Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/15111/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/15111/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕСУРС 2011"

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 49 095,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Дубчак С.Є. (дов.№10-237/д від 30.03.2015)

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕСУРС 2011" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 49 095,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без законних на те підстав утримує грошові кошти позивача у розмірі 49 095,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15111/15 та призначено її до розгляду на 07.07.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 07.07.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.07.2015 року.

Під час судового засідання 22.07.2015 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Відповідач до судового засідання не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» є власником АЗС, для функціонування яких, з метою наступної підготовки договорів оренди, необхідно було здійснити оформлення землі, на яких ці АЗС перебували. Зазначені АЗС знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

У червні 2012 року по договорам на проведення робіт/надання послуг щодо відведення земельних ділянок під АЗС, що були укладені між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «БІЗНЕС РЕСУРС 2011», останньому перераховані кошти, а саме:

- за договором №173/05-12 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1226 від 27.06.2012 у розмірі 5 900,00 грн.;

- за договором №174/05-12 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1227 від 27.06.2012 у розмірі 4 900,00 грн.;

- за договором №175/05-12 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1228 від 27.06.2012 у розмірі 3 900,00 грн.;

- за договором №175/05-12-02 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1229 від 27.06.2012 у розмірі 350,00 грн.;

- за договором №176/05-12 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1230 від 27.06.2012 у розмірі 4 900,00 грн.;

- за договором №176/05-12-02 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1232 від 27.06.2012 у розмірі 7 900,00 грн.;

- за договором №177/05-12 від 17.05.2012 згідно платіжного доручення №1231 від 27.06.2012 у розмірі 5 900,00 грн.;

А також за договором №182/07-12 щодо установки стаціонарної заправки газу від 05.07.2012, ПАТ «Укрнафта» здійснило платіж на користь Відповідача у розмірі 15 345,00 грн. згідно платіжного доручення №1459.

Загальний розмір грошових коштів, які були перераховані Відповідачу становить 49 095,00 грн.

Позивач стверджує, а відповідач у свою чергу не спростовує того, що тОВ «Бізнес Ресурс 2011» не повернуло примірники вищезазначених договорів ПАТ «Укрнафта» та не здійснено виконання робіт/надання послуг.

З метою досудового врегулювання спору, ПАТ «Укрнафта» звернулось до Відповідача з відповідною вимогою №10/1625 від 29.08.2014, яка проігнорована відповідачем, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Відповідно до положень цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом із цим, незалежно від форми договору сторони у будь-якому випадку зобов'язані погодити істотні умови договору відповідного виду.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, оскільки з боку відповідача договори №173/05-12 від 17.05.2012, №174/05-12 від 17.05.2012, №175/05-12 від 17.05.2012, №175/05-12-02 від 17.05.2012, №176/05-12 від 17.05.2012, №176/05-12-02 від 17.05.2012, №177/05-12 від 17.05.2012, №182/07-12 від 05.07.2012 не повернуті на адресу позивача у належній формі, а саме підписані та скріплені печатками підприємства відповідача.

Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

При цьому, ненадання відповідачем послуг, підтверджується матеріалами справи та підтверджено поясненнями позивача під час судових засідань.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність укладених між сторонами правочинів надання робіт/послуг, що зумовлює відсутність правової підстави володіння ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» грошовими коштами у розмірі 49 095,00 грн.

Правочини, які є неукладеними не створюють для сторін прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 177 Цивільного кодексу України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача із вимогою №10/1625 від 29.08.2014 щодо повернення спірних коштів.

Таким чином, оскільки правочинів між сторонами не укладено, доказів повернення отриманих грошових коштів відповідачем не надано, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено порядок повернення безпідставно отриманого майна, у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу 49 095,00 грн., які отримані відповідачем без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 49 095,00 грн., відсутність правової підстави для володіння такими коштами та наявність вимоги позивача про повернення коштів. Відповідачем наведені обставини не спростовані, доказів повернення коштів суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕСУРС 2011" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 49 095,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ресурс 2011» (03127, місто Київ, вулиця Васильківська, 49; ідентифікаційний код 37567122) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 49 095 (сорок дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок безпідставно отриманих коштів та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 22.07.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 24.07.2015

Суддя К.В. Полякова