Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/2097/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/2097/15-г

За позовом Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради

2) Київської міської державної адміністрації

до Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1"

про внесення змін до договору

Судді: Гумега О.В. (головуюча)

Паламар П.І.

Пінчук В.І.

Представники:

від прокуратури: Винник О.О., посвідчення № 015627 від 14.03.13

від позивача 1: Кириченко А.Б., довіреність № 225-КР-2781 від 27.07.15

від позивача 2: Маслянікова В.В., довіреність № 001-2111 від 01.07.15

від відповідача: Вергун М.І., довіреність № б/н від 10.02.15

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач-1) та Київської міської державної адміністрації (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1", в якому просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.07.1998 № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Автобаза №1" в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативно-грошової оцінки".

Позовні вимоги мотивовані прийняттям Київською міською радою рішення від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", відповідно до пункту 1 якого передбачено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (пункт 486 вказаного додатку містить зазначення договору оренди земельної ділянки від 08.07.1998 р. № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Автобаза №1") (надалі - Рішення КМР). Про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України ПАТ "Автобаза №1" проінформовано листом - повідомленням № 05704-7723 від 17.04.2013 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2097/15-г, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2015 за участю прокуратури та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

23.02.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачами не наведено прямо визначеної законом чи договором оренди землі підстави, якою б встановлювалась обов'язковість для відповідача прийняття умов позивача за позовом, виходячи з прийняття Рішення КМР, також відповідач зазначає, що позивачі не звертались до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.07.1998 № 75-5-00024 на підставі ст.ст. 638-654 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, не надавали конкретні умови даного договору оренди, що підлягають зміні у зв'язку з прийняттям Рішення КМР, не були створені умови для укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди. З огляду на наведене, відповідач просить припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

23.02.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу.

23.02.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. Відповідно до наведеного клопотання відповідач просив залучити Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у розгляді справи № 910/2097/15-г в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судове засідання, призначене на 23.02.2015 з'явились представники прокуратури, позивача-1, позивача-2 та відповідача.

В судовому засіданні 23.03.2015 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

23.02.2015 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04.03.2015 о 14:45 год., в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язавши прокуратуру та позивачів 1, 2 виконати вимоги ухвал суду та надати суду рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 та додатки до нього; зобов'язано відповідача надати суду оригінал спірного договору.

26.02.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва прокурор подав супровідний лист, яким надані для огляду в судовому засіданні оригінали документів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р.

27.02.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач-1 подав на виконання вимог суду копію рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідності до положень статті 288 Податкового кодексу України".

03.03.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання, призначене на 04.03.2015, з'явились представники прокуратури, позивача-1, позивача-2 та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2015 подав клопотання про продовження строку вирішення спору у вказаній справі на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 04.03.2015 суд оголосив перерву до 08.04.2015 о 13:45 год., в порядку ст. 77 ГПК України.

08.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові пояснення до відзиву.

08.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Київська міська рада подала пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.04.2015 р. суд оголосив перерву до 15.04.2015 о 15:20 год., в порядку ст. 77 ГПК України.

09.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 призначено колегіальний розгляд даної справи.

17.04.2015 після проведення автоматичного розподілу справи № 910/2097/15-г, вказана справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Селівон А.М. та Пінчук В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 справу № 910/2097/15-г прийнято до провадження колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Селівон А.М. та Пінчук В.І. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2015 о 15:00 год.

28.05.2015 після проведення повторного автоматичного розподілу справи № 910/2097/15-г (на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-23/562 від 28.05.2015, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б.), вказана справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуюча), Селівон А.М. та Пінчук В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 справу № 910/2097/15-г прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуюча), Селівон А.М. та Пінчук В.І., розгляд справи призначено на 06.07.2015 о 12:00 год.

02.07.2015 через відділ діловодства суду від Заступника прокурора Святошинського району міста Києва надійшов супровідний лист, згідно якого до суду направлено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 02.07.2015.

Судове засідання, призначене на 06.07.2015, не відбулося, оскільки суддя Селівон А.М., перебував на лікарняному з 06.07.2015.

