Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/13296/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13296/15 21.07.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЦЕМЕНТ"

про стягнення 161 779,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Букова Ю.В. за довіреністю № б/н від 20.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЦЕМЕНТ" про стягнення 161 779,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2015 р. подала пояснення та клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.

Ухвалою від 18.06.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.07.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2015 р. підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі - позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЦЕМЕНТ" (надалі - відповідач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 3283L11/00-LD (надалі - Договір), за умовами якого відповідачу були передані предмети лізингу, найменування яких визначено в Додатках до Договору.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від Продавця, що обраний Лізингоодержувачем, Предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу у користування та сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені в Додатку «Тарифи» до цього Договору (надалі - Тарифи), який є його невід'ємною частиною, інші комісії, що передбачені цим Договором, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим Договором та чинним законодавством. Визначення Предмета лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), Вартість Предмета Лізингу, Графік лізингових платежів, дата та місце поставки Предмета лізингу, а також інші умови, що мають безпосереднє відношення до цього Договору, визначаються у Додатку(-ах) до Договору. У випадку, коли згідно цього Договору у лізинг передається декілька Предметів лізингу, Сторони укладають відповідну кількість додатків до цього Договору, які є в рівній мірі невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та Дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у Додатку (-ах) до цього Договору.

Згідно п. 5.3.2 та умов Розділу «Визначення» Договору, Періодичні Лізингові Платежі сплачуються після передачі Предмета лізингу у користування Лізингоодержувачу за Курсом продажу. Курс продажу - безготівковий курс продажу долара США, встановлений на Офіційному сайті ПАТ «Укрсоцбанк» (або банку, який буде його правонаступником) на дату, що передує Даті Платежу або іншій даті, визначеній в цьому Договорі. Дата платежу означає дату, коли Лізингоодержувач повинен сплатити будь-який платіж, визначений в цьому Договорі.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв автомобіль «HUNDAI SONATA», 2 359 куб. см., шасі KMHEC41CBCA338027.

Відповідач, в порушення умов Договору, допустив прострочення погоджених сторонами платежів за Договором, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 65 701,63 грн.

Пунктом 12.3. Договору встановлено, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором Лізингу, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 8 819,24 грн. пені, 17 718,79 грн. інфляційних втрат та 480,90 грн. 3 % річних.

Крім того, позивач вказує, що на адресу відповідача 20.03.2015 p. надіслано повідомлення про відмову від Договору з вимогою про повернення предмету лізингу, проте станом на час розгляду справи відповідач відповіді на повідомлення не надав, предмет лізингу не повернув.

Відповідно до п. 9.1 Договору, у випадку дострокового припинення дії Договору або у випадку повернення Предмета Лізингу Лізингодавцю з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобов'язаний передати Предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні Лізингодавця.

За правилами ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У зв'язку з неповерненням предмета лізингу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саваріної О.С. із заявою про вчинення на Договорі виконавчого напису про вилучення у ТОВ «ІНТЕР-ЦЕМЕНТ» і повернення предмета лізингу на користь ТОВ «УніКредит Лізинг».

27.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис № 1080 про повернення предмета лізингу за Договором фінансового лізингу № 3283L11/00-LD від 29.11.2011 р.

За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом стягнуто з позивача плату в розмірі 6 000,00 грн. Сплата вказаної суми підтверджується текстом виконавчого напису нотаріуса, угодою-рахунком № 147 від 27.04.2015 p., актом приймання-здачі виконаних послуг від 27.04.2015 р. та платіжним дорученням № 1316 від 18.05.2015 р.

Оскільки вказані витрати позивач поніс внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення належного ТОВ «УніКредит Лізинг» майна, такі витрати були спрямовані на відновлення свого порушеного права власності на предмет лізингу, тож позивач просить відшкодувати вказані витрати за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з твердженнями позивача щодо стягнення з відповідача 6 000,00 грн. понесених збитків.

Відповідно до п. 12.4 Договору, у випадку коли Лізингоодержувач не виконує обов'язку щодо повернення Предмета Лізингу, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому, для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання Лізингоодержувача щодо повернення Предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з Графіком лізингових платежів.

Оскільки відповідачем предмет лізингу не повернуто, позивачем нараховано неустойку за прострочення повернення предмету лізингу у розмірі 63 058,44 грн.

Перевіривши наданих розрахунок неустойки, судом встановлено його правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 63 058,44 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач на неодноразові виклики суду в судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень по суті спору не надав, доводи та твердження позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЦЕМЕНТ" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, кімната 414; код ЄДРПОУ 34584606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; код ЄДРПОУ 33942232) 65 701 (шістдесят п'ять тисяч сімсот одну) грн. 63 коп. заборгованості, 8 819 (вісім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 24 коп. пені, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 90 коп. 3 % річних, 17 718 (сімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. збитків, 63 058 (шістдесят три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 44 коп. неустойки та 3 235 (три тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 58 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна