ОСОБА_4 України "Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_4 України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення, винесені ДПІ в Личаківському районі м. Львова 07.04.2011 року №0001242320/8155/10/23-2 та №0001252320/8159/10/23-2.

3. Стягнути з Державного Бюджету України на користь Українсько -Великобританського спільного підприємства «НОТ»(адреса:79005, м. Львів, вул. Петрушевича, 3, код ЄДРПОУ 13799855) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна