Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/12814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/12814/15

за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу ”Управління ”Західвуглепостач” Державного підприємства ”Львіввугілля”

до Приватного підприємства ”Простір”

про стягнення 4 270,21 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу ”Управління ”Західвуглепостач” Державного підприємства ”Львіввугілля” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства ”Простір” про стягнення 4 270,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих за Договором №191 від 30.12.2011 зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4 270,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 порушено провадження у справі №910/12814/15 та призначено її до розгляду на 18.06.2015 року.

18.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 розгляд справи відкладено на 14.07.2015 року.

У судове засідання 14.07.2015 позивач уповноваженого представника не направив, проте у клопотанні від 18.06.2015 просив здійснити розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач явку уповноваженого представника до судового засідання також не забезпечив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 між Державним підприємством “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу ”Управління ”Західвуглепостач” Державного підприємства ”Львіввугілля” (продавець) та Приватним підприємством ”Простір” (покупець) укладено Договір купівлі - продажу паливно–мастильних матеріалів № 191 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору, а саме п. 1.1., продавець зобов'язується передати, а покупець – прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали в кількості та асортименті згідно специфікації, що невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1. Договору асортимент паливно-мастильних матеріалів визначається у специфікації, що додається до договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна паливно-мастильних матеріалів зазначається у специфікаціях на кожну окрему партію, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за поставлені паливно-мастильні матеріали покупець здійснює грошовими коштами на протязі 20 банківських днів після отримання матеріалів або попередньою оплатою (п.4.2. Договору).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що загальна сума договору орієнтовно становить 100 000,00грн.

Яке вбачається із матеріалів справи, 30.12.2011 сторонами складено та підписано Специфікації до Договору за номерами №1 на січень на суму 43284,57 грн., №2 на лютий на суму 28060,10 грн. та №3 на березень на суму 28656,43 грн.

Позивач прийняті за Договором зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу у березні та липні 2012 паливно-мастильні матеріали на загальну суму 28 379,26грн., що підтверджується відповідними накладною №106пл від 31.03.2012 на суму 24866,38грн., товарно-транспортною накладною №104 від 21-31.03.2012, накладною №164пл від 31.07.2012 на суму 3512,88грн., товарно-транспортною накладною №187 від 21-31.03.2012 та довіреностями на прийняття товару.

Проте, відповідач здійснив оплату за поставлені позивачем паливно-мастильні матеріали частково, а саме в сумі 24 109,05грн., у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4270,21 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.06.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію №3-юр про сплату заборгованості, проте дана вимога залишена відповідачем поза увагою, що спричинило звернення позивача із даним позовом до суду.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься акт звірки на отримання товарно-матеріальних цінностей станом на 01.04.2014 на суму 4270,21 грн., який містить підписи та печатки обох сторін, а також лист відповідача від 19.08.2013, у якому відповідач підтверджує наявну за Договором №191 від 30.12.2011 заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 30.12.2011 між сторонами укладено договір купівлі - продажу паливно–мастильних матеріалів № 191, за яким продавець зобов'язується передати, а покупець – прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали в кількості та асортименті згідно специфікацій, які укладені сторонами на січень за №1 на суму 43284,57 грн., на лютий за №2 на суму 28060,10 грн. та на березень за №3 на суму 28656,43 грн.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо продажу товару здійснив належним чином та поставив відповідачу у березні та липні 2012 паливно-мастильні матеріали на загальну суму 28 379,26грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними накладними та довіреностями на прийняття товару.

Проте, відповідач здійснив оплату за поставлені позивачем паливно-мастильні матеріали частково, а саме в сумі 24 109,05грн., у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4270,21 грн., доказів на відсутність якої відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4270,21 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу ”Управління ”Західвуглепостач” Державного підприємства ”Львіввугілля” до Приватного підприємства ”Простір” про стягнення 4270,21 грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства ”Простір” (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 3; ідентифікаційний код 30953943) на користь Державного підприємства “Львіввугілля” (80000, Львівська обл., м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26; ідентифікаційний код 32323256) 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) гривень 21 копійку основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.07.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.07.2015 року

Суддя                                         К.В. Полякова