Рішення

від 22.07.2015 по справі 908/3572/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/94/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015 Справа № 908/3572/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТОМИР" (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТРЕКС", (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8-В)

про стягнення 2153,95 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: Додонов П.О., довіреність б/н від 10.07.2015 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТОМИР" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТРЕКС" про стягнення 2153,95 грн.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 09.06.2015 р. справу № 908/3572/15 призначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3572/15, справі № 908/3572/15 присвоєний номер провадження 32/94/15, справа призначена до розгляду на 22.07.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст. ст. 525, 530, 549, 551, 612, 619, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202, 203, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 10.06.2015 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 22.07.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.07.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 10 жовтня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТРЕКС" (відповідачем у справі) була досягнута домовленість щодо поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТО" передав відповідачу товар на загальну суму 1695,00 грн., а саме опору двигуна вартістю 586,00 грн. та датчик співвідношення повітря вартістю 1109,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗЧ-0001224 від 10.10.2013 р. (1695,00 грн.), копія містяться в матеріалах справи.

Позивачем було надано відповідачу для оплати товару рахунок № ЗЧ-01262 від 10.10.2013 р. на загальну суму 1695,00 грн., копія долучена до матеріалів справи.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Таким чином заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТО" становить 1695,00 грн.

31 липня 2014 року між ТОВ «ВОСТОК АВТО» та ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» було укладеного Договір про відступлення права вимоги № КР/21, за яким Первісний кредитор (ТОВ «ВОСТОК АВТО») передав, а Новий кредитор (ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР») прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів Расход ЗЧ ВА-000436 від10.10.2013 р., укладений між первісним кредитором та ТОВ "СИНТРЕКС".

За договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань (здійснення розрахунку) за основним договором, розмір яких на момент укладення цього договору складає 1695,00 грн. (1.2. договору).

31.07.2014 р. на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги. Повідомлення було отримано відповідачем 13.08.2014 р. про що свідчить напис відповідача на поштовому рекомендованому повідомленні.

17.02.2015 р. адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу новому кредитору в сумі 1695,00 грн. Вимога була направлена відповідачу 17.02.2015 р., про що свідчить опис вкладення, однак залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що встановлено ст. 517 ЦК України.

Крім того, станом на 31.07.2014 р. відповідачем визнана заборгованість в сумі 1695,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків сторін.

З урахуванням викладеного, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно Договору № КР/21 про відступлення права вимоги від 31.07.2014 р. до позивача у справі перейшло право вимагати від відповідача виконання зобов'язання .

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1695,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за поставлений товар в сумі 1695,00 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 1695,00 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 445,99 грн. та 3 % річних в сумі 12,96 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому з відповідача підлягають стягненню 445,99 грн. витрат від інфляції та 12,96 грн. - 3% річних.

На підставі вищевикладеного, оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1695,00 грн., 445,99 грн. витрат від інфляції та 12,96 грн. - 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТОМИР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТРЕКС" про стягнення 2153,95 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТРЕКС", (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8-В, код ЄДРПОУ 36803566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК АВТОМИР" (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ 34535386) 1695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 445 (чотириста сорок п'ять) грн. 99 коп. втрат від інфляції, 12 (дванадцять) грн. 96 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "24" липня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.