Приймаючи до уваги, що суддя Селівон А.М. знаходився на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва № 14 від 06.07.2015 та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, головуючий суддя Гумега О.В. звернулась 06.07.2015 із заявою до керівника апарата суду з проханням здійснити повторний автоматичний розподіл справи № 910/2097/15-г.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/881 від 07.07.2015 призначено провести повторний автоматичний розподіл справи № 910/2097/15-г, у зв'язку з лікарняним судді Селівона А.М., який приймав участь у колегіальному розгляді справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2015 визначено склад колегії суддів Господарського суду міста Києва для розгляду справи № 910/2097/15-г: Гумега О.В. (головуючий), Паламар П.І., Пінчук В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 справу № 910/2097/15-г прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Паламар П.І., Пінчук В.І., розгляд справи призначено на 28.07.2015 о 12:00 год.

22.07.2015 через відділ діловодства суду від Заступника прокурора Святошинського району міста Києва надійшов супровідний лист, згідно якого до суду направлено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивачів станом на 22.07.2015.

В судове засідання, призначене на 28.07.2015, з'явились представники прокуратури, позивача-1, позивача-2 та відповідача.

Представник позивача-1 в судовому засіданні 28.07.2015 подав письмові пояснення, які залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 28.07.2015 подав відзив у справі № 910/2097/15-г., відповідно до якого просив суд задовольнити позов Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі позивачів. Відзив залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 28.07.2015 представники прокуратури, позивача-1, позивача-2 підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засідання 28.07.2015 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.02.2015, та у додаткових поясненнях до відзиву, поданих через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.04.2015.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.07.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників Прокуратури, позивачів та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08 липня 1998 року між Київською міською державною адміністрацією (позивач-2, КМДА) та Закритим акціонерним товариством "Автобаза № 1", яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Автобаза №1" (відповідач, землекористувач), укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору визначено, що КМДА на підставі розпорядження від 12.11.1997 № 1821 надає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4,0710 га, в тому числі: землі автомобільного транспорту - 4,0710 га згідно з планом землекористування, що додається до Договору.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору встановлено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 25 років для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автобази на вул. Пшеничній, 9 у Ленінградському районі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно до Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Відповідно до розділу 4 наведеного договору він набирає чинності з моменту його реєстрації.

Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

На момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 1 січня 2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями статті 288 якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п 288.2 ст. 288). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 (в редакції, яка діяла з 01.01.2011)).

Відповідно до пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, т.т. в чинній редакції станом на час звернення з даним позовом до суду) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" (далі - Рішення КМР).

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до Рішення КМР), забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, як вбачається з додатку до вказаного рішення, серед орендарів, яких зобов'язано забезпечити оформлення внесення змін до договорів оренди, вказано Публічне акціонерне товариство "Автобаза №1" (пункт 486), яке є орендарем земельної ділянки по вул. Пшеничній, 9 у м. Києві за договором оренди земельної ділянки від 08.07.1998 № 75-5-00024.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Нормами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни Договору, врегульовані ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була та є регульованою ціною, то, в свою чергу, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у справі № 922/1915/14, від 02.06.2015 у справі № 910/25487/14, в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі №17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд, від 23.05.2011 р. у справі №7/105-10 (30/234-09).

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п.п. 2.18 п. 2 якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з абз. 1 п.п. 2.19 п. 2 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Доказів скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", зокрема, в частині внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, суду не надано.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору (абзац четвертий підпункту 2.19 пункту 2 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України).

Згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Отже по матеріалам справи судом встановлено, що з часу укладення між сторонами Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі оренди землі на підставі Податкового кодексу України, рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

За змістом вимог ч.ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, визначених у пунктах 1-4 ч. 2 наведеної статті, у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи вбачається, що в момент укладення Договору його сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, вона зумовлена змінами в чинному законодавстві, тобто причинами, які орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, виконання договору на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін та держави і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, із суті Договору не випливає, що ризик зміни обставин повинен нести орендодавець.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву, не приймаються судом до уваги як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, приймаючи до уваги рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яке на теперішній час є чинним, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, в частині визначення розміру орендної плати, а тому позов Заступника прокурора Святошинського району міста Києва підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, судовий збір у зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача і підлягає стягненню з останнього в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1" про внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Автобаза №1", задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п. 2.1 Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 00022527) та Публічним акціонерним товариством "Автобаза №1" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9; ідентифікаційний код 01268348), виклавши його в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9; ідентифікаційний код 01268348) в дохід Державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу 22030001) судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.2015

Судді Гумега О.В. (головуюча)

Паламар П.І.

Пінчук В.І.