Постанова

від 23.06.2015 по справі 814/655/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23.06.2015 р. № 814/655/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Поддон - Сервіс", вул. Космонавтів, 53, кв. 17, м. Миколаїв, 54056

доДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 р. № 0001382201, ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Поддон-Сервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 р. № 0001382201.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі не прийняли до уваги наявність у позивача первинних документів, що підтверджують придбання у контрагентів товарів та послуг. Акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що стосовно контрагентів позивача порушено кримінальні провадження за фактом фіктивного підприємництва. Відповідач надав суду відповідні вироки судів.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

У травні 2014 р. відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 р. № 2010/14-02-22-01/38693930 (т. 1 а. с. 15-51). Перевіркою встановлено порушення п.п. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за липень-грудень 2013 р., січень-березень 2014 р. на загальну суму 71112,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 р. № 0001382201 на суму 88890,00 грн. (т. 1 а. с. 13).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного:

У періоді, що перевірявся відповідачем, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами:

- ПП "Єуротрейд" - договори поставки піддонів дерев'яних від 02.07.2013 р. № ДП/13/07-02 від 12.07.2013 р. № ДП/13/07-12, від 15.07.2013 р. № ДП/13/07-15, від 24.07.2013 р. № ДП/13/07-24, від 31.07.2013 р. № ДП/13/07-31;

- ПП "Геолідер" - 31 договір на транспортне обслуговування у 2013 р.;

- ТОВ "Проме-Тей" - договори поставки піддонів дерев'яних від 20.09.2013 р. № ДП/13/09-20 і від 02.10.2013 р. № ДП/13/10-02;

- ТОВ "Рєвєр Україна" - договір на транспортне обслуговування від 01.11.2013 р. № ТО-13/1311;

- ТОВ "Провіденс-Груп" - договори поставки піддонів дерев'яних від 05.12.2013 р. № ДП/13/12-05 і від 02.12.2013 р. № ТО/ПС-13/12;

- ТОВ "Олеум-ВІ" - договір поставки піддонів дерев'яних від 07.11.2014 р., 8 договорів на організацію транспортних перевезень.

Позивач надав суду письмові договори, податкові та видаткові накладні, акти надання послуг, рахунки-замовлення (т. 1 а. с. 71-250, т. 2 а. с. 1-189).

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, відповідач посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів. З даного приводу суд зазначає, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, згідно постанови старшого оперуповноваженого з особливо важних справ відділу оперативних розробок УВБ ГУ Міндоходів у Миколаївській області майора податкової міліції Мустяцького А.А. від 08.04.2014 р., в провадженні слідчого відділу прокуратури Миколаївської області перебувають матеріали досудового розслідування № 42013160030000151 за ознаками зловживання владою або службовим становищем та фіктивного підприємництва по ПП "Єуротрейд", ПП "Геолідер", ТОВ "Проме-Тей", ТОВ "Рєвєр Україна", ТОВ "Провіденс-Груп".

Відповідач надав вироки судів від 19.05.2014 р., 01.07.2014 р. і 03.11.2014 р., якими визнано винними та призначено покарання особам за фактом фіктивного підприємництва ПП "Геолідер", ТОВ "Проме-Тей", ТОВ "Рєвєр Україна", ТОВ "Провіденс-Груп".

З урахуванням положень ст. 70 і 72 КАС України, належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наведені обставини в сукупності та у взаємозв'язку свідчать про те, що позивач, внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з контрагентами ПП "Геолідер", ТОВ "Проме-Тей", ТОВ "Рєвєр Україна", ТОВ "Провіденс-Груп", реальність яких не підтверджена належними доказами, отримав необґрунтовану податкову вигоду, а відтак податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняте відповідачем у порядок та спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, суд не приймає посилання позивача на положення Законів України "Про Податок на додану вартість" і "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки перевірка проводилася за період з 01.01.2013 р., коли набрав чинності ПК України, а зазначені закони втратили чинність.

Суд вважає, що перелічені вище обставини свідчать про нереальний характер взаємовідносин позивача з ПП "Єуротрейд", ПП "Геолідер", ТОВ "Проме-Тей", ТОВ "Рєвєр Україна", ТОВ "Провіденс-Груп" і ТОВ "Олеум-ВІ".

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору - 182,70 грн. (т. 1 а. с. 4). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, у зв'язку з чим стягненню з позивача підлягає 1644,30 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поддон-Сервіс" (ідентифікаційний код 38693930) судовий збір у сумі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська