Постанова

від 28.07.2015 по справі 910/8900/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 910/8900/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Слюсар О.Б., відповідача -Ялі К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ "НВО Сінепс-Інвест" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі№910/8900/14 за позовомПАТ "Укрсиббанк" доТОВ "НВО Сінепс-Інвест" про стягнення 126155,89 грн. надмірно сплачених коштів ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.02.2015 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (судді: Ільєнок Т.В., Куксов В.В., Авдеєв П.В.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог та визнанням поважними причин пропуску позовної давності.

ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" (далі - товариство) в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.11,257,261,267 ЦК України та ст.111 12 ГПК України. Так, скаржник вважає, що позивач був обізнаний порушення свого цивільного права (сплату зайвих коштів) принаймні з 25.12.2009р., про що відповідача було повідомлено листом ПАТ "Укрсиббанк" від 25.12.2009 №27-4/20726, та з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності, пропущеного позивачем станом на дату подання позову, отже, ніяких перешкод для заявлення позовних вимог про повернення переплати та отримання необхідних доказів, зокрема, у вигляді висновку судової експертизи, у позивача не було ще в 2009 році. При цьому, заявник вказує на те, що апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що правовідносини між ПАТ "УкрСиббанк", як замовником, та ТОВ "НВО Сінепс-Інвест", як виконавцем, виникли на підставі договору №300708/KOB/USB від 06.08.2008, за умовами якого виконавець зобов'язався поставити та передати у власність замовника систему шинопроводів SIVACON 8, а також виконати своїми силами і засобами, на власний ризик електромонтажні роботи щодо встановлення товару в приміщеннях замовника, а замовник зобов'язався прийняти поставлений товар та роботи щодо встановлення товару і оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору визначено, що найменування, кількість, ціна, інші характеристики товару та обсяг, види, ціна, строки виконання електромонтажних робіт, передбачених у п.1.1 даного договору визначаються цим договором, а також його невід'ємними частинами: калькуляцією (додаток №1), графіком проведення робіт (додаток №2), додатком №3, проектно-кошторисною документацією (додаток №4, що включає локальний кошторис №4-1-1/1-01, шифр проекту 24070 USB/SIVAKON 8 PS BD02 LR; Додаток №6 - ТЗ №240708/USB/ - схема№24070); договірною ціною (додаток №5). Поставку та встановлення товару виконавець проводить в офісних приміщеннях замовника за адресою: м. Київ, вул.Ф.Пушиної,21.

У відповідності до п.2.1 договору ціна договору визначена у додатку №1 до договору і становить 912522,55 грн., окрім того, ПДВ - 182504,51 грн., разом з ПДВ - 1095027,06 грн. В ціну договору включені ціна товару, його упаковки, маркування, поставки товару, вантажно-розвантажувальні роботи, роботи щодо встановлення товару, ПДВ та взаємно узгоджені сторонами знижки.

Пунктом 3 договору сторони встановили порядок розрахунків за цим договором, зокрема, в цій статті зазначено, що розрахунок за цим договором здійснюється замовником наступним чином: за товар замовник сплачує 50% - авансовий платіж - від ціни товару протягом 10 робочих днів з дати підписання договору, остаточний розрахунок - 50% від ціни товару - протягом 5 робочих днів від дати фактичної поставки товару (про що робиться відмітка в податковій накладній), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в розділі 15 цього договору. За роботи по встановленню товару замовник сплачує авансовий платіж - 50% ціни за електромонтажні роботи - після дати отримання письмового узгодження сторонами про готовність до його встановлення товару, остаточний платіж 50% від ціни за електромонтажні роботи протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару та робіт з встановлення товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в розділі 15 цього договору. Затримка платежів відповідно подовжує строки поставки товару та строки виконання електромонтажних робіт на час відповідно такої затримки.

При цьому, в п.5.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 19.10.2008) строк поставки товару та термін проведення монтажних робіт визначено до 28.11.2008р.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем на виконання умов договору були перераховані кошти за товар та за роботи з монтажу. Так, згідно платіжних доручень №00017681993 від 22.08.2008 на суму 343019,13 грн. та №0002315407 від 18.11.2008 на суму 343019,13 грн. позивачем сплачено 686038,26 грн. за товар, а згідно платіжного доручення №0002320432 від 19.11.2008 на суму 204494,40 грн. перерахований аванс за монтажні роботи.

Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 03.09.2013 за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" у справі №5023/3623/11 за позовом ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" до ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення 81847,68 грн., встановлено, що 24 листопада 2008р. ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" здійснило поставку Системи Шинопроводів SIVAKON 8 PS ПАТ "УкрСиббанк", у зв'язку з чим видав видаткову накладну №81-0000213 на товар на загальну суму 686038,26 грн. 27 листопада ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" закінчив роботи по встановленню системи шинопроводів SIVAKON 8 PS. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №587 від 31.07.2013 вартість будівельних робіт, здійснених ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" в офісних приміщеннях ПАТ "УкрСиббанк" за адресою: м.Київ, вул.Ф.Пушиної,21, станом на липень 2013р. складає 78338,51 грн.

Факти, встановлені Харківським апеляційним господарським судом по справі №5023/3623/11, в силу ч.3 ст.35 ГПК України мають преюдиціальний характер і не потребують повторного доведення.

Матеріали справи підтверджують, що позивач звертався до відповідача з претензією про перерахування заборгованості, яка була залишена відповідачем поза увагою.

Таким чином, з огляду на те, що вартість виконаних відповідачем у даній справі робіт складає суму 78338,51 грн., а позивачем за ці роботи перерахований аванс у розмірі 204494,40 грн., що значно перевищує фактичну вартість виконаних робіт, а саме на суму 126155,89 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Стосовно строку позовної давності апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про визнання поважними причин пропуску позивачем цього строку, оскільки про обставину стосовно точної вартості виконаних робіт по договору №300708/KOB/USB від 06.08.2008 позивач дізнався після розгляду справи №5023/3623/11, яка розглядалась Харківським апеляційним господарським судом, а саме після прийняття по ній постанови 03.09.2013р. Як було зазначено вище, визначення дійсної вартості робіт потребувало спеціальних знань і тому вона була вирахувана судовими експертами в ході проведення судової експертизи за дорученням суду.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для захисту порушеного права позивача та задоволення позову, заявленого після спливу позовної давності, з огляду на визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Так, предметом позову у даній справі є вимога замовника (банку) про повернення надмірно перерахованих підряднику (товариству) коштів авансового платежу у зв'язку із завищенням вартості виконаних робіт у співвідношенні з реальними обсягами їх виконання.

Касаційна інстанція враховує те, що факт переплати коштів у спірній сумі встановлено судом та не заперечується відповідачем у поданій касаційній скарзі.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України у разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення . Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Відповідно до приписів ст.111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суди попередніх інстанцій, виконуючи вміщені в постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2014 обов'язкові вказівки касаційної інстанції щодо повного з'ясування обставин, які мають істотне значення, при новому розгляді справи правильно зазначили про те, що попередні судові рішення у справі №5023/3623/11 (за позовом ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" до ПАТ "Укрсиббанк" про стягнення 81847,68 грн.) у 2010 році приймалися на користь ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" (підрядника) і тільки після їх скасування постановою ВГСУ від 09.02.2011 та за результатами нового розгляду справи апеляційна інстанція встановила точну невідповідність реальної вартості виконаних робіт (78338,51 грн.) з перерахованою банком сумою авансового платежу (204494,40 грн.), і про цю різницю між ними, еквівалентну спірній сумі переплати (126155,89 грн.), позивач дізнався лише з дня прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013. Наведене свідчить про наявність достатніх підстав вважати згадані обставини поважними причинами пропуску позовної давності, які перешкоджали позивачу подати позов з конкретно визначеною ціною позову, як того вимагає п.3 ч.2 ст.54 ГПК України, внаслідок чого відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи скаржника щодо відсутності наведення судом апеляційної інстанції обґрунтованих мотивів для визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки згідно імперативних вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, касаційна інстанція не вправі встановлювати правильність обчислення судами попередніх інстанцій строку позовної давності, визначати початок та закінчення перебігу цього строку, встановлювати відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності на противагу висновку місцевого господарського суду про доведеність існування таких причин.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 05.10.2004 у справі №6/195-03).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі №910/8900/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